Ухвала суду № 70768160, 07.12.2017, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

Червоноармійський районний суд Житомирської області

Справа № 292/967/17

Номер провадження 2-а/292/20/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року смт.Пулини

Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Рябенької Т.С.

секретаря судового засідання Володіної В.В.

за участю: представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Пулини адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Лібос» до Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 рокуПП «Лібос» звернулося до суду з даним адміністративним позовом до Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, мотивуючи його тим, що на підставі рішення 40 сесії 6 скликання даної сільської ради від 27.07.2015 року №432 «Про надання дозволу на заключення типових договорів на управління спадщиною» між позивачем та відповідачем було укладено договори на управління спадщиною, які є діючими на даний час. Згідно вказаного рішення Соколівська сільська рада Пулинського району, розглянувши звернення ПП «Лібос» за №6 від 15.06.2015 року щодо заключення типових договорів на управління спадщиною земельних часток (паїв), які знаходяться на території Соколівської сільської ради на період до моменту оформлення своїх спадкових прав спадкоємцями, вирішила доручити типові договори на управління спадщиною ПП «Лібос» в особі ОСОБА_1 щодо неуспадкованого майна померлих осіб та доручила сільському голові ОСОБА_4 оформити та підписати типові договори на управління спадщиною згідно чинного законодавства. Після прийняття вказаного рішення воно було реалізоване та між сторонами 04.07.2017 року були укладені договори на управління спадщиною, які на день подання позову є в наявності в ПП «Лібос» щодо наступних земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825484900:01:000:0058 площею 2,8557 га, 1825484900:01:000:0060 площею 2,7528 га, 1825484900:01:000:0061 площею 2,4283 га, 1825484900:01:000:0063 площею 2,4283 га, 1825484900:01:000:0064 площею 1,5939 га, 1825484900:01:000:0069 площею 2.4147 га, 1825484900:01:000:0070 площею 2,4389 га, 1825484900:01:000:0071 площею 2,6315 га, 1825484900:01:000:0098 площею 2,4869 га, 1825484900:01:000:0103 площею 2,4740 га, 1825484900:01:000:0104 площею 2,4750 га, 1825484900:01:000:0122 площею 2,3800 га, 1825484900:01:000:0127 площею 3,5875 га, 1825484900:01:000:0130 площею 0,8064 га, 1825484900:01:000:0142 площею 2,3817 га, 1825484900:01:000:0147 площею 3,5855 га, 1825484900:01:000:0154 площею 2,8774 га, 1825484900:01:000:0155 площею 2,5209 га,

1825484900:01:000:0159 площею 2,5152 га, 1825484900:01:000:0163 площею 0,5301 га, 1825484900:01:000:0164 площею 2,9186 га, 1825484900:01:000:0167 площею 2,8056 га, 1825484900:01:000:0170 площею 2,5100 га, 1825484900:01:000:0180 площею 2,3556 га, 1825484900:01:000:0186 площею 2,8500 га, 1825484900:01:000:0187 площею 3,3250 га, 1825484900:01:000:0192 площею 3,4532 га, 1825484900:01:000:0206 площею 2,5300 га, 1825484900:01:000:0220 площею 2,6061 га, 1825484900:01:000:0237 площею 0,9248 га, 1825484900:01:000:0243 площею 2,5174 га, 1825484900:01:000:0246 площею 2,4436 га, 1825484900:01:000:0247 площею 2,0134 га, 1825484900:01:000:0252 площею 2,5100 га, 1825484900:01:000:0264 площею 2,2658 га, 1825484900:01:000:0266 площею 2,5488 га, 1825484900:01:000:0274 площею 2,3962 га, 1825484900:01:000:0293 площею 3,2972 га, 1825484900:01:000:0309 площею 2,9256 га, 1825484900:01:000:0314 площею 2,8096 га, 1825484900:01:000:0320 площею 2,9979 га, 1825484900:01:000:0328 площею 3,3689 га, 1825484900:01:000:0329 площею 2,9850 га, 1825484900:01:000:0334 площею 0,8200 га, 1825484900:01:000:0338 площею 0,7312 га. Дані договори укладені до моменту витребування спадщини спадкоємцями, але в будь-якому випадку на строк не більше п»яти років. 01.08.2017 року Соколівською сільською радою Пулинського району Житомирської області на сімнадцятій сесії сьомого скликання сільської ради було прийнято рішення №178 «Про відміну рішення 40 сесії 6 скликання від 27.07.2015 року №432 «Про надання дозволу на заключення типових договорів на управління спадщиною». Згідно чинного законодавства за органами місцевого самоврядування закріплюється право на зміну та скасування власних рішень, однак разом з тим органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб»єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Оскільки оскаржуване рішення відповідача є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому позивач просить визнати рішення Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, прийняте на 17 сесії 7-го скликання №178 01.08.2017 року «Про відміну рішення 40 сесії 6 скликання від 27.07.2015 року №432 «Про надання дозволу на заключення типових договорів на управління спадщиною» протиправним та скасувати його, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

У судовому засіданні представник відповідача подала заяву про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що предметом позову є перевірка правильності формування волі Соколівської сільської ради стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, спір у даній справі стосується права користування земельними ділянками на підставі договорів на управління спадщиною, тобто цивільного права, тому не може бути розглянутий за правилами КАС України, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1, п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього субєкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників субєкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу субєкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного субєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії субєкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обовязків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009

року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в звязку з прийняттям субєктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обовязків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення субєкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та предявлятися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою предявлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення субєкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена і в Постановах Верховного суду України від 16.12.2015 року в справі №6-2510цс15 та від 05.07.2017 року в справі №3-911гс16.

Отже, судом встановлено, що розгляд даної справи повинен проводитись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи положення вищенаведених норм права, з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що даний спір належить до компетенції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства, тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 157 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Лібос» до Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради закрити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Червоноармійський районний суд протягом 5 днів з дня її отримання.

Суддя Т.С.Рябенька