Ухвала суду № 70768754, 07.12.2017, Вишгородський районний суд Київської області

"07" грудня 2017 р. Справа № 363/3620/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.

за участі секретаря Давидової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи – ОСОБА_2, Приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про визнання незаконними дій приватного нотаріуса та визнання правочину недійсним.

13 жовтня 2017 року ухвалою суду по даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду.

07 грудня 2017 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивача просить в забезпечення позову, до вирішення справи по суті, накласти арешт на майно ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 322188800024:046:0110, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Сувидська сільська рада, масив «Дружба», с/т Колос, подаровану ОСОБА_1, договір дарування №3881.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та матеріалами позовної заяви, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов. Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника (заявників), що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частинами 1 та 2 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв проз забезпечення позову» №9 від 22.12.2006р., розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивачем не зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов , а також, не надано доказів, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову сплачується судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір», що не було дотримано позивачем.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.Д.Рудюк