Постанова № 70774991, 24.11.2017, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3446/17

2-а/705/147/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, який подано представником позивача ОСОБА_2, до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання дій державного виконавця під час виконання судового рішення протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1, який було подано представником позивача ОСОБА_2, до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання дій державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 705/5040/15-а протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 06.03.2014 р. суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_8. у зв'язку із наявністю стажу 20 років 4 місяці було подано заяву про відставку. 16.07.2015 р. постановою Верховної Ради України № 634-VIII «Про звільнення суддів» позивача було звільнено з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області та він вийшов у відставку. Станом на 16.07.2015 р. суддівська винагорода (місячна заробітна плата) позивача складала: посадовий оклад - 12180 грн. та доплата за вислугу років 50 % - 6090 грн., разом 18270 грн., що підтверджується довідкою № 646-01/16 від 23.06.2016 р. Таким чином, представник позивача в позові вказує, що нарахуванню і виплаті позивачу підлягала вихідна допомога судді в розмірі 182700 грн., тобто в розмірі 10-ти суддівських винагород, яка включає в себе і посадовий оклад і доплату за вислугу років. У зв'язку із неправомірною відмовою ТУ ДСА України в Черкаській області виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку в повному обсязі, позивачем було ініційовано судовий процес. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2015 року у справі № 705/5040/15-а було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в результаті чого:

- визнано відмову ТУ ДСА України у Черкаській області у виплаті ОСОБА_4 вихідної допомоги, як судді у зв'язку з відставкою відповідно до частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакції станом на момент подачі заяви про відставку до Вищої Ради юстиції 06.03.2014 року - неправомірною;

- зобов'язано Державну казначейську службу України, у відповідності до ч. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_4 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182 700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України.

Також, представник позивача в позові вказує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року внаслідок апеляційного перегляду вищевказаної постанови - постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року в частині зобов'язання Державної казначейської служби України в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 грн., шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України та в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487,20 грн. було скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, а саме було зобов'язано ТУ ДСА України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Представник позивача в позові зазначає, що за результатами апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, в резолютивній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року зазначено 10-ти кратний розмір вихідної допомоги відносно до місячних заробітних плат за останньою посадою, однак, в мотивувальній частині цього рішення суд апеляційної інстанції встановив, що виплаті Позивачу підлягає вихідна допомога у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 грн. Розмір вихідної допомоги не був предметом апеляційного перегляду, оскільки рішенням апеляційної інстанції фактично було замінено неналежного боржника - Державну казначейську службу України на належного боржника - ТУ ДСА України у Черкаській області, та у зв'язку із чим, в останнього виник обов'язок виконати постанову у справі № 705/5040/15-а та виплатити ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182 700, 00 гривень. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року у справі № 705/5040/15-а набрала законної сиди 03.02.2016 року та 01.03.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2-а/70/189/15 про зобов'язання ТУ ДСА України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. 12.04.2016 року ОСОБА_4 було пред'явлено вказаний виконавчий лист до виконання в Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області та 14.03.2016 року було відкрито виконавче провадження № 50825211. При цьому, представник позивача в позові вказує, що 16.05.2016 року ТУ ДСА України у Черкаській області листом за № 744-03/16 повідомлено начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гайдара A.B. про повне виконання судового рішення у справі № 705/5040/15-а, та в цьому листі міститься посилання на платіжне доручення № 575 від 28.04.2016 року про сплату судового збору та розрахунок вихідної допомоги судді, у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виплаченої ОСОБА_4 06.06.2016 року у зв'язку із цим, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком М.А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року, мотивовану «фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом на підставі листа від 16.05.2016 року № 744-03/16». В той же час, відповідно до копії розрахунку за квітень 2016 року, наданої ТУ ДСА України у Черкаській області, позивачу фактично була виплачена вихідна допомога лише у розмірі 121800 грн. замість 182700 грн., тому позивач вважає, що йому було не донараховано і не виплачено 60900 грн. Таким чином, позивач вважає, що державний виконавець прийняв рішення - постанову про закінчення виконавчого провадження № 50825211 з підстав п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із «фактичним повним виконанням рішення, згідно з виконавчим документом» Боржником, на підставі листа Боржника. Однак, в позові зазначено, що в дійсності судове рішення не було виконано в повному обсязі та Позивачу не було виплачено ще 60900 грн. Представник позивача в позові зазначає, що вважаючи дії ТУ ДСА України у Черкаській області щодо не виплати позивачу вихідної допомоги в повному обсязі неправомірними, позивачем було подано адміністративний позов до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.09.2016 року було визнано відмову ТУ ДСА України у Черкаській області від 23.06.2016 року у проведенні розрахунку вихідної допомоги судді у відставці у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 грн. - неправомірною та зобов'язано ТУ ДСА України у Черкаській області провести довиплату ОСОБА_4 вихідної допомоги у сумі 60900 гривень. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 року вказану постанову було скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволені позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_4 до ТУ ДСА України у Черкаські області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, з підстав того, що правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, тому має місце невиконання рішення суду в повному обсязі. У зв'язку із цим, суд повідомив ОСОБА_4 способи врегулювання даної ситуації, зокрема, шляхом звернення із заявою про роз'яснення судового рішення та/або здійснення судового контролю за виконанням рішення в порядку ст. 267 КАС України, що і було зроблено позивачем. В позові вказано, що за результатами розгляду заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року у справі № 705/5040/15-а чітко визначено обов'язок ТУ ДСА в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 вихідну допомогу судді у відставці у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Клопотання про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 03.02.2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року залишено без розгляду, а також вказано позивачу, що в даному разі має місце неналежне виконання судового рішення та порушене право позивача, підлягає захисту саме в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України. 17.03.2017 року позивачем було подано до Уманського міськрайонного суду Черкаської області заяву про визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України на виконання постанови у справі № 705/5040/15-а, в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України. В позові також зазначено, що постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2016 року вказану заяву задоволено та зобов'язано ТУ ДСА України в Черкаській області донарахувати і виплатити позивачу частину вихідної допомоги в розмірі 60 900 грн. Однак, вказану постанову 10.08.2017 року Київським апеляційним адміністративним судом було скасовано з підстав закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, проте, суд апеляційної інстанції погодився із встановленими фактичними обставинами неповного виконання судового рішення у справі № 705/5040/15-а та необхідністю виплатити позивачу ще 60 900 грн. вихідної допомоги. Враховуючи, що судовими рішеннями встановлено, що вихідна допомога, яка підлягає виплаті ОСОБА_4 має обраховуватись в кратному розмірі у відповідності до його заробітної плати в розмірі 18270 грн. та її вираження в 10-кратному розмірі становить - 182700 грн., а сплачена сума менша, тобто рішення суду не виконано в повному обсязі, тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2017 року - справу було передано для розгляду судді Уманського міськрайонного суду Денисюк І.І.

31.08.2017 р. (без відкриття провадження у вказаній справі) суддя Уманського міськрайонного суду винесла ухвалу, в якій вказала «… Відвести суддю Денисюк Ілону Іванівну від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити дії…».

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2017 р. справу передано судді Ребрині К.Г. у зв'язку із самовідводом судді Денисюк І.І.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Ребрини К.Г. від 07.09.2017р. адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання дій державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 705/5040/15-а протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії було прийнято до провадження судді Ребрини К.Г.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду від07.09.2017р. у вищевказаній адміністративній справі суддя Ребрина К.Г. заявила самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 року у зв'язку із самовідводом судді Ребрини К.Г. - справу передано для розгляду судді Уманського міськрайонного суду Мазуренко Ю.В.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у адміністративному позові.

Представник позивача ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, - в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ГТУЮ в Черкаській області, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, - в судове засідання не з'явився. Однак, в запереченні, поданому на адресу суду14.11.2017 року, просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

При цьому, 14.11.2017 року на адресу Уманського міськрайонного суду представник відповідача ГТУЮ в Черкаській області подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження № 50825211 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а/705/189/15, що виданий 01.03.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом про зобов'язання ТУ ДСА у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. В запереченні зазначено, що 13.04.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження № 50825211 та винесено відповідну постанову. 06.06.2016 року державним виконавцем виконавче провадження № 50825211 закінчено на підставі п.8 ч. 1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку із повним фактичним виконанням згідно з виконавчим документом. Представник відповідача вказує, що рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження було прийнято на підставі рішення боржника органу державної влади. За таких обставин, фактично, ніби то порушення прав позивача відбулося саме через дії ТУ ДСА у Черкаській області, а не ГТУЮ в Черкаській області, а тому незгода позивача зі змістом рішення прийнятого боржником щодо виплати є підставою для оскарження цього рішення, а не рішення державного виконавця прийнятого на підставі першого. Представник відповідача вважає адміністративний позов безпідставним та просить відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 06.03.2014 р. суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4. у зв'язку із наявністю стажу 20 років 4 місяці було подано заяву про відставку. 16.07.2015 р. постановою Верховної Ради України № 634-VIII «Про звільнення суддів» позивача було звільнено з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області та він вийшов у відставку. (а.с.31)

Згідно ч.3 ст. 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Відповідно до вимог п.9 ч.4 ст.126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав у разі подання суддею заяви про відставку.

Згідно ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву у відставку.

Відповідно до вимог ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про конституційний суд України» та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами. Згідно до ч.2 даної статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно вимог ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Згідно довідки ТУ ДСА у Черкаській області за вих. № 946-04/16 від 23.06.16 р., що була видана ОСОБА_1, який працював на посаді судді Уманського міськрайонного суду , - його заробітна плата (суддівська винагорода) на момент фактичного звільнення згідно з наказом в.о. голови Уманського міськрайонного суду № 43-К від 06.08.2015 р. складала: посадовий оклад - 12180 грн. Станом на 16.07.2015 р. суддівська винагорода складала: посадовий оклад - 12180 грн. та доплата за вислугу років 50 % - 6090 грн., разом 18270 грн.(а.с.26)

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2015 року у справі № 705/5040/15-а було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано відмову територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області у виплаті ОСОБА_4 вихідної допомоги, як судді у зв'язку з відставкою відповідно до частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакції станом на момент подачі заяви про відставку до Вищої Ради юстиції 06.03.2014 року - неправомірною;

- зобов'язано Державну казначейську службу України, у відповідності до ч. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_4 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182 700 гривень, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України. (а.с. 34)

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року скасовано постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року в частині зобов'язання Державної казначейської служби України, у відповідності до ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 гривень, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України та в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок було скасовано та в цій частині було ухвалено нову постанову про зобов'язання Управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. В іншій частині постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року було залишено без змін.(а.с. 41)

01.03.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2-а/70/189/15 про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

13.04.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50825211.(а.с.19)

16.05.2016 року ТУ ДСА України у Черкаській області листом за № 744-03/16 повідомлено начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гайдара A.B. про повне виконання судового рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 р. за № 2а/705/189/15. Також, у листі вказано, що копія платіжного доручення від 28.04.2016 р. за № 575 про сплату судового збору та розрахунок вихідної допомоги судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виплаченої ОСОБА_1 на виконання зазначеного вище судового рішення, додаються.(а.с.20)

06.06.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком М.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року, у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом на підставі листа від 16.05.2016 року № 744-03/16.(а.с. 22)

Відповідно до копії розрахунку за квітень 2016 року, наданої ТУ ДСА України у Черкаській області, ОСОБА_1 була виплачена вихідна допомога у розмірі 121800 грн. (а.с.30).

12.05.2016 р. на адресу управління Державної судової адміністрації у Черкаській області ОСОБА_1 було направлено письмову заяву, в якій вказано, що виконавчий лист про виплату йому вихідної допомоги судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою виконаний не у повному обсязі.(а.с.23)

23.06.16 р. ТУ ДСА на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в якому вказано, що 17.07.2016 року до часу його фактичного відрахування зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області він не здійснював правосуддя відповідно до постанови Верховної ради України від 16.07.2015 р., тому наказом в.о. голови Уманського міськрайонного суду від 27.07.2015 р. йому було припинено доплати до посадового окладу судді з 17.07.2015 р., як це передбачено ч.10 ст. 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 р. зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1, відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Остання посада станом на день фактичного звільнення це посада судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з розміром заробітної плати - 12180 грн. На підставі ст.. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідна допомога у зв'язку із виходом у відставку розраховувалась від розміру заробітної плати за останньою посадою.(а.с.24)

02.09.2016 р. постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії було визнано відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області № 945-04/16 від 23.06.2016 року у проведенні розрахунку вихідної допомоги судді у відставці у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 грн. - неправомірною, а також було зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, відповідно до ст. 136 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» ( № 2453-VІ від 07.07.2010 року) провести довиплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 60900 грн. (а.с. 47)

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 року постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2016 року було скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.(а.с.53)

28.02.2017 р. ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду було залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_7 про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року. При цьому, в ухвалі вказано, що «…разом з тим, як вбачається з резолютивної частини судового рішення, в ньому чітко визначено обовязок Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у відставці у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже, судове рішення в цій частині є чітким, конкретним і зрозумілим, а тому будь-якого розяснення не потребує…» (а.с. 57)

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року було залишено без задоволення клопотання представника ОСОБА_7 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі 705/5040/15-а. При цьому, в ухвалі вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення, порушене право позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, підлягає захисту в порядку частини 9 статті 267 КАС України. (а.с.60)

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2016 року було визнано бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо виконання судового рішення у справі № 705/5040/15-а - протиправною та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 26261092, адреса: 18015 м. Черкаси вул. Гоголя, 316) виконати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року в повному обсязі - виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182 700,00 гривень, з урахуванням вже отриманої ним суми, а саме 60 900,00 гривень. (а.с. 63)

10.08.2017 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду було скасовано постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2017 року та прийнято нову, відповідно до якої у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.(а.с. 68)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець у своїй роботі керується вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.7 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., який набрав законної сили 05.10.2016р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти клопотання, користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 1 статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1. ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом частини першої цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав

її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В матеріалах справи наявні відомості, які свідчать про не виконання боржником виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2а/705/189/15 в повному об'ємі. Зокрема, позивачем надано до суду докази, які свідчать, що на момент винесення оскаржуваної постанови державний виконавець володів відомостями щодо часткового виконання рішення суду.

Зокрема, в матеріалах справи містяться докази про часткове виконання рішення суду ( лист ТУ ДСА України у Черкаській області за № 744-03/16), які не розглянуті державним виконавцем, про що свідчить постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону, а також враховуючи встановлений державним виконавцем строк добровільного виконання постанови суду та п.7 перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» 2016 р., державний виконавець в даному випадку повинен був перевірити виконання судового рішення 06.06.2016 р. та вчинити відповідні дії передбачені Законом в редакції 1999р. Однак у строк встановлений Законом державний виконавець вказаних дій не вчинив, що призвело до часткового виконання виконавчого листа № 2а/705/189/15, виданого 01.03.2016 р. Київським апеляційним адміністративним судом.

У п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11вересня 1997 року та є обовязковою.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки державним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчого провадження ВП № 50825211.

Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом, необхідно виходити з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, та жодним чином не має на меті створення перешкод учасникам в реалізації їх прав на ефективний судовий захист.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, з пунктом 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України», закріплено, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Отже, з урахуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм частин 1, 2 статті 8, частини 2 статті 9 КАС України, пропущення процесуального строку не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи, зокрема, у даних спірних правовідносинах.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 71, 86, 181 КАС України, ст.ст. 1,2,6,10,11,25,49,74 Закону України «Про виконавче провадження» 21.04.1999 р., Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк для звернення з даним адміністративним позовом, у зв'язку із поважністю причин його пропуску.

Адміністративний позов ОСОБА_1, який подано представником позивача ОСОБА_2, до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання дій державного виконавця під час виконання судового рішення протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенка Максима Анатолійовича по закінченню 06.06.2016 року виконавчого провадження № 50825211 за виконавчим листом у справі № 705/5040/15-а - протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2016 року ВП № 50825211, що видана державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенком М.А.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Ю.В. Мазуренко