Рішення № 70772803, 07.12.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5373/17

Р І Ш Е Н Н Я

29 листопада 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення та стягнення моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_2,-

встановив:

Уточнившись з позовними вимогами, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення та стягнення моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_2

Свій позов обґрунтовує тим, що наказом Управління культури Черкаської ОДА №20-к від 24 лютого 2005 року її з 24 лютого 2005 року було призначено на посаду директора обласного краєзнавчого музею.

Наказом управління культури Черкаської ОДА № 1 від 9 червня 2017 року її звільнено з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради з 9 червня 2017 року відповідно до п. 9 КЗпП України, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

З даним наказом вона ознайомлена 16 червня 2017 року та в цей же день їй було видано трудову книжку.

Вважає, що її звільнення відбулося із порушенням вимог законодавства, а її слід поновити на роботі з огляду на наступне.

Так, 24 лютого 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» №955-VІІІ від 25 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного вище Закону набрання ним чинності є підставою для припинених безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом ) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 ст. 36 КЗпП України.

Також, пунктом 3 «Прикінцеві положення» вказаного Закону зазначено, що органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс, на заміщення посад керівників таких закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, із вказаних положень закону вбачається, що звільнення керівників державних та комунальних закладів культури шляхом припинення безстрокових трудових договорів, з підстав, визначених цим законом та пунктом 9 статті 36 КЗпП України малі відбуватись по-перше: уповноваженим органом (органом управління) та по-друге: дотриманням встановленого цим законом порядку, а саме, протягом шести місяців з момент набрання ним чинності, тобто в період з 24 лютого 2016 року по 24 серпня 2016 року.

Натомість, її звільнення відбулося без дотримання вказаних приписів закону.

Так, під час її звільнення не були дотримані строки для припинення безстрокового трудового договору, що визначалися пунктом 3 «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Вищезазначені положення Закону імперативно зобов’язували орган управління припинити дію безстрокових трудових договорів із керівниками державних та комунальних закладів культури на підставі п. 9 статті 36 КЗпП України протягом шести місяців з моменту набрання ним чинності, тобто до 24 серпня 2016 року (включно).

Натомість, її звільнення відбулося 9 червня 2017 року із значим пропущенням іновленого законодавством строку.

Як вбачається із п. 1.1. та 1.2. статуту КЗ «Черкаський обласна краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради його засновником є Черкаська обласна рад яка в установленому чинним законодавством порядку представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області та здійснює управління об’єктами комунальної власності.

Також, пунктом 1.3. статуту передбачено, що засновником делеговано окремі повноваження Департаменту культури та взаємозв’язків із громадськістю Черкаської ОДА, який є органом управління в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України, цим статутом та відповідним договором. Відповідно до п. 5.2. статуту закладу визначено, що управління музеєм здійснюється засновником, галузеве управління здійснюється департаментом.

Отже вбачається, що управління музеєм, як об’єктом комунальної власності здійснюється його засновником - Черкаською обласною радою та Департаментом культури та взаємозв’язків із громадськістю Черкаської ОДА, виключно в межах та обсягах делегованих засновником повноважень, визначених законодавством, статутом або відповідним договором.

При цьому, управління культури Черкаської ОДА відповідно до статуту музею на момент видання оспорюваного наказу не було уповноваженим органом, який мав компетенцію здійснювати регіональне управління музеєм. Відтак, видання такого наказу не входило до повноважень та компетенції управління культури Черкаської ОДА та заступника голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 зокрема.

Відповідно до п.20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» питання щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Також, як вбачається із переліку (п.105) рішення Черкаської обласної ради № 10-19/VІІ від 16 грудня 2016 року КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради є об’єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області.

Вказане свідчить, що питання звільнення керівників об’єктів спільної власності територіальних громад має вирішуватись обласною радою виключно на пленарному засіданні. А відтак, вказані повноваження не можуть бути делеговані органам виконавчої влади.

Натомість, відповідне рішення про її звільнення обласна рада, як засновник та орган управління музею, не приймала. Отже, її звільнення відбулося особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Також, як вбачається із припису п.п.1 п.4 рішення Черкаської обласної ради № 10- 22/VІІ від 16 грудня 2016 року Черкаською обласною радою уповноважено голову обласної ради, а вразі його відсутності, першого заступника голови обласної ради попередити в установленому законодавством порядку керівників підприємств, установ, закладів спільної власності територіальних громад сіл, селшц, міст Черкаської області, з якими не укладені контракти, про наступне вивільнення у зв’язку із запровадженням згідно з чинним законодавством та відповідним рішенням обласної ради конкурсного відбору керівників та контрактних умов праці.

Дане положення закону не було дотримано під час звільнення, та відповідної попередження про наступне вивільнення від голови обласної ради або його заступника позивачці не оголошувалось.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Частиною 5 вказаної статті обов’язок по відшкодуванню середнього заробітку за час вимушеного прогулу покладається на власника або уповноважений ним органу також і у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Також, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Також, відповідний обов’язок провести розрахунок із працівником в день звільнення передбачений статтею 47 КЗпП України.

Незважаючи на те, що її звільнення відбулося 9 червня 2017 року повний розрахунок з нею було проведено лише 29 червня 2017 року, що є порушенням приписів статей 47,116 КЗпП України.

Внаслідок незаконного звільнення вона була позбавлена в реалізації своїх трудових прав на підприємстві, що було її основною роботою та основним джерелом доходів для неї та її сім’ї, що призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, неправомірними діями відповідача - управління культури Черкаської ОДА їй було завдано моральну шкоду в сумі 6000 грн.

Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації №1 від 9 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради; поновити ОСОБА_1 на посаді директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради з 9 червня 2017 року; стягнути з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення; стягнути з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по 29 червня 2017 року; стягнути з управління культури Черкаської обласної державної адміністрації 6000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю. Крім того, представник позивачки пояснив, що існують підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» але був порушений порядок її звільнення.

Представники КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаської обласної ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що відповідача було звільнено відповідно до вимого законодавства та уповноваженою особою, з якою вона перебувала у трудових відносинах.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Наказом управління культури Черкаської ОДА від 24 лютого 2005 року №2-к ОСОБА_1, виконуючи обов’язки директора Черкаського обласного краєзнавчого музею, призначено з 24 лютого 2005 року на посаду директора обласного краєзнавчого музею.

Наказом управління культури Черкаської ОДА від 24 лютого 2005 року №1 звільнено ОСОБА_1 з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради з 9 червня 2017 року. Наказ прийнятий на підставі п.9 ст. 36 КЗпП України, п.2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 16 червня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про культуру», законодавство України про культуру складається з Конституції України, цього Закону та інших законів, що регламентують діяльність у сфері культури, міжнародних договорів з питань культури, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст. 2 цього Закону, законодавство України про культуру регулює діяльність у сфері музейної справи.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про музеї та музейну справу» музей діє на підставі статуту (положення), що затверджується його засновником чи засновниками.

Відповідно до п.п. 1.2-1.4 статуту КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради від 8 червня 2017 року, засновником музею є Черкаська обласна рада, яка в установленому чинним законодавством порядку представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області та здійснює управління об’єктом комунальної власності.

Засновником делеговано окремі повноваження Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА, який є органом управління в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України, цим Статутом та відповідним договором.

Музей підконтрольний та підзвітний засновнику та департаменту.

Згідно рішення Черкаської обласної ради №10-19/ VІІ від 16 грудня 2016 року КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради перебуває у сфері управління культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА.

Розпорядженням ОДА №100 від 28 лютого 2017 року було змінено найменування юридичної особи – структурного підрозділу ОДА з «Управління культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА» на «Департамент культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА».

При цьому суд враховує, що Управління культури Черкаської ОДА та Департамент культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА є різними структурним підрозділами ОДА, і Департамент не є правонаступником Управління, яке перебуває в стані припинення (розпорядження ЧОДА №553 від 2 листопада 2015 року «Про структуру ОДА»).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка вказує на те, що вона не попереджалася про наступне вивільнення, її звільнення відбулося не уповноваженою на те особою та поза межами строку, встановленого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до п.20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве саморядування» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Разом з тим, 28 січня 2016 року було прийнято спеціальний Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який набрав чинності з 24 лютого 2016 року.

Згідно п.2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, вказаним спеціальним законом зобов’язано саме органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури.

3 травня 2017 року між Черкаською обласною радою та Департамент культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА укладено договір з галузевого управління суб’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області, відповідно до умов якого, Департамент культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА, доручено здійснення функцій з галузевого управління суб’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності комунальних підприємств, установ, закладів, що зазначені у додатку, в межах, визначених договором та відповідними рішеннями обласної ради, з метою забезпечення належного їх контролю, підвищення ефективності використання комунального майна та управління суб’єктами господарювання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області.

Термін дії договору з 3 травня 2017 року до 3 травня 2020 року (включно)

За таких обставин суд приходить до висновку, що функціями з галузевого управління КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Департамент культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА був наділений саме з 3 травня 2017 року. Вказане також підтверджується й п.1.3 статут у музею, згідно якого Департамент є органом управління в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України в межах та обсягах, визначених чинним законодавством України, цим Статутом та відповідним договором.

Згідно рішення Черкаської обласної ради від 5 березня 2015 року №38-11/VІ «Про перелік суб’єктів (об’єктів ) обласної комунальної власності», КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради перебувало у сфері управління Управління культури Черкаської ОДА.

Вказане рішення втратило чинність 16 грудня 2016 року на підставі рішення Черкаської обласної ради №10-19/VІІ, згідно якого КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради почав перебувати у сфері управління Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА.

Отже, на момент набрання чинності 24 лютого 2016 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» органом управління КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради було Управління культури Черкаської ОДА, і саме на вказане Управління цим Законом покладено обов’язок протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом

Наказом управління Культури Черкаської ОДА №37-к від 18 серпня 2016 року «Про попередження та наступне вивільнення» попереджено керівників комунальних закладів культури обласного підпорядкування про наступне вивільнення щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури (додаток 1).

ОСОБА_1 ознайомлена з вказаним наказом, про що мається її підпис в додатку №1 до вказаного наказу.

Суд вважає безпідставним посилання позивачки на те, що вона не була повідомлена головою обласної ради або його заступником про наступне вивільнення, як це передбачено рішенням Черкаської обласної ради № 10-22/VІІ від 16 грудня 2016 року, оскільки вказане рішення було прийняте Черкаською обласною радою після прийняття 18 серпня 2016 року органом управління музею - Управлінням культури Черкаської ОДА наказу №37-к «Про попередження та наступне вивільнення», яким попереджено керівників комунальних закладів культури обласного підпорядкування про наступне вивільнення щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури.

Що стосується пояснень представник позивача про пропуск шестимісячного строку встановленого для припинення безстрокового трудового договору, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Зі змісту абз.2 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» вбачається, що органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані розірвати безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Отже суд вважає, що припинення трудових відносин з ОСОБА_1 відбулось хоч і поза межами встановленими Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», проте дане порушення строку відбулось для недопущення порушення трудових прав позивачки гарантованих Конституцією України.

Позивачка подала заяву про наміри взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної, приймала участь у конкурсі та в подальшому оскаржувала його результати.

З урахуванням викладеного суд вважає, що роботодавцем було зроблено всі необхідні дії, для недопущення порушення трудових прав позивачки, а саме у разі перемоги ОСОБА_1 у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної не допустив переривання трудової діяльності.

У зв’язку з цим вважає, що у даному випадку відбулося припинення трудового договору у відповідності до вищевказаного Закону, який є спеціальним у застосуванні до спірних відносин,і набрання ним чинності було підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури.

Тобто, звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу відповідач діяв не з власної ініціативи, а у відповідності та на виконання вимог Закону, який зобов’язував відповідача розірвати безстроковий трудовий договір з позивачем, як з керівником комунального закладу, протягом шести місяців з дня набрання ним чинності.

У зв’язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки визнати незаконним та скасувати наказ Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації №1 від 9 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради та поновити ОСОБА_1 на посаді директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради з 9 червня 2017 року.

Оскільки позивачці відмовлено в задоволенні цих вимог, не підлягає також до задоволення її вимога про стягнення з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Повний розрахунок з відповідачем було проведено 29 червня 2017 року, чого не заперечували в судовому засіданні сторони.

Згідно з положеннями ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначається, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що трудові права позивача щодо отримання всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, було порушено відповідачем.

Крім того, доводи представника відповідача щодо відсутності у підприємства достатнього фінансового ресурсу, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті слід звернути увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст.116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року). Аналогічні розяснення викладені і в п.20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради № 348 від 25 жовтня 2017 року, середньоденний заробіток становить 346 грн. грн. 67 коп.

Отже, враховуючи вищевикладене, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає до виплати, становить 4506 грн. 71 коп., (346 грн. 67 коп. х 13 днів), де 346 грн. 67 коп. - розмір середньоденної заробітної плати; 13 - кількість робочих днів за період починаючи з 10 червня 2017 року по 29 червня 2017 року.

Статтею 237-1 КЗПП України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди працівнику власником або уповноваженим ним органом в тому разі, якщо порушення прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від працівника прикладення додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що сукупність зібраних по справі доказів об'єктивно свідчить про те, що відповідачем, в порушення вимог чинного трудового законодавства України, не було проведено із позивачем остаточного розрахунку при звільненні, що призвело до моральних страждань позивача, які полягали в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, потребували в нього додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення попереднього стану, необхідності звернення за захистом порушених майнових та немайнових прав із позовом до суду.

Виходячи із принципу розумності та справедливості, суд вважає необхідним в рахунок відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди стягнути на користь позивача саме з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» суму в розмірі 1000 грн.

На підставі наведеного, Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», ст.ст. 36,39,116,117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10,11,88,213,215, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення та стягнення моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради на користь ОСОБА_1 4506 грн. 71 коп. компенсації за затримку розрахунку по заробітній платі при звільненні та 1000 грн. моральної шкоди, а всього 5506 грн. 71 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Повний текст рішення суду виготовлено 4 грудня 2017 року.