Постанова № 70777127, 04.12.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/952/17

Справа №754/14592/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2017 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірною та зобов?язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов?язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує наступним.

Позивач з 13.01.2014 року перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії, у зв'язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №998 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Однак, листом ГУПФУ в м. Києві №24687/03/Я-2329 від 18.10.2017 року позивачу було повідомлено про те, що фінансове забезпечення перерахунків пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, що потребує внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в частині виділення додаткових асигнувань по бюджетній програмі КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Перерахунок пенсії буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України.

Вважаючи, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповдіно до ч.3 ст. 183-2 КАС України, відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.

15.11.2017 року ГУПФУ в м. Києві одержано копію ухвали про відкриття скороченого провадження та копію адміністративного позову з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Станом на 04.12.2017 року заперечень сторони відповідача проти позову або заяви про його визнання до суду не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не скористався наданим йому правом на подання заперечень проти позову та не виконав обов'язку по доказуванню правомірності своїх дій/бездіяльності, а тому вважає за можливе розглянути адміністративну справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

З 13.01.2014 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії, у зв'язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №998 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», надавши довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №45278 від 26.05.2017 року, видану ГУМВС України в м. Києві (а.с. 11).

Листом ГУПФУ в м. Києві №24687/03/Я-2329 від 18.10.2017 року позивачу було повідомлено про те, що фінансове забезпечення перерахунків пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, що потребує внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в частині виділення додаткових асигнувань по бюджетній програмі КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Перерахунок пенсії буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за вислугу років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року №900-VIII статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до ст. 102 ЗУ «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється також впорядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988.

На день набрання чинності Законом №900-VIII постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 діяла і є чинною на момент розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.16 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до п.1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Посилання відповідача на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов'язку по проведенню перерахунку та виплати пенсії суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у поліції, Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі в правоохоронних органах держави, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України (ст. 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави, до яких, зокрема, відносяться органи поліції, пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог Основного Закону України, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій та обґрунтованість вимог адміністративного позову.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 94 КАС України, тобто, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 2, 5-12, 18, 71, 94, 99, 100, 104, 161-162, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року №7-рп/2004, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності неправомірною та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 22869069) провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015 року та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №45278 від 26.05.2017 року, виданої Головним управлінням МВС України в м. Києві.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 22869069) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя