Ухвала суду № 70771236, 06.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення майнових збитків, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа публічне акціонерне товариство «Страхова компанія Провідна» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнових збитків, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

06 жовтня 2015 року ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь завданий матеріальний збиток у розмірі 123 218 грн., а саме: 93 630 грн. - збиток завданий пошкодженням автомобіля; 3 344 грн. - вартість диску і шини; 25 000 грн. - орендна плата за користування автомобілем; 1 240 грн. - оплата послуг нотаріуса при укладенні договору оренди автомобіля; моральна шкода – 20 000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 23 квітня 2015 року близько 15:30 годин на регульованому перехресті по вул.Фрунзе-Пушкіна в м.Полтава сталась ДТП за участю двох автомобілей «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_3 і «Фольцваген Гольф» під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження. 08 червня 2015 року постановою Октябрського районного суду м.Полтава ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. і стягнуто судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп. Згідно висновку №010615 експертного авто-товарознавчого дослідження пошкодженого при ДТП КТЗ: «Попередня вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_5, власнику автомобіля НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталась 23 квітня 2015 року, визначена за вищевказаних умов та з технічної точки зору, становить 101 842 грн. 18 коп.». 30 вересня 2015 року СТО ФОП ОСОБА_6 закінчив ремонт автомобіля ОСОБА_5 Оскільки внаслідок вини ОСОБА_3 в ДТП постраждав автомобіль ОСОБА_5, на якому пересуватись не можливо, він був вимушений орендувати інший автомобіль у фізичної особи. Строк дії договору з 01 травня до 01 листопада 2015 року. Орендна плата становить 5 000 грн. на місяць. За вчинення нотаріальних дій (послуг) при укладенні договору оренди він сплатив нотаріусу 1 240 грн. За травень, червень, липень 2015 року він сплатив орендодавцю 15 000 грн. Вважає, що йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 20 000 грн. (т.1 а.с. 63-64).

06 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 5 751 грн. 20 коп.; судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.; витрати на надання юридичної допомоги у розмірі 1 500 грн., а всього 7 802 грн. 40 коп. Свої вимоги мотивує тим, що 23 квітня 2015 року близько 15:30 годин на регульованому перехресті по вул.Фрунзе-Пушкіна в м.Полтава сталась ДТП за участю двох автомобілей «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_3 і «Фольцваген Гольф» під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження. Згідно з висновком експертного автотехнічного дослідження № 26 від 18.11.2015 року в діях ОСОБА_3 вбачається порушення вимог п.п.10.1, 16.6 ПДР України, це порушення з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП. Водієм «Фольксваген Гольф» д.н. ВІ 67876 ВК ОСОБА_5 в даній дорожній ситуації порушені вимоги п.12.3 ПДР України і це порушення з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною пригодою. Таким чином, вбачається обоюдна вина двох водіїв (ступінь участі) і оцінюється у відсотковому відношенні, як 50% на 50%. Між ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування №06/0637504/1702/14 з ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА». Згідно з вказаним договором ОСОБА_3 було перераховано в рахунок проведення відновлюваного ремонту на рахунок ТОВ «АВТОДІМ ПОЛТАВА» грошові кошти у розмірі 29 577 грн. 67 коп. Вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу ОСОБА_7 д.н. НОМЕР_2 згідно акту виконаних робіт № АДН1030671 від 08.08.2015 року, що складений ТОВ «АВТОДІМ ПОЛТАВА», складає 41 080 грн. 10 коп. Тобто не відшкодована матеріальна шкода у розмірі 11 502 грн. 43 коп. Вважає, що оскільки вина у вчиненні ОСОБА_3 матеріальної шкоди є обоюдна, то з ОСОБА_5 підлягає стягненню в рахунок вчиненої матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 5 751 грн. 20 коп. (т.3 а.с.5-6).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення майнових збитків, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 майнова шкода у розмірі 93 630 грн., моральна шкода – 3 000 грн, витрати за проведення експертизи 675 грн. 36 коп., судовий збір – 1 179 грн. 90 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та зменшити розмір стягнення з нього на користь ОСОБА_5 пропорційно ступеню вини у дорожньо-транспортній пригоді, стягнути з ОСОБА_5 судові витрати.

