Ухвала суду № 70781175, 04.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/660/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Мацунича М.В.,

при секретарі: Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 22 травня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тячівського районного суду від 22 травня 2017 р. позов задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди позивачу в користуванні частиною земельної ділянки площею 108.40 кв. м шляхом знесення самовільно встановленої огорожі довжиною 52.50 м, що розташована на належній позивачці земельній ділянці по АДРЕСА_1, та не чинити перешкод у користуванні цією частиною земельної ділянки. Вирішено питання судових витрат (а.с.151-153).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Доводить про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указують, що межі між земельними ділянками позивачки та ОСОБА_1, а також місце будівництва огорожі було між ними погоджено. Крім того, спір між сторонами щодо меж земельних ділянок органом місцевого самоврядування не розглядався. Зазначають, що факт самовільного захоплення ОСОБА_1 частини земельної ділянки позивачки є недоведеним (а.с.156-161).

У письмових запереченнях представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 не визнала апеляційної скарги як безпідставної і просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване (а.с.175-176).

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Справа розглядалася повторно (після скасування заочного рішення).

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, у зв'язку з чим порушене право позивачки підлягає захисту. При цьому суд встановив, що позивачка є законним власником земельної ділянки площею 0.1909 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). ОСОБА_1, яка є суміжним землекористувачем, самовільно зайняла частину належної позивачці земельної ділянки площею 108.4 кв. м і встановила огорожу протяжністю 52.5 м. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_1 подарувала належні їй земельну ділянку та житловий будинок синові - ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим і доведеним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та належно оціненим доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і належним до застосування нормам матеріального права.

Так, твердження апелянтів про те, що межі між земельними ділянками позивачки та ОСОБА_1, а також місце будівництва огорожі було між ними погоджено, за своїм змістом є припущеннями, мають бездоказовий характер і заперечуються позивачкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами є спір із приводу меж їх земельних ділянок (з посиланням на встановлення цього факту судом) і такий спір відповідно до ст. 158 ЗК України мав розглядатися органом місцевого самоврядування, суперечать обставинам справи та письмовим доказам, зокрема: кадастровому плану земельної ділянки позивачки, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтву про право власності на нерухоме майно від 21.08.2013 р. стосовно позивачки та матеріалам Державної інспекції сільського господарства України в Закарпатській області з перевірки дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_1 при використанні земельної ділянки площею 0.1262 по АДРЕСА_1 (а.с.5-9). Окрім того, факт наявності між позивачкою і ОСОБА_1 межового спору судом першої інстанції не встановлювався і такої обставини зі справи не вбачається.

Твердження апелянтів про те, що факт самовільного захоплення ОСОБА_1 частини земельної ділянки позивачки є недоведеним, спростовуються указаними матеріалами перевірки Державної інспекції сільського господарства України в Закарпатській області, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.02.2016 р., приписом цієї Інспекції від 23.02.2016 р., схемою розміщення земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_1, протоколом про адміністративне правопорушення і постановою про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1, якими встановлено факти самовільного зайняття відповідачкою ОСОБА_1 частини земельної ділянки позивачки площею 0.0108 га та самовільного встановлення там огорожі довжиною 52.5 м. Указані документи є чинними, відповідачами не спростовані та не оспорені (а.с.8, 9, 39-42, 67-69).

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права (щодо оцінки доказів, зміни суб'єктного складу відповідачів і розгляд справи за відсутності відповідачів) не дають підстав для скасування оскарженого рішення як необґрунтовані. Зокрема, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.11.2016 р. про перегляд заочного рішення (а.с.87) остання ІНФОРМАЦІЯ_1 р. подарувала земельну ділянку та житловий будинок своєму синові - ОСОБА_2 (а.с.123-126), який заявою позивачки про уточнення (збільшення) позовних вимог залучений як співвідповідач (а.с.131), а розгляд справи за відсутності відповідачів не призвів до неправильного вирішення спору.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

2.Рішення Тячівського районного суду від 22 травня 2017 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: