Постанова № 70767363, 01.12.2017, Маневицький районний суд Волинської області

справа № 164/2408/17

п/с 2-а/164/987/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 грудня 2017 року. ОСОБА_1.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Токарської І.С.,

при секретарі Матвійчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиравними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоотримані суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи. З 2004 року позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації та отримує щорічну допомогу на оздоровлення. 22 серпня 2004 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про проведення доплати за недоотриману допомогу на оздоровлення у 2004-2017 роках, однак їй було відмовлено в цьому. А тому просила суд стягнути з управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації заборгованість, яка складається з виплати щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи за 2004-2017 роки в розмірі 53840 гривень 50 копійок.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилася, однак до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала просила задовольнити.

Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації свого представника в судове засідання не направили, проте до суду подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі, просили відмовити за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 43983, виданим Волинською обласною державною адміністрацією 27 квітня 2004 року (а.с. 14).

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії ВЛН № 054347, позивач є інвалідом 3 групи (а.с. 13).

Заявою від 22 серпня 2008 року підтверджується звернення позивача до відповідача із вимогою про проведення доплати за недоотриману допомогу на оздоровлення у 2004-2017 роках, однак листом № В-446/04-10 від 30 серпня 2017 року їй було відмовлено в цьому (а.с. 31-32).

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року внесені зміни, зокрема, до ст. 48 даного Закону, зокрема вказану статтю викладено у такій редакції: «щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».

Отже, починаючи з дати набранняя чинності вищевказаного Закону, тобто з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 204 року внесено зміни до Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, котрий є складовою бюджетного законодавства. Пунктом 26 Прикінцевих положень установлено, що норми і положення, зокрема, статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року унормовано, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам III групи становить - 90 гривень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року по справі «Ейрі проти Ірландії», суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

А тому, зважаючи на вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 46 Конституції України, ст.ст. 8-11, 71, 160-163, 186 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиравними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоотримані суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_3