Рішення № 70778391, 23.10.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/18666/16-ц

провадження № 2/753/1678/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ДАНИЛЕНКО В.В.

при секретарі ПАСЬКО І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПЛЕЯДА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР» про захист прав споживача та розірвання кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі по тексту - відповідач 1, ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПЛЕЯДА» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР» (далі по тексту - відповідач 3, ТОВ «ФК «ФАГОР») про захист прав споживача та розірвання кредитного договору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ним та ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 13 квітня 2016 року укладено договір №200502457, відповідно до умов якого позивачу було надано 10 000 грн. строком на 365 днів.

Вважаючи, що умови укладеного позивачем з ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 13 квітня 2016 року не відповідають вимогам статей 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив захистити його права як споживача та розірвати даний кредитний договір.

У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача 1 в свою чергу заперечував проти задоволення позовних вимог, надав заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях позивача та представника відповідача 1, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Останні встановлені ст. ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 13 квітня 2016 року укладено договір №200502457, відповідно до умов якого позивачу було надано 10 000 грн. строком на 365 днів.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормами ст. 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту розірвання кредитного договору, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) зобов'язаний довести правову та фактичну підставу для розірвання правочину.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Проте як відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, до суду вправі звертатися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, за змістом вказаної статті, а також інших норм, які гарантують право на звернення до суду (Конституція України, ЦК України та інші нормативно-правові акти) повинні існувати порушення права чи законного інтересу або спір щодо них на момент звернення до суду.

Відтак, звертаючись до суду з вимогами про розірвання укладеного позивачем з ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» кредитного договору з підстав переуступлення вимог за кредитними договорами ТОВ «ФК «ФАГОР» та в подальшому ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА», позивачем не надано належних та допустимих доказів, що права вимоги за кредитними договорами ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» передано відповідачу 2 та відповідачу 3.

Згідно з приписами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на недоведеність позивачем порушення його права при звернення до суду з заявленими до відповідачів позовними вимогами, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись стст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: ДАНИЛЕНКО В.В.