Ухвала суду № 70781416, 04.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1104/17

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і ОСОБА_1,

при секретарі: Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 29 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Свалявська міська рада, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Свалявського районного суду від 29 серпня 2017 р. у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводить про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує на неналежну оцінку доказів. Зазначає, що є власницею земельної ділянки, розташованої за адресою м. Свалява, вул. Першотравнева, 92а, яка межує із земельною ділянкою відповідача. ОСОБА_3 зруйнував гідротехнічну споруду (шляхом її засипання), унаслідок чого відбувається систематичне затоплення її дворогосподарства.

У письмових запереченнях ОСОБА_3 не визнав апеляційної скарги як необґрунтованої і просить залишити рішення суду без змін.

Суд дійшов висновку про недоведеність позову.

При цьому встановив, що позивач є власником земельної ділянки площею 0.10 га по вул. Першотравневій, 92а, у м. Сваляві Свалявського району на підставі договору дарування від 11.11.2011 р., а відповідач – власником земельної ділянки площею 0.31 га по вул. Першотравневій, 90, у м. Сваляві на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 21.12.1999 р. Згідно з виданим останньому державним актом на право приватної власності на землю серії 111-ЗК № 041013 від 25.12.2001 р. ливнева канава по вул. Першотравневій не належить до земель водного фонду; до приватизації земельної ділянки претензій немає (а.с.61-62). Відповідно до повідомлення Мукачівського МУВГ у м. Сваляві по вул. Першотравневій між дворогосподарствами № 90 і № 92а гідротехнічних споруд на балансі ММУВГ не знаходиться. Згідно з інформацією ТОВ «Зодчий і К» фактичні розміри земельної ділянки ОСОБА_3 відповідають розмірам, указаним у державному акті серії 111-ЗК № 041013 від 25.12.2001 р., і така межує із ділянкою ОСОБА_2 При виготовленні останній у 2012 р.державного акту на право приватної власності на землю було зазначено, що з боку розташування земельної ділянки ОСОБА_3 пролягає земельна ділянка загального користування. Однак, фактично такої не існувало, оскільки приватизована ОСОБА_3 у 2001 р. земельна ділянка не була внесена до ЄДК. Станом на 2001 р. і серпень 2016 р. канава, яка пролягала між земельними ділянками сторін, розташувалась на земельній ділянці ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується із цим висновком через його відповідність повно з’ясованим фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Доводи апеляційної скарги є аналогічні доводам позовної заяви та зводяться до того, що діями відповідача у формі руйнування (засипання) каналу (гідротехнічної споруди) завдається шкода майну позивача (підтоплення дворогосподарства). При цьому ставляться вимоги про визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 041013 від 25.12.2001 р. у частині гідротехнічної споруди.

Указані доводи не заслуговують на увагу як суперечні обставинам справи та належним до застосування нормам матеріального права.

Згідно з положеннями ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист своїх прав лише в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст. ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Тобто, за змістом цих та решти відповідних норм земельного і цивільного законодавства визнання недійсним державного акту на землю є можливим за умов відсутності рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, установленої судом недійсності чи незаконності такого рішення та (або) порушення, у нашому випадку, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.99 р. № 43, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 березня 2000 року за N 181/4402.

Таких правових підстав не заявлено.

Позивачка просила визнати недійсним виданий відповідачу державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ЗК № 041013 від 25.12.2001 р. у зв’язку із засипанням гідротехнічної споруди, яка слугувала відводом стічних вод, що зумовлює, на її думку, підтоплення доворогосподарства.

Однак, позивачем не доведено того факту, що ця канава є гідротехнічною спорудою. Натомість установлено, що ливнева канава на належній відповідачу земельній ділянці не відноситься до земель водного фонду (а.с.62), а гідротехнічних споруд (канав) між дворогосподарствами сторін на балансі ММУВГ не знаходиться.

Канава, яка є об’єктом спору, розташована на території дворогосподарства відповідача з 2001 р., і тому він як власник (у т. ч. земельної ділянки) вправі розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Обраний позивачем захист своїх прав, не узгоджується із спірними правовідносинами, оскільки не здатний захистити порушене право, яке позивач вважає порушеним.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. 2.Рішення Свалявського районного суду від 29 серпня 2017 року залишити без змін. 3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: