Рішення № 70785158, 07.12.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/396/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 липня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу 48980 грн., збитки від інфляції 48433,56 грн., три відсотки річних 4291,45 грн., що разом складає суму 101705,01 грн. (сто одна тисяча сімсот п’ять) 01 коп. та витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 04.02.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів та передано суму коштів в розмірі 120000 грн., що на момент укладення цього правочину складало еквівалент 15000 доларів США за середнім курсом комерційних банків України, які Позичальник зобов’язався повернути Позикодавцю з процентами у строк до 04.02.2014 року (пункти 1-4 Договору позики).

Позичальник зобов’язався повернути Позикодавцеві позику у строк до 04.02.2014 року, але сума позики в повному обсязі повернута не була, що змусило Позивача звернутися за захистом порушеного права до суду.

В пункті 3 Договору позики від 04.02.2013 року, так і в ч.1 ст.1049 ЦКУ визначений обов'язок позичальника повернути позику, зокрема, вказано, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

25.02.2016 року, в зв’язку з неповерненням ОСОБА_2, як Позичальником, суми позики та на виконання умов п. 9 Договору позики від 04.02.2013 року, на адресу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі ст. 84 ЗУ «Про нотаріат», було передано заяву ОСОБА_1 про наявність заборгованості за договором позики з пропозицією не пізніше 10-ти днів з дня одержання заяви повернути несплачену суму грошових коштів, або повідомити про підстави неможливості погашення боргу. 15.03.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було видано свідоцтво №812, в якому зокрема вказано про те, що заява ОСОБА_1 від 26.02.2016 року була передана рекомендованим листом та отримана 01 березня 2016 року гр. ОСОБА_4 за довіреністю (згідно відмітки про вручення). Проте, станом на момент заявлення позову, Відповідачем сума позики Позивачу не повернута в повному обсязі, за Позичальником рахується сума заборгованості, яка підлягає поверненню. Позивач нараховує основну суму боргу Відповідача починаючи з 04.02.2014 року за договором Позики, яка згідно розрахунку Позивача склала 48980 гривень. Також, Позивач розрахував індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та заявив до стягнення в позові.

В судове засідання представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, в зв’язку з належним повідомленням Відповідача та його неявкою в судові засідання по справі без поважних причин, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судові засідання 06.02.2017 року та 03.07.2017 року не з'явився, про день розгляду справи повідомлявся своєчасно, належним чином. Причини неявки суду невідомі.

З огляду на викладене та згідно правил ч. 1ст. 76 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів та передано суму коштів в розмірі 120000 грн., що на момент укладення цього правочину складало еквівалент 15000 доларів США за середнім курсом комерційних банків України, які Позичальник зобов’язався повернути Позикодавцю з процентами у строк до 04.02.2014 року (пункти 1-4 Договору позики).

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї зі сторін договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 ЦК).

04.02.2013 року договір позики між позивачем та відповідачем було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №264.

У встановлений в договорі позики строк (п.3 Договору) та на умовах договору, відповідач суму боргу позивачу в повному обсязі не повернув.

Суд перевірив наявність оригінального примірнику договору позики від 04.02.2013 року, що згідно п. 7 договору позики, свідчить про прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання.

В порядку визначеному п.9 договору позики, 25.02.2016 року на адресу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в порядку ст. 84 ЗУ «Про нотаріат», було передано заяву позивача про наявність заборгованості за договором позики з пропозицією не пізніше 10-ти днів з дня одержання заяви повернути несплачену суму грошових коштів, або повідомити про підстави неможливості погашення боргу.

15.03.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було видано свідоцтво №812, відповідно до якого, заява ОСОБА_1 від 26.02.2016 року була передана рекомендованим листом та отримана 01 березня 2016 року гр. ОСОБА_4 за довіреністю (згідно відмітки про вручення).

Доказів повернення несплаченої суми грошових коштів, або повідомлення про підстави неможливості погашення боргу відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1-3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, судом встановлено, що відповідач взятих на себе зобов’язань за договором позики не виконав, тому суд прийшов до висновку, що позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 48980 грн.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості.

Як зазначено в Правовій позиції Верховного Суду України (постанова Судової палати у цивільних справах від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13) письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму заборгованості за договором позики, згідно розрахунку наданого позивачем, який не спростовано відповідачем.

Неповернута в строк сума позики складає 15 980 грн., яка на дату складення заяви станом на 04.02.2014 року за курсом Національного банку України еквівалентна 2000 доларів США.

Згідно п. 4 Договору, проценти за кредитом з розрахунку 2,5 % (відсотки) щомісяця за кожен день відповідно сумі отриманої позики, починаючи з 04.03.2013 року. Строк повернення до 04.02.2014 року.

З розрахунку позивача встановлено, що в зв’язку з недостатністю суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі позивач зарахував суму процентів 33000 грн. (120000 грн. х 2,5%/11 міс) в погашення заборгованості у другу чергу, відповідно до вимог статті 534 ЦК України, та склав разом з несплаченою сумою позики 15980 грн. суму 33000 грн., що в сумі становить 48980 грн. і не було сплачено відповідачем станом на момент вирішення спору.

В частині 1 статті 534 ЦКУ визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Перевіривши наданий в позовній заяві розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, суд погоджується з ним та зазначає: сума боргу ОСОБА_2 48980 грн., збитки позивача від інфляції через не своєчасне та неповне повернення відповідачем суми заборгованості за період з 04.02.2014 - 05.01.2017 року складають 48433,56 грн., три відсотки річних розраховані на суму заборгованості виходячи з кількості 1067 днів прострочення становить 4291,45 грн., а всього до стягнення з відповідача підлягає сума 101705,01 грн., на користь позивача.

Згідно частини 1 ст. 1050 ЦКУ визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Починаючи з 04.02.2014 року, Відповідач, що своєчасно не повернув суму позики Позивачу, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Згідно заявлених вимог, станом на 05.01.2017 року позивачем нараховано, на суму боргу 48980 грн. встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,10,11,39,57,60,88,169,179,197,209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, збитків від інфляції та трьох процентів річних - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОПП НОМЕР_1 (адреса: 49069, м. Дніпропетровськ, вул. Артема 147, в/м 94) на користь ОСОБА_1 РНОПП НОМЕР_2 (адреса: 49117, м. Дніпропетровськ, пров. Томський, буд. 13) суму заборгованості за договором позики в розмірі 48980 (сорок вісім тисяч дев’ятсот вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОПП НОМЕР_1 (адреса: 49069, м. Дніпропетровськ, вул. Артема 147, в/м 94) на користь ОСОБА_1 РНОПП НОМЕР_2 (адреса: 49117, м.Дніпропетровськ, пров. Томський, буд. 13), збитки від інфляції 48433,56 (сорок вісім тисяч чотириста тридцять три) грн. 56 коп., три відсотки річних 4291,45 (чотири тисячі двісті дев’яносто одна) грн. 45 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1017,06 (одна тисяча сімнадцять) грн. 06 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя Т.В. Шевцова