Ухвала суду № 70782540, 28.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3909/17 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.

Є.У.№ 310/5063/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 30.01.2014 року на прохання ОСОБА_4 вона надала їй в борг грошові кошти в розмірі 20000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 зі строком повернення до 01.02.2016 року. Але відповідачка борг їй не повернула.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути на її користь суму боргу із розрахунку офіційного курсу долара США, визначеного НБУ станом на 20.07.2016 року – 24, 814308, що складає 496286,00 грн. Також просить стягнути 3% річних на час прострочення – за 171 день - з 01.02.2016 року по 20.07.2016 року – 6975,20 грн., і збитки від інфляції за цей же період – 19913,65 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та не оспорено сторонами, що 30. 01. 2014 року ОСОБА_4 написала розписку про те, що вона зобов’язується сплатити ОСОБА_3 грошові кошти 20 000 доларів США за придбання нерухомості в м. Бердянську, а саме – квартири АДРЕСА_2 згідно договору купівлі – продажу від 30. 01. 2014 року, за яким остаточна дата розрахунку – 01. 02. 2016 року.

Оригінал розписки був досліджений судом першої інстанції в судовому засіданні.

До суду позивач звернулася з позовом, зазначаючи, що у розписці йдеться про позику. Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, у досліджуваній розписці не йдеться ані про передання коштів з наступним поверненням , ані про будь-які відносини з позики.

ОСОБА_4, підтверджуючи факт написання розписки, заперечує факт отримання цієї і будь –якої іншої грошової суми від ОСОБА_3 на придбання квартири за вказаним договором купівлі – продажу, посилаючись на те, що 30. 01. 2014 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, договір посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , реєстр № 283, право власності ОСОБА_6 зареєстровано у той же день у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 17110281, що підтверджено випискою з Держреєстру.

У договорі докладно визначений спосіб оплати, який не передбачав необхідності позичати грошові кошти.

Аналізуючи чинне законодавство, зокрема, ст. 1046 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, та за правовідносинами, які регулюють укладання договору позики, крім обов’язкової письмової форми, необхідна наявність інших ознак правочину, а саме – передання грошей.

Судова колегія звертає увагу на те, що надана позивачем розписка не містить не лише зазначення про передання грошей, а й інших ознак правочину позики, зокрема посилання на час отримання позики, її зворотність (у розписці не зазначено про отримання коштів з умовою повернення).

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції досліджена сукупність наданих сторонами доказів, зокрема договір купівлі-продажу, за яким сума договору купівлі – продажу квартири становить 120 000 грн., і той факт, що сторони домовилися про продаж квартири саме за таку суму, а не за 20 000 доларів США, зазначено у тексті договору і посвідчено нотаріусом. також досліджені та оцінені пояснення свідків, наданий аналіз розписки, яка на думку позивача може свідчити про позику тощо.

Відтак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду, а посилання на практику Верховного суду щодо того, що розписка є підтвердженням боргових зобов’язань з позики, не можуть бути застосовані до зазначених правовідносин з огляду на текст наданої позивачкою розписки, який не свідчить про існування відносин з позики.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: