Рішення № 70787039, 05.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Дніпро 05 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»,

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року у справі з позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів виниклу заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що 18 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти с визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Зобов'язання за договором було забезпечено договорами поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладеними 18 вересня 2008 року з банком. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти. Позичальник свої обов'язки виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2015 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору та у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого цивільного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені /а.с.1-2/.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року позовні вимоги банку задоволено частково. Солідарно стягнуто з відповідачів на користь банку суму заборгованості по кредиту та процентам у розмірі 720 доларів США, що складає 19 303, 20 грн. та суму заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 11 293, 49 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с.141-142/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування в частині відмови в задоволені заявлених позовних вимог/а.с.145-147/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 35.3/АК-00023.08.2, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії на загальну суму 15 404, 33 доларів США терміном по 18 вересня 2015 року включно, зі сплатою 7,7 % річних за користування кредитом /а.с.10-12/.

Кредитні кошти надані позичальнику на купівлю автомобілю згідно з договором №114116-1967/08 купівлі-продажу автомобіля від 12 вересня 2008 року (п.1.2 договору).

Пунктом 1.5.1 договору передбачена щомісячна плата за обслуговування кредиту у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту.

Умовами договору визначено, що заборгованість погашається щомісячно до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця шляхом сплати платежів, які складаються з суми у розмірі 183 долара США та нарахованих процентів за користування кредитом (п.3.1 договору).

Також позичальник зобов'язаний щомісяця, до 10-го числа (включно), сплачувати банку плату за обслуговування кредиту згідно п.1.5.1 шляхом внесення готівки чи перерахування на рахунок банку (п.3.1.4).

За змістом договору, днем погашення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку кредиту у розмірі фактичної заборгованості, нарахованих процентів та інших платежів визначених умовами договору.

За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п.3.6 договору).

У порушення умов кредитного договору від 18 вересня 2008 року, позичальник свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2015 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 1 005, 35 доларів США, що в еквіваленті на час подання позову становить 11 234, 27 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5, 30 доларів США, що в еквіваленті становить 59, 22 грн. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентів на загальну суму 61 488, 17 грн.

Також банк просив стягнути з божник 3% річних від сум простроченої заборгованості по кредиту та процентів у розмірі 77, 53 долара США, що в еквіваленті становить 1 710, 75 грн., та за платою за обслуговування кредиту у розмірі 371, 52 грн. Просив стягнути суму інфляційних витрат від суми простроченої заборгованості за платою кредиту у розмірі 2 059, 95 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції банком було надано деталізований розрахунок заборгованості та виску з особового рахунку позичальника, з яких встановлено, що фактично існуюча заборгованість становить по кредиту у розмірі 712, 99 доларів США та по процентам за користування кредитом у розмірі 4, 06 долара США /а.с.115-130/.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 18 вересня 2008 року були укладені договори поруки з ОСОБА_6 (№35.3/АК-00023.08.2-3/ІІ) та ОСОБА_7 (№35.3/АК-00023.08.2-3/ІІ-1), з кожним окремо. За умовами вказаних договорів відповідачі поручились перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку за кредитним договором від 18 вересня 2008 року / а.с.14-17/.

Згідно п.3.1 Договорів поруки («Відповідальність сторін»), - «У разі прострочення Поручителем терміну виконання зобов'язань, що передбачені пунктами 2.1. цього Договору, Поручитель сплачує Банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, вказаної вище».

Згідно п.3.2. цих Договорів, - «Поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з цього Договору, майном та грошовими коштами, на які може бути звернене стягнення у відповідності з чинним законодавством України».

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Натомість ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню виникла заборгованість по кредитному договору, а саме заборгованість за кредитом - 712, 99 доларів США, що у гривневому еквіваленті на час ухвалення рішення за курсом НБУ складає 19 404, 24 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 4, 06 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 110, 49 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту - 1 492, 72 грн., 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом - 218, 03 грн., 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 371, 52 грн.

Вказані суми заборгованості цілком підтверджені наявними в матеріалах справи належними доказами, з яких можна встановити фактичну заборгованість за спірним кредитним договором, існуючу на час ухвалення рішення по справі судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення інфляційних витрат колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Отже, в даному конкретному випадку інфляційні втрати від суми простроченої плати за обслуговування кредиту не підлягають стягненню з відповідачів на користь банку.

Щодо визначення розміру пені колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Між тим, ч.3 статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонами у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за певних умов.

Виходячи зі змісту даної правової норми, умовами для зменшення розміру неустойки є значне перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Оскільки, розмір штрафу неспівмірний із розміром заборгованості, а також наявні інші обставини, які мають істотне значення, то до даних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Отже, розмір пені за договором підлягає зменшенню до 10 000 грн.

Щодо стягнення заборгованості з відповідачів з врахуванням укладених договорів поруки слід зазначити наступне.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Якщо ж зобов'язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Проте дані вимоги закону судом першої інстанції враховані не були при ухвалені рішення.

З огляду на наведене,колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку про стягнення з відповідачів заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість на загальну суму у гривневому еквіваленті за курсом НБУ у розмірі 31 597 грн., з яких заборгованість за кредитом - 712, 99 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 19 404, 24 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 4, 06 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 110, 49 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту - 1 492, 72 грн., 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом - 218, 03 грн., 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 371, 52 грн. та пеня у сумі 10 000 грн.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку.

Відповідно ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, враховуючи сплачений судовий збір при звернені до суду з даними позовними вимогами й апеляційною скаргою та часткове їх задоволення, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі по 202, 84 грн. з кожного окремо.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість по кредитному договору №35.3/АК-00023.08.2 від 18 вересня 2008 року станом на 31 серпня 2015 року в сумі 717, 05 доларів США та 12 082, 27 грн., загальна сума заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 31 597 грн., з яких заборгованість за кредитом - 712, 99 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 19 404, 24 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 4, 06 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 110, 49 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту - 1 492, 72 грн., 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом - 218, 03 грн., 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 371, 52 грн. та пеня у сумі 10 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір у розмірі по 202, 84 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта