Рішення № 7077273, 21.09.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-4753/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Литвиненко В.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2009 року позивач ОСОБА_2 . звернувся з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він з березня 1983 року по жовтень 2008 року працював у шкідливих умовах на шахтах ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », отримав професійні захворювання – радикулопатія шийна та попереко-крижова, двосторонній плечолопатковий періартроз, деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок, хронічне обструктивне захворювання легенів, нейросенсорна приглухуватість.

Згідно висновку МСЕК №2 від 06 січня 2009 року йому встановлено сукупно 65% втрати професійної працездатності і він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода у розмірі 81 900 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що:

• відсутній медичний висновок МСЕК щодо наявності чи відсутності факту спричинення позивачу моральної шкоди,

• позивач не зазначив, якими неправомірними діями або бездіяльністю з боку ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » йому заподіяна втрата працездатності і чи є причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями відповідача. Натомість позивач свідомо йшов працювати в шкідливих умовах. Небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є підставою для стягнення з підприємства моральної шкоди,

• відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим незалежно від часу настання страхового випадку припинено з 01 січня 2008 року,

• рішення Конституційного Суду України не може бути застосоване замість норми діючого матеріального права,

• Верховний Суд України при розгляді аналогічних справ дійшов висновку, що у цей час не існує законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику моральну шкоду,

• позивач пропустив тримісячний строк позовної давності, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України,

• зазначений позивачем розрахунок застосовувався при стягненні моральної шкоди з Фонду соціального страхування із розрахунку 200 мінімальних заробітних плат – граничний розмір відшкодування моральної шкоди і не може застосовуватись до ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В судовому засіданні встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових правовідносинах з шахтами державної холдингової компанії « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,

отримав професійні захворювання – радикулопатія шийна та попереко-крижова, двосторонній плечолопатковий періартроз, деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок, хронічне обструктивне захворювання легенів, нейросенсорна приглухуватість.

Висновком МСЕК №2 від 06 січня 2006 року йому встановлено сукупно 65% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Згідно з чинним Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим особам.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст.1167 ЦК України.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як передбачено пунктом 1 статті 9 ЦК України, положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він втратив можливість повністю реалізувати свої можливості, постійно відчуває наслідки професійних захворювань, змушений приймати лікарські препарати, стан його здоров’я став незадовільним, він часто лікується стаціонарно та амбулаторно, в нього постійні болі в суглобах, не може займатись домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, він став дратівливий, втратив впевненість у майбутньому, відчуває депресивний стан. Вказані обставини порушують звичне життя позивача і свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Таким чином, наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Наявність медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Строк позовної давності позивачем не пропущений, тому що правовідносини між сторонами є продовжуваними, оскільки професійні захворювання позивача мають постійний характер і третя група інвалідності йому встановлена безстроково. Згідно пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного Кодексу України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я позовна давність не поширюється.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 6500 грн.

В останній частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п.1 «ж» ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із позовних заяв про відшкодування моральної шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 відсотків ціни позову.

Таким чином, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, судовий збір повинен складати: 6500 грн : 100 х 5 = 325 грн.

На день подачі позовної заяви у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення становить 15 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 131 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рахунок № 26006039733200 в АКІБ «УкрСиббанк» м.Харків МФО 351005, код ЄГРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 6500 грн (шість тисяч п'ятсот грн).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » судовий збір на користь держави в сумі 325 грн (триста двадцять п'ять грн).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн (п'ятнадцять грн) на користь державного бюджету м.Павлограда ( р/р 31217259700032 код одержувача 24237540 банк «ГУДКУ» в Дніпропетровській області МФО банку 805012.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.М. Литвиненко