Позивачем рішення суду не оскаржено.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 08.06.2015року постановою Октябрського районного суду м.Полтава ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 грн. і стягнуто судовий збір в сумі 36 грн. 54 коп. (т.1 а.с.9).

З постанови місцевого суду вбачається, що 23.04.2015 року близько 15:30 годин на регульованому перехресті по вул. Фрунзе-Пушкіна в м. Полтава сталась ДТП за участю двох автомобілей «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_3 і «Фольцваген Гольф» під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження. Постраждалих осіб при ДТП не має, що підтверджується копією постанови Октябрського районного суду м. Полтави №554/5642/15-п (т. 1 а.с.9, 46).

Згідно висновку №323 експерта Полтавського НДЕКЦ від 30.06.2016 року встановлено, що у вказаній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_8, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути вказаної ДТП; у вказаній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ОСОБА_8, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5 будь-яких невідповідностей з правилами ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається; в заданій дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_9, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог п.п.10.1, 16.6 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру; в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ОСОБА_9, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1., 16.6 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. (т.2 а.с. 224-227).

Таким чином, ДТП сталася з вини ОСОБА_3

Автомобіль «Деу Ланос» держномер ВІ 0374 АН належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 772947 (т.2 а.с.115).

Між ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія» Провідна» було укладено договір добровільного страхування №06/0637504/1702/14 від 05 грудня 2014 року (т.2 а.с. 113-114,119).

Вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Деу Ланос» держномер ВІ 0374 АН, згідно акту виконаних робіт № АДН1030671 від 08.08.2015 року, що складений ТОВ«АВТОДІМ ПОЛТАВА», складає 41 080 грн. 10 коп. (т.2 а.с. 26-27,131-132).

ПрАТ «Страхова компанія» Провідна» страхове відшкодування у розмірі 29 577 грн. 67 коп. перерахувало в рахунок проведення відновлюваного ремонту ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «АВТОДІМ ПОЛТАВА», згідно платіжного доручення від 04.09.2015 за №0036709 (т.2 а.с.136).

Автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК № 153729 (т. 1 а.с.45).

Згідно висновку №010615 експертного авто-товарознавчого дослідження пошкодженого при ДТП КТЗ, виготовленого ФОП ОСОБА_10 від 04.06.2015 р., попередня вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_5 власнику автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП, яка сталась 23.04.2015 року, визначена за вищевказаних умов та з технічної точки зору становить 101 842,18 грн. (т.1 а.с.14-24).

З довідки №8 ФОП ОСОБА_6 від 30.09.2015 року вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер ВІ 67876 ВК, знаходився на станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_6 у зв'язку з проведенням малярних та ремонтних робіт. Загальний строк ремонту складав з 23.04.2015 року по 30 вересня 2015 року (т.1 а.с.66).

З рахунку-фактури №СФ-0000226 від 21.09.2015 року, складеного ФОП ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 складає 93 630 грн. (т.1 а.с. 73-74).

Автомобіль марки «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_3 відновлено.

22 травня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_11 та орендарем ОСОБА_5 укладено договір оренди автомобіля, згідно якого орендодавець передав орендарю належний йому на праві власності транспортний засіб, розмір орендної плати становить 5000 гривень на місяць (т. 1 а.с. 48).

ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_11 згідно розписок орендну плату за користування орендованим автомобілем за період з 01 травня 2015року по 30 вересня 2015 року у розмірі 25 000 грн. (т. 1 а.с.68-72).

За вчинення нотаріальних дій при укладанні договору оренди ОСОБА_5 сплатив нотаріусу 1 240 грн., згідно довідки ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12 (т.1 а.с. 50).

За висновком № 26 експертного автотехнічного дослідження від 18.11.2015 року судового експерта ОСОБА_13 в дорожній ситуації за участю легкових автомобілів НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та «Фольцваген Гольф» держномер ВІ 6776 ВК під керуванням ОСОБА_14 дії водія «Деу Ланос» ОСОБА_3 не відповідали п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, дії водія автомобіля «Фольцваген Гольф» не відповідали п. 12.3 Правил дорожнього руху України, дії обох водіїв знаходяться у причинному зв'язку з даною пригодою (т.1 а.с.126-138).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, місцевий суд виходив з того, що вина водія ОСОБА_3 у ДТП доказана висновком №323 експерта Полтавського НДЕКЦ від 30.06.2016, висновок № 26 експертного автотехнічного дослідження від 18.11.2015 року судового експерта ОСОБА_13 місцевий суд оцінив критично, оскільки він складений у відсутність ОСОБА_5 ОСОБА_5 не надав доказів про наявність причинного зв»язку між ДТП, діями ОСОБА_3 і орендою автомобіля та оплатою послуг, наданих нотаріусом. Також ОСОБА_5 не надано суду доказів про належність орендодавцю ОСОБА_11 на праві приватної власності автомобіля, що був предметом договору оренди, не надано акти приймання-передачі його в оренду, як передбачено п.1.1.договору оренди автомобіля., місцевий суд критично оцінив договір оренди автомобіля від 22.05.2015 р. та прийшов до висновку про відмову у стягненні орендної плати за користуванням автомобілем та оплати за послуги нотаріуса. При визначенні розміру моральної шкоди, місцевий суд виходив з принципів розумності та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань, вимушених змін у житті та прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3, наданий відповідачем ОСОБА_3 висновок № 26 експертного автотехнічного дослідження від 18.11.2015 року судового експерта ОСОБА_13 є неналежним доказом, ОСОБА_3 та його представник заперечували проти проведення повторної чи додаткової автотехнічної експертизи, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 УПК України місцевим судом їм було роз»яснено право заявляти клопотання про призначення вказаних експертиз.

Як встановила колегія суддів, такі висновки місцевого суду є правильними, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, ДТП сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки, тому у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма, а саме п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні спору місцевий суд поклав в основу судового рішення вимоги ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, та вимоги ч.2 ст. 1187 ЦК України, яка передбачає відшкодування у повному обсязі шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки спеціальна норма п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України та вказані вище ч. 1 ст. 1166 та ч.2 ст. 1187 ЦК України є за своїм змістом аналогічними, проте застосування місцевим судом не тієї норми матеріального права, яка підлягала б застосуванню до спірних правовідносин, не впливає на законність судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, за клопотанням сторони позивача на підтвердження доводів підстав позову за ухвалою місцевого суду по справі експертом Полтавського НДЕКЦ 30.06.2016 року була приведена судова автотехнічна експертиза - висновок №323 від 30.06.2016 року, згідно якого у вказаній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_8, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути вказаної ДТП; у вказаній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ОСОБА_8, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5 будь-яких невідповідностей з правилами ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається; в заданій дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_9, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог п.п.10.1, 16.6 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру; в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ОСОБА_9, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1., 16.6 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. (т.2 а.с. 224-227).

Сторона відповідача на підтвердження своїх заперечень позову та підстав свого зустрічного позову надала висновок № 26 експертного автотехнічного дослідження від 18.11.2015 року судового експерта ОСОБА_13, згідно якого в дорожній ситуації за участю легкових автомобілів НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та «Фольцваген Гольф» держномер ВІ 6776 ВК під керуванням ОСОБА_14 дії водія «Деу Ланос» ОСОБА_3 не відповідали п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, дії водія автомобіля «Фольцваген Гольф» не відповідали п. 12.3 Правил дорожнього руху України, дії обох водіїв знаходяться у причинному зв'язку з даною пригодою (т.1 а.с.125-138).

Місцевий суд, ухвалюючи судове рішення, дав правову оцінку вище вказаним доказам, наданим сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, та прийшов до правильного висновку про те, що належним та допустимим доказом у справі є саме висновок №323 судової автотехнічної експертизи від 30.06.2016 року, проведений за ухвалою суду від 31.05.2017 р. (т.2 а.с. 220-221), а висновок № 26 експертного автотехнічного дослідження від 18.11.2015 року проведений судовим експертом за заявою ОСОБА_3 від 10.11.2015 р. (т.1 а.с. 125) за відсутності водія ОСОБА_5, місцевий суд оцінив нього критично.

