Постанова № 70769517, 07.12.2017, Славутицький міський суд Київської області

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа №377/907/17

Провадження №2-а/377/117/17

07 грудня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Малишенко Т.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

15 листопада 2017 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить визнати неправомірним рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 8 листопада 2017 року за № 06/01-15 про відмову у направленні до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу йому посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст. ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області направити до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу йому посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст. ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після аварії на Чорнобильській АЕС позивач з 13 січня 1988 року і по даний час працює та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, територія якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991 року, якою було затверджено «Перелік населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та яка є діючою по даний час, віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю. Факт постійного проживання позивача у м. Славутичі Київської області з 13 січня 1988 року і по даний час, тобто на території зони посиленого радіоекологічного контролю, дає йому право на зниження пенсійного віку на 5 років, в зв’язку з чим він 06 листопада 2017 року звернувся до ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області з відповідною заявою про видачу йому посвідчення потерпілої особи категорія 4 та направлення з даною метою разом з поданими ним документами подання до Київської обласної державної адміністрації. До заяви позивачем були подані всі необхідні документи: його паспорт, довідка про ідентифікаційний номер, трудова книжка в повному обсязі, довідки з Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» та ОСОБА_2 адміністративних послуг Славутицької міської ради Київської області на підтвердження його постійного проживання та роботи у м.Славутичі Київської області з 1988 року.

За рішенням начальника ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 08.11.2017 року № 06/01-15 позивачу було відмовлено у прийнятті від нього документів на видачу посвідчення встановленого зразку та направлення відповідного подання до Київської облдержадміністрації з посиланням на внесені зміни до ст. 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими було «виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, до якої віднесено м. Славутич» та його не проживанням з вищенаведених підстав з 01.01.2015 року на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

В судове засідання позивач не з’явився за наявності заяви про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області в судове засідання не з’явився, в поданих запереченнях просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У такому випадку фіксування судового засідання технічними засобами за правилами ст. 41 КАС України не здійснюється.

Перевіривши наявні матеріали справи та визначивши відповідні їм правовідносини сторін, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 13 січня 1988 року працевлаштувався на роботу у трест «Славутичатоменергобуд», на посаду вантажника 2-го розряду УПТК, де пропрацював по 28 березня 1988 року, що підтверджується копією трудової книжки, долученої до матеріалів справи (а.с.12). З 5 квітня 1988 року він був прийнятий на роботу підсобно-транспортним працівником до універсаму «Славутич» Відділу робітничого постачання ВО «Комбінат», де він пропрацював по 10 жовтня 1990 року, що підтверджується копією трудової книжки, долученої до матеріалів справи (а.с.12). У період роботи у тресті «Славутичатоменергобуд», позивач був забезпечений місцем для проживання на кораблях, які були пришвартовані на Якорі м.Славутич, де він проживав певний час.

Відповідно довідки Комунального підприємства «ЖКЦ» №2339 від 07.11.2017 року ОСОБА_1 дійсно проживав в гуртожитку згідно запису в домовій книзі за адресою: Київська область, м. Славутич Московський кв-л б.№ 10 з 20 липня 1988 року по 14 листопада 1989 року (а.с.16).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 03.11.2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14.11.1989 року по 13.02.1996 року та за адресою: АДРЕСА_1 з 07.04.2010 року і по даний час (а.с.15).

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про видачу йому посвідчення потерпілої особи категорія 4 та направлення з даною метою разом з поданими ним документами подання до Київської обласної державної адміністрації.

Рішенням начальника ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області за № 06/01-15 від 08.11.2017року ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті від нього документів на видачу посвідчення встановленого зразку та направлення відповідного подання до Київської облдержадміністрації з посиланням на внесені зміни до ст.2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими було «виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, до якої віднесено м. Славутич» та його не проживанням з вищенаведених підстав з 01.01.2015 року на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 18-19).

Вважаючи рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області за № 06/01-15 від 08.11.2017року про відмову у видачі вищевказаного посвідчення незаконним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну сину. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796 - XII).

У відповідності до статті 9 Закону № 796 - XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796 - XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 791а-XII такими зонами, зокрема, є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

До 01.01.2015 року до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абзацом п'ятим частини другої статті 2 Закону № 791а-XII.

Відповідно до ч.6 статті 2 Закону № 791а-XII перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Згідно з додатком № 1 до вказаної Постанови м. Славутич віднесено до зони радіоактивного забруднення за соціально-економічним фактором.

Слід зазначити, що будь-яких змін до вказаної постанови не внесено і м. Славутич із зони посиленого радіоекологічного контролю не виключено. Також на даний час діє розділ IVЗакону № 791а-XII, який регулює правовий режим зони посиленого радіоекологічного контролю. Статтею 19 вказаного Закону державою гарантується надання громадянам у зазначеній зоні пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими актами чинного законодавства.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796 - XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Статтею 15 Закону №796 - XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону №796-XII узгоджуються з приписами пункту 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Таким чином, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.

Зважаючи на те, що позивач з 13 січня 1988 року постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджено довідками КП «ЖКЦ» №98,99,103 від 20 березня 2015 року, і станом на 1 січня 1993 року прожив та відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років, то в розумінні Закону №796 - XII, безумовно, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Доводи відповідачів про відсутність підстав для встановлення позивачеві статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4, які зводяться до того, що згідно із Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абзац 5 частини 2 статті 2 Закону № 791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, і факт проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю відсутній, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Аналізуючи зміни у законодавстві, зокрема, внесені Законом України від 28.12.2014р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», суд зазначає, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015 року.

Крім того, суд вважає, що виключення законодавцем з 01.01.2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015року.

З матеріалів справи судом встановлено, що у позивача виникло право отримати посвідчення з визначенням статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 ще до 01.01.2015 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання посвідчення категорії 4 серії В, оскільки станом на 01.01.1993 року він постійно проживав на території посиленого радіологічного контролю більше 4 років, що підтверджується довідками встановленого зразку.

Відповідно до ч.4 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які проживають на території Київської області, здійснюється Київською обласною державною адміністрацією.

Оскаржуване рішення відповідача про відмову у видачі позивачеві посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст.11,14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було обґрунтованим і не відповідало принципу законності та верховенства права, відповідно до якого права та свободи людини визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Подавши заперечення проти позову, відповідачі не переконали суд у правомірності своїх дій, не виконавши обов’язку, передбаченого ч.2 ст.71 КАС України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що адміністративний позов носить немайновий характер, то стягненню з ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума понесених ним судових витрат по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати неправомірним рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області від 8 листопада 2017 року за № 06/01-15 про відмову у направленні до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст.11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області направити до Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка як особі, яка постійно проживала(є) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, категорія 4, у відповідності до вимог ст.ст.11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України за № 51 від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з ОСОБА_2 соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня одержання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційних скарг, якщо вони не були подані.

У разі подання апеляційних скарг постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Т. О. Малишенко