Рішення № 70779675, 01.12.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3745/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Франчук А.О., представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Донецької області, ОСОБА_5 управління національної поліції України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом та уточнивши заявлені позовні вимоги (а.с. 78), ОСОБА_3 просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 500 000,00 грн., посилаючись на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, тобто незаконного кримінального переслідування протягом 49 місяців, а саме з 27 травня 2013 року по 10 липня 2017 року, йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 500 000,00 грн. та яка полягає в тому, що у зв’язку з незаконним кримінальним переслідуванням він був звільнений з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку УМВС на Донецькій залізниці згідно із наказом 190 о/с від 17 квітня 2013 року.

Після звільнення, у зв’язку з тим, що стаття звільнення була негативна, він фактично не мав засобів до існування, так як після того, як він став на облік до центру зайнятості, перші три місяці він взагалі не отримував допомоги по безробіттю, а останні дев’ять місяців отримував по 545,00 грн. на місяць.

Також внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності він був змушений 1 рік відмічатися в Костянтинівському МРВ кримінально-виконавчої інспекції, в результаті чого на нього були накладені обмеження, передбачені ст. 76 КК України.

Крім того, у зв’язку з незаконним кримінальним переслідуванням, у нього зіпсуватися родинні та дружні зв’язки, так як більшість його друзів співробітники правоохоронних органів, які припинили з ним дружні стосунки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 Донецької області ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнала частково, не заперечувала право позивача на відшкодування моральної шкоди. Проте, вважала, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути визначений з урахуванням положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року з розрахунку 1600 грн. за кожний місяць перебування під слідством та судом.

Представник відповідача ОСОБА_5 управління національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що позивач був звільнений з ОВС за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а не у зв’язку із притягненням його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 296 КК України. Тому вважав, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є завеликим, у зв’язку з чим просив визначити розмір відшкодування з урахуванням положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року з розрахунку 1600 грн. за кожний місяць перебування під слідством та судом.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, заперечень на позовну заяву ОСОБА_3 не надав.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27 травня 2013 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.1 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050380001006 від 08 квітня 2017 року (а.с.21).

28 травня 2013 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050380001006 від 08 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 296 ч.1 КК України, складений обвинувальний акт (а.с.22-23).

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з встановленням іспитового строку на 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України (а.с.24-25).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 березня 2014 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 296 КК України залишено без змін (а.с.26-27).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року ОСОБА_3 звільнений від покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку (а.с.28).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04 березня 2014 року відносно ОСОБА_3 скасовано, справу призначено на новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с.29-30).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 296 КК України скасовано та призначено на новий розгляд у тому ж суді в іншому складі (а.с.31-32).

04.02.2016 року прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури в порядку ст. 341 ЦПК України змінено обвинувачення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 296 КК України (а.с.33-34).

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та звільнено від призначеного покарання (а.с.35-36).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року відносно ОСОБА_3 залишено без змін (а.с.37-38).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а.с.39- 40).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050380001006 від 08 квітня 2013 року, відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.296 КК України повернуто прокурору (а.с.41).

Постановою прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури від 04 квітня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050380001006 від 08 квітня 2013 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України закрито у зв’язку з відсутністю у діях підозрюваного ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (а.с.42-44).

Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора місцевої прокуратури від 04 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050380001006 від 08 квітня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України (а.с.45).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2017 року ухвалу слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року за скаргою ОСОБА_3 на постанову прокурора про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050380001006, залишено без змін (а.с.46-47).

Положеннями ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

У цьому випадку відповідно до ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст.ст. 23, 1176 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зазнавав незаконного кримінального переслідування протягом тривалого часу з 27 травня 2013 року (з часу повідомлення про підозру) по 04 квітня 2017 року (прийняття рішення про закриття кримінального провадження), а саме протягом 03 років 10 місяців 9 днів (46,3 місяців), що призвело до порушення його нормальних життєвих зв’язків та завдало позивачу моральних страждань. З пояснень позивача вбачається, що він страждав через приниження його честі, ділової репутації працівника органу внутрішніх справ, а з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Крім того, позивач змушений був протягом року, виконувати обов’язки та мати відповідні обмеження, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 3 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою незаконного засудження, має право на відшкодування шкоди відповідно до закону. Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Як роз'яснено в п.п.9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 2 грудня 2015 року в справі №6-22-3цс15, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, законодавством визначений порядок відшкодування моральної шкоди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При цьому, законодавством визначено мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, максимальний розмір моральної шкоди не визначено, відтак, суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої особі за час перебування під слідством чи судом, має виходити з конкретних обставин справи.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом та не повинен призводити до її збагачення.

Ст. 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, тривалості кримінального переслідування - з 27 травня 2013 року по 04 квітня 2017 року, а саме 3 роки 10 місяців 9 днів, вимушення позивача докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, та враховуючи глибину моральних страждань суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачеві має бути 46,3 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається співмірним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення рішення судом, тобто: 148 160,00 грн. (46,3 місяці * 3200,00 грн.), які підлягають стягненню на користь позивача.

Суд вважає, що така сума жодним чином не призводить до збагачення позивача, а є лише частковим відновленням попереднього стану, пов'язаним з тривалим кримінальним провадженням та компенсацією моральних страждань.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності його було звільнено зі служби в Органах внутрішніх справ, що позбавило його засобів до існування та також спричинило йому моральні страждання та вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

З копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (а.с. 118-121) вбачається, що позивач був звільнений із служби в органах внутрішніх справ за пунктом 66 (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення. Підставою для видання цього наказу був наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 17 квітня 2013 року № 276. В свою чергу підставою для видання наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 17 квітня 2013 року № 276 став висновок № 43, складений за матеріалами службового розслідування за фактом причетності оперуповноваженого Відділу карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці майора міліції ОСОБА_3 до пошкодження власного автомобіля ОСОБА_6 07 квітня 2013 року у м. Костянтинівці Донецької області та матеріали службового розслідування. Зазначене свідчить, що позивач був звільнений з посади на скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а не за притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того, постановою про закриття кримінального провадження від 04 квітня 2017 року (а.с. 42-44) встановлений факт умисного пошкодження підозрюваним ОСОБА_3 автомобілю, що належить потерпілому ОСОБА_6

Суд також не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_4 Донецької області, про те, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен розраховуватися з урахування положень «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме у розмірі не менше одного мінімального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1600,00 грн. та вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Дійсно, у п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-УШ зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін д законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Проте, дія цього закону не розповсюджується на випадку відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Розміри мінімальної заробітної плати на 2017 рік було встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-УШ у місячному розмірі: з 01 січня – 3200,00 грн.

Тож, розмір відшкодування моральної шкоди має визначитись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України від 21.12.2106 року № 1801-УШ.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.209,214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Донецької області, ОСОБА_5 управління національної поліції України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 148 160 (сто сорок вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням – 05 грудня 2017 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: О.В. Каліуш