Згідно ч. 6. ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, дійсно висновок № 26 експертного автотехнічного дослідження від 18.11.2015 року проведений судовим експертом ОСОБА_13 за заявою ОСОБА_3 після подачі ОСОБА_5 28.08.2015 року позову до суду, без участі останнього у ньому, експерту були надані копії матеріалів ДТП та відеозапис обставин ДТП з відеореєстратора в неупакованому вигляді, не прономеровані, не прошиті (т.1а.с. 126). Висновок судової автотехнічної експертизи №323 від 30.06.2016 року проведений на підставі ухвали місцевого суду, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, у розпорядження експерта були надані матеріли цивільної та адміністративної справи належним чином прошиті та пронумеровані. Місцевий суд дав правильну правову оцінку вказаним доказам та прийшов до правильного висновку про те, що саме висновок судової автотехнічної експертизи №323 від 30.06.2016 року є належним та допустимим доказом у справі, одержаний з дотриманням порядку, встановленого законом.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що висновок судової автотехнічної експертизи №323 від 30.06.2016 року є неналежним доказом, т.я. екпертиза була призначена судом у судовому засіданні без його участі та без участі його представника, який був зайнятий, про що була надана суду заява та цим було порушено його право на справедливий та неупереджений розгляд справи, оскільки він був позбавлений можливості на здійснення правосуддя на засадах змагальності, не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається із матеріалів справи, дійсно 30.05.2017 р. ОСОБА_3 подав вказану заяву місцевому суду (т.2 а.с.213), доказів на підтвердження поважності відсутності його представника адвоката ОСОБА_4 не надав, 02.06.2017 р. ОСОБА_3 подав місцевому суду заяву про видачу копії ухвали суду від 31.05.2017 р. (т.2 а.с. 222), яку отримав 07.06.2017 р. (довідковий лист до справи), згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 13.07.2017 р. отримав копію ухвали місцевого суду про призначення по справі вказаної експертизи (т.2 а.с. 233), 28.07.2017 р. ОСОБА_3 подав місцевому суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (т.2 а.с. 236) та додав до неї довідку про участь адвоката ОСОБА_4 31.05.2017 р. в апеляційному суді (т.2 а.с.237). З вказаного слідує, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про призначення по справі експертизи, було відомо кому доручено її проведення, отже ОСОБА_3 міг взяти участь у її проведенні, надати місцевому суду у разі необхідності свої докази для її проведення тощо.

Доводи апеляційної скарги в частині «зміни експертом значення Тп з 1.77 сек. на інше, повинні змінити і висновки експерта» відносяться до розділу «Дослідження» експертом при проведенні експертизи, які потребують спеціальних знань та не відносяться до правових питань, які перебувають поза компетенцією суду, як вбачається із матеріалів справи, місцевий суд на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз»яснював сторонам їх право заявити клопотання про проведення повторної чи додаткової автотехнічної експертиз, однак ті відмовилися.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що суттєві вихідні дані для проведення експертизи не можуть вважатися допустимими, т.я. отримані з порушенням встановленого спеціальним Законом порядку, тому висновок експертизи № 323 не є допустимим доказом, оскільки дана цивільна справа перебуває у провадженні суду з 28.08.2015 р., відповідач ОСОБА_3 не був позбавлений процесуальної можливості надати всі необхідні вихідні дані та докази для проведення експертизи по справі, тим паче, що згідно матеріалів справи, ухвалою місцевого суду від 24.11.2016 р. вже призначалася аналогічна експертиза за участю відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 (т.2 а.с. 144-145), але була повернута експертом місцевому суду у зв»язку з неможливістю її проведення (т.2 а.с. 158), ухвалою місцевого суду від 28.02.2017 р. знову була призначена вказана експертиза (т.2 а.с. 186-187) за участю ОСОБА_3, також була повернута суду у зв»язку з неможливістю її проведення (т.2 а.с. 197-198). Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що місцевий суд не використав в якості єдиного доказу експертне дослідження експерта, яке надав відповідач, оскільки це не відповідає дійсності, місцевий суд дав йому правову оцінку, оцінив його критично, вказав на те, що він отриманий без участі водія ОСОБА_5, оцінив його критично.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, підстав для скасування судового рішення не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :