Постанова № 70772144, 04.12.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/11050/14-а

Провадження № 2-а/522/1477/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

04 грудня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блаз» до Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс», про визнання протиправним та скасування рішень суб’єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 158 -163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАЗ» до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. №1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в частині визнання дій протиправними. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойчук А.Ю.

Справа 522/11050/14-а

Провадження № 2-а/522/1477/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блаз» до Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс», про визнання протиправним та скасування рішень суб’єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАЗ» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. №1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

У своєму позові з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що він на підставі договору оренди землі від 18.02.2011 р., укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «БЛАЗ», є орендарем земельної ділянки площею 24875 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, 7. Відповідно до умов зазначеного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8682192,01 грн, а орендна плата за цю земельну ділянку розрахована у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 347287,68 грн на рік. Однак, 21.03.2014 р. до позивача звернувся департамент комунальної власності Одеської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати у зв’язку з тим, що рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яку введено в дію з 20.09.2011 р. на підставі рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. №1268-VI. В подальшому Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ «БЛАЗ» про внесення змін до договору оренди, посилаючись на витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М.

Позивач вважає, що нормативна грошова оцінка земель м. Одеси проведена з порушенням вимог чинного законодавства, визначена невірно та є значно завищеною щодо земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні. В обґрунтування наведеного позивач зазначив про порушення Одеською міською радою ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель», яке полягало у неприйнятті відповідачем рішення про розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, про що зазначалось у зауваженнях до державної експертизи. Позивач наголосив на порушення процедури підготовки та оприлюднення рішення від 28.12.2010 р. № 41-VI, яке, на думку позивача, є регуляторним актом, зазначивши, що всупереч Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час підготовки та оприлюднення цього рішення був відсутній аналіз регуляторного впливу, порушені вимоги закону стосовно оприлюднення проекту регуляторного акту, що відповідно до ст. 37 цього Закону виключає можливість прийняття регуляторного акту.

На думку позивача, рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI в частині затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси не набрало чинності, оскільки не була оприлюднена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, та відповідачем порушено порядок набрання чинності рішень, встановлений ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також встановлений у ст. 4 Закону України «Про оцінку земель» принцип доступності використання даних з оцінки земель. В обґрунтування свого позову позивач вказує на те, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси прийнято за умови недоопрацювання та відсутності позитивного висновку державної експертизи, за результатами якої підсумковою оцінкою результатів експертизи є неповна відповідність вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам, у зв’язку з чим документація повернута на доопрацювання, однак, запис про внесення виправлень та усунення зауважень державної експертизи в порушення п. 3.5.7. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 р. № 391, посвідчений невідомою особою без зазначення прізвища та посади, з прикладенням печатки «Для довідок» замість гербової печатки, що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності внесених виправлень. За змістом позову позивач також вказує на невідповідність проведеної оцінки вимогам чинного законодавства, оскільки оцінка земель під забудовою не може бути рівною (співпадати) з оцінкою земель без забудови з урахуванням того, що земля без забудови не використовується у господарській діяльності підприємства, а відповідні землі знаходяться під дорогами та проїздами, мають інше функціональне призначення, що не дає змогу отримувати з цих земель ті ж доходи, що із землі під забудовою.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що оскаржувані у справі рішення прямо впливають на його права та обов’язки, оскільки на підставі зазначених рішень департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до нього з пропозицією внести зміни до укладеного раніше договору оренди землі, а Одеська міська рада звернулась до господарського суду із позовом про внесення змін до відповідного договору в частині зміни орендної плати, розмір якої значно збільшився за даними витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси. Позивач послався на судові рішення Вищого адміністративного суду України, в яких викладений висновок про наявність регуляторного характеру інших рішень органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а також наголосив на тому, що підприємство-розробник технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої спірним рішенням, на момент усунення недоліків державної експертизи, не мав відповідної ліцензії.

Вказана адміністративна справа неодноразово розглядалась судом, зокрема, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 р. по цій справі адміністративний позов ТОВ «БЛАЗ» задоволений, визнано протиправними та скасовано рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р.№ 1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси». Зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2017 р. постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 р. скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суду України у своїй ухвалі вказав, що ці рішення судів є передчасними, оскільки при їх винесенні суди не з’ясували повно і всебічно, чи порушені оскаржуваним рішенням права позивача, та якими доказами це підтверджується, що має суттєве значення для правильності вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на доводи заявленого адміністративного позову та наданих до суду пояснень.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення заявленого адміністративного позову, зазначивши, що оскаржувані у справі рішення не зачіпають прав та інтересів позивача, оскільки рішення міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI прийнято до моменту укладання договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «БЛАЗ», у зв’язку з чим не впливало на права позивача, який не виступав орендарем земельної ділянки. Крім того відповідач пояснив, що з 01.01.2017 р. на території міста Одеси діє нова технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Одеса, затверджена рішенням міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII, що на даний момент у будь-якому випадку виключає будь-який вплив оскаржуваних у справі рішень на права та обов’язки позивачів.

Стосовно посилань позивача на відсутність рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель відповідач зазначив положення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель», відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, що, на думку відповідача, вказує на те, що прийняття рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок не є єдиною підставою для проведення такої оцінки, тоді як відповідний договір про проведення нормативної грошової оцінки земель м. Одеси укладався управлінням земельних ресурсів м. Одеси. При цьому, як стверджує відповідач, відсутність рішення про проведення нормативної грошової оцінки не може виступати підставою для скасування рішення про затвердження результатів такої оцінки, адже, затвердивши технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси та передбачивши відповідне фінансування у місцевому бюджеті, міська рада тим самим підтвердила потребу в її розробленні. Безпідставними вважає відповідач посилання на наявність регуляторного характеру оскаржуваних рішень, оскільки виходячи із визначення нормативної грошової оцінки земель, наведеного у Законі України «Про оцінку земель», вона не передбачає встановлення міською радою показників на розсуд відповідного органу місцевого самоврядування, в чому міг би виражатись регуляторний управлінський характер відповідного акта, а є документом, який ґрунтується виключно на існуючих на відповідній території економічних показниках, що перебувають поза впливом органу місцевого самоврядування, а сама по собі оцінка є відтворенням реального стану речей у питанні визначення ринкової вартості землі, а не механізмом, що використовується для стримування або розвитку певної сфери господарської діяльності. Відповідачем наголошено, що ним не встановлювалось правове регулювання правових відносин, а затверджувалась землевпорядна документація, яка містить оцінку земель м. Одеси, що має суто економічний характер, є не регульованою, а обчисленою за встановленою методикою. Сам обов’язок щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, на думку відповідача, покладений на міську раду не з метою наділення її повноваженнями регулювати ціни на землю, а з метою організації проведення такої оцінки як такої. Той факт, що оскаржувані у справі рішення не є регуляторними актами, відповідно до заперечень відповідача підтверджується листом Державної регуляторної служби України від 28.09.2016 р. № 603/10/20-16. Як зазначає відповідач, безпідставним є твердження позивача про порушення порядку оприлюднення у засобах масової інформації оскаржуваного рішення, оскільки на момент розроблення цієї технічної документації вона відносилась до інформації з обмеженим доступом та розробником документації на неї накладено гриф «Для службового користування», що виключало можливість оприлюднення документації до зняття розробником згаданого грифу. Крім того, на думку відповідача, порушення порядку оприлюднення акта органу місцевого самоврядування не вказує на порушення порядку його прийняття та не може виступати самостійною підставою для скасування відповідного акта. Відповідач також стверджує про наявність у розробленої технічної документації позитивного висновку державної експертизи, що окрім відповідного напису на самому висновку підтверджується листом Держгеокадастру від 27.07.2016 року

№ 18-28-0.23-12644/2-16. Відповідач вважає, що спеціальними нормами, що регулюють порядок усунення зауважень, є пп. 3.5.8. та пп. 3.5.9. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, та застосування пп. 3.5.7. Методики у цьому випадку недоречно. Щодо доводів позивача про відсутність у підприємства-розробника спірної документації діючої ліцензії у період усунення недоліків відповідач зауважив, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» необхідною для проведення відповідних робіт була ліцензія на проведення робіт із землеустрою, яка видана

ДП «Український національний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя» 11.03.2010 р., яку було анульовано після затвердження спірної технічної документації 07.04.2011 року. Наведений факт за свідченням відповідача підтверджується також листом Держгеокадастру від 27.07.2016 р. № 18-28-0.23-12644/2-16.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, підтримав заявлений адміністративний позов та просив суд його задовольнити та надав свої пояснення щодо порушення встановленого порядку прийняття оскаржуваних рішень, які, на її думку, полягають у порушенні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині недотримання процедури прийняття регуляторних актів, неприйнятті рішення міською радою про проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту всупереч ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель», відсутності позитивного висновку державної експертизи відповідної технічної документації та відсутності ліцензії у підприємства-розробника спірної документації, що, на думку третьої особи, виключало підстави для затвердження спірних актів міської ради.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, вислухавши думку осіб, які брали участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.12.2010 р. Одеською міською радою прийнято рішення

№ 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», пунктом 1 якого затвердженого технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси. Цим рішенням вирішено ввести в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси з 01.01.2011 р., крім випадків, визначених у пункті 3 цього рішення. У свою чергу пунктом 3 рішення передбачено введення в дію затвердженої нормативної грошової оцінки земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01.2012 року.

Зазначеним рішенням доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради при підготовці договорів оренди земельних ділянок для затвердження Одеською міською радою застосовувати договірну річну орендну плату у розмірі від 3 до 12 відсотків, відповідно до цільового призначення земельних ділянок; управлінню економіки і інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради спільно з Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради підготувати пропозиції щодо застосування фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за землю у термін до 01.07.2011 року та подати їх на розгляд Одеської міської ради, Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради розробити положення щодо сплати власниками частин будівель і споруд, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності, за дольову участь у землекористуванні у термін до 01.07.2011 р. та подати його на розгляд Одеської міської ради; Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради, управлінню Держкомзему у місті Одеса вжити спільних заходів щодо забезпечення суб’єктів земельних правовідносин даними з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси.

Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1268-VI внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», яким пункт 3 зазначеного рішення викладено в такій редакції: «Ввести в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 р.», а пункти 4, 5, 6 рішення виключено.

На підставі рішення Одеської міської ради від 13.07.2010 р. № 6013-V між Одеською міською радою та ТОВ «БЛАЗ» укладено договір від 18.02.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі

за № 151 та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Одеса 19.04.2011 р. за

№ 511010004000029, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 24875 кв.м, що знаходиться у місті Одесі, Малиновському районі, пров. 4-й Аеропортівський, 7, згідно з планом земельної ділянки, який є невід’ємною частиною договору.

За змістом цього договору в оренду передається земельна ділянка площею 24875 кв.м, у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою – 42,16 кв.м, під тимчасовою забудовою – 1,56 кв.м, під проїздами, проходами – 24831,11 кв.м. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8682192,01 грн з урахуванням індексації за 2008-2010 рр. згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 02.07.2008 р. № 220-03/М, складеної Управлінням земельних ресурсів у м. Одеса ГУ земельних ресурсів у Одеській області Держземагенства України. Договір укладено терміном на десять років для експлуатації та обслуговування відкритої складської площадки. Орендна плата за земельну ділянку розрахована у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 347287,68 грн на рік.

Пунктом 4.2. зазначеного договору передбачено, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради № 4247 від 15.07.2005 р. у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Крім того, за змістом

п. 4.4. цього договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних договорів, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід’ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства України, коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди вищезгаданої земельної ділянки у позивача виникло 19.04.2011 р. у момент державної реєстрації укладеного договору в Управлінні Держкомзему у м. Одеса.

Рішення, яким затверджено та введено у дію технічну документацію з нормативної грошової оцінки, прийняте міською радою 28.12.2010 р., тобто до моменту виникнення у позивача права оренди на цю земельну ділянку.

З поданого адміністративного позову позивача вбачається, що порушення своїх прав оскаржуваними у справі рішеннями міської ради він вбачає у безпідставному збільшенні показника нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, що впливає на розмір орендної плати за орендовану ним у Одеської міської ради земельну ділянку. Також у своїх поясненнях позивач наголосив, що прийняття міською радою оскаржуваних рішень прямо впливає на його права та обов’язки, оскільки на підставі цих рішень 21.03.2014 р. департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до ТОВ «БЛАЗ» з пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 18.02.2011 р. в частині зміни розміру орендної плати, до якої надано розрахунок, згідно з яким розмір орендної плати значно збільшився, а Одеська міська рада звернулась до суду із позовом про внесення відповідних змін до договору (справа

№ 916/1757/14), в якому як на підставу своїх позовних вимог посилається на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27.01.2014 р.

№ 15/М.

Перевіряючи наведені доводи позивача та досліджуючи питання порушення рішеннями, визначеними предметом спору, прав, свобод чи інтересів ТОВ «БЛАЗ», суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 2 ст. 23 наведеного Закону передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно з положеннями ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З наведених вимог законодавства випливає, що сплата орендної плати за земельні ділянки здійснюється виключно на підставі договору оренди, в якому має визначатися розмір відповідної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014 р. департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до ТОВ «БЛАЗ» з пропозицією про внесення змін до згаданого договору оренди землі з метою приведення у відповідність до приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», надіславши позивачу два примірника проекту додаткового договору та розрахунку орендної плати щодо змін до договору оренди в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати. Відповідно до доданого розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку (для експлуатації та обслуговування відкритої складської площадки) нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М складає 11014898,75 грн, а розмір орендної плати становить 550744,94 гривень.

У травні 2014 р. Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ТОВ «БЛАЗ», в якій просила суд внести зміни до зазначеного договору оренди землі від 18.02.2011 р., виклавши п. 2.3 договору у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 24875 кв.м становить 11014898,75 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2014 р. № 15/М, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області»; виклавши п. 4.1. договору у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 24875 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, 7, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 550744,94 грн.».

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2016 р. по справі

№ 916/1757/14 у задоволенні заявленої позовної заяви Одеської міської ради відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 р. по справі

№ 916/1757/14 наведене рішення суду залишено без змін. Зі змісту згаданих рішень суду вбачається, що підставою відмови у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради про внесення змін до договору оренди землі, укладеного з ТОВ «БЛАЗ», визначено визнання протиправними та скасування постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 р. по справі № 522/11050/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 р., рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р.

№ 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

За таких умов внесення змін до договору оренди землі від 18.02.2011 р., укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «БЛАЗ» щодо земельної ділянки площею 24875 кв.м, що знаходиться у місті Одесі, Малиновському районі, пров. 4-й Аеропортівський, 7, в частині розміру орендної плати на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої оскаржуваним у справі рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI, не відбулось, а судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено відсутність підстав для внесення відповідних змін до договору.

На сьогоднішній день у провадженні судів відсутні судові справи за позовом Одеської міської ради до ТОВ «БЛАЗ» щодо зміни умов згаданого договору оренди земельної ділянки на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI.

Поряд з цим, рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 р., а також встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення, застосовується з 01.01.2017 р.

З вищевикладеного вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, затверджена та введена у дію рішеннями Одеської міської ради, які оскаржуються у цій справі, з 01.01.2017 р. та по теперішній час не застосовується на території м. Одеси у зв’язку з затвердженням та введенням у дію нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Беручи до уваги, що протягом дії технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI, не відбулось змін до укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «БЛАЗ» договору в частині визначення орендної плати у розмірі, визначеному згідно з витягом з такої технічної документації, що відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для стягнення орендної плати у відповідному розмірі, а вищезгадана технічна документація на сьогоднішній день вже не застосовується на території міста Одеса, відсутні підстави стверджувати, що рішення міської ради, визначені позивачем предметом спору у цій справі, порушують його права, свободи чи інтереси, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Виходячи з цих норм Закону, дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, на який, як зазначає сам позивач та як підтверджується матеріалами справи, посилалась міська рада у позові про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з метою збільшення орендної плати.

У свою чергу, предметом спору у цій справі є не витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель щодо земельної ділянки, площею 24875 кв.м, що знаходиться у місті Одесі, Малиновському районі, пров. 4-й Аеропортівський, 7, а рішення міської ради, якими затверджено та введено у дію технічну документацію з нормативної грошової оцінки всіх земель м. Одеси.

За своїм змістом нормативна грошова оцінка земель населеного пункту, відображена у технічній документації, що затверджена оскаржуваними у справі рішеннями, містить у собі визначення нормативної грошової оцінки (середньої (базової) вартості) одного квадратного метра на території відповідного міста за встановленими у законодавстві формулами, а також дані, із використанням яких застосовуються коефіцієнти, пов’язані, зокрема, із місцем розташування земельних ділянок, прояву локальних факторів, що передбачає поділ території міста на певні економіко-планувальні зони.

Така документація має універсальний характер та стосується всіх земель міста Одеси, а не безпосередньо індивідуально визначеної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, оцінка якої за приписами законодавства України визначається саме витягом з відповідної документації, відтак, і захист права у такому випадку має відбуватись шляхом оскарження документа, який стосується безпосередньо конкретної земельної ділянки, а не земель населеного пункту у цілому.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 р. по справі № 815/1116/15 за позовом ТОВ «БЛАЗ» до Управління Держгеокадастру у місті Одесі Одеській області про визнання протиправними дій та визнання недійсним витягу з технічної документації частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «БЛАЗ», визнано неправомірним та скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки

м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М, виданий Управлінням Держгеокадастру у місті Одесі Одеській області.

Документ, що визначав нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, відповідно до даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, затвердженої та введеної у дію оскаржуваними у справі рішеннями, та із існуванням якого пов’язувались позовні вимоги міської ради щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни орендної плати, скасований у судовому порядку, та відповідне рішення суду набрало законної сили. Формування нового витягу із спірної технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси є також неможливим у зв’язку з введенням у дію нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси.

Наведене свідчить, що обставини, на які позивач у своїх поясненнях посилається як на доводи, що підтверджують наявність порушеного у нього права, свободи чи інтересу, які підлягають судовому захисту саме шляхом скасування рішень міської ради від 28.12.2010 р.

№ 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», не існують, а зміст оскаржуваних у справі рішень не має безпосереднього впливу на права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, таке право не є абсолютним та конкретизується у законах України з урахуванням особливостей встановленого порядку здійснення окремих форм судочинства.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 11 цього Кодексу розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів належними та допустимими доказами має довести саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Врахувавши рекомендації Вищого адміністративного суду України, перевіривши обставини справи та здійснивши аналіз положень законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності у нього порушеного права, свободи чи інтересу, які б вимагали судового захисту шляхом задоволення поданого ним адміністративного позову, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 158 -163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАЗ» до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. №1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в частині визнання дій протиправними. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойчук А.Ю.