Вирок № 70767207, 06.12.2017, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 162/557/17

Провадження №1-кп/157/64/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Карпік Т.В.,

прокурорів Веремчук О.М., Кирик І.С.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017030140000049 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України (в ред. 18.02.2016 року),

встановив:

ОСОБА_2 16 лютого 2017 року біля 16 год. в лісовому масиві, який входить в господарську зону Національного природного парку «Припять-Стохід» без вилучення та розташований на території кварталу № 61 виділу № 8 Білоозерського лісництва Державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство», що неподалік села Невір Любешівського району Волинської області, за допомогою бензопили марки «SТІНL» умисно, без відповідного дозволу зрізав 27 сироростучих дерев породи береза, діаметрами пнів відповідно: 10 cм 3 дерева, 11 см 1 дерево, 12 см 5 дерев, 13 см 2 дерева, 14 см 7 дерев, 15 см 3 дерева, 16 см 2 дерева, 18 см 3 дерева, 19 см 1 дерево, загальною кубомасою 0,909 м.куб., чим завдав матеріальних збитків на суму 6605 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 винуватість в інкримінованому йому злочині не визнав. Підтвердив, що біля 14 години 16 лютого 2017 року перебував у лісовому масиві, який належить Білоозерському лісництву Державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство», що неподалік села Невір Любешівського району, куди приїхав власною гужовою підводою, щоб вигуляти собак. Їдучи лісом, побачив свіжозрізані та розкряжовані дерева породи береза. Оскільки поруч нікого не було, тому вирішив завантажити їх собі на підводу. В цей момент до нього підійшли працівники лісової охорони ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які повідомили, що дана територія відноситься до Національного природного парку «Припять-Стохід» і різати дерева тут заборонено. Про те, що даний лісовий масив відноситься до території національного природного парку не знав, оскільки гадав, що дана територія відноситься до земель місцевої сільської ради. Будь-яких інформаційних знаків чи таблиць в тій місцевості не було. Заявлений прокурором цивільний позов не визнає, оскільки лісопорушення не вчиняв.

Попри невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України, його винуватість у скоєному підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_3, начальника відділу охорони і захисту лісу Державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство», про те, що 16 лютого 2017 року він разом із лісничим ОСОБА_5 та майстром лісу ОСОБА_4 перебували в рейді по виявленню лісопорушень на території Білоозерського лісництва. Проходячи квартал № 61 виділ № 8 почули звук працюючою бензопили. Прямуючи в напрямку звуку, виявили жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6, який здійснював самовільну рубку. Після цього пішли далі, де працювала інша бензопила. Виявили чоловіка, коня та гужові сани. Як згодом було встановлено, це був житель с. Невір ОСОБА_2 Поруч лежала розкряжована деревина, частина якої вже була завантажена на підводу. ОСОБА_2 повідомив, що цей ліс росте на колишніх колгоспних паях і тут завжди здійснювали порубку дерев. Після цього, будучи агресивно налаштованим, розвантажив деревину та намагався втекти. ОСОБА_3 хотів вилучити бензопилу, однак це йому не вдалося, оскільки обвинувачений почав погрожувати йому сокирою. ОСОБА_4 змушений був тримати ОСОБА_2 за руки аби той не наніс нікому удару. Після цього обвинувачений сів на сани та втік з місця події, забравши із собою сокиру та бензопилу. Як ОСОБА_2 зрізав дерева він не бачив, прибув на місце лише коли той розкряжовував деревину. Також вказав, що територія національного природного парку позначена інформаційними таблицями, які встановлені в найбільш людних місцях і місцеві жителі про це знають. Вчинене обвинуваченим лісопорушення зафіксував на планшет, згодом відеозапис був долучений до матеріалів кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_4, який на момент вчинення обвинуваченим протиправних дій обіймав посаду майстра лісу Білоозерського лісництва, надав суду аналогічні показання. Крім того, вказав, що на місці вчинення самовільної рубки інших осіб, окрім обвинуваченого, виявлено не було. Затриманий у тому ж обході житель с. Невір ОСОБА_6 здійснював самовільну рубку на відстані близько 500 м від ОСОБА_2

Такі ж показання надав суду свідок ОСОБА_5, лісничий Білоозерського лісництва. Крім того, зауважив, що безпосередньо на місці самовільної рубки, вчиненої ОСОБА_2 не був, оскільки залишився з раніше виявленим порушником ОСОБА_6 По часу, який витратили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аби дійти до ОСОБА_2 та повернутися назад, вважає, що останній знаходився на значній відстані від ОСОБА_6

Послідовність та логічність показань вказаних свідків дає суду достатні підстави вважати їх правдивими й такими, що повністю доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні самовільної рубки дерев породи береза на території лісового масиву в кварталі № 61 виділі № 8 Білоозерського лісництва ДП «Любешівське лісомисливське господарство».

Винуватість обвинуваченого в незаконній порубці дерев на території природно-заповідного фонду доводиться також дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема, витягом з кримінального провадження № 12017030140000049 (а.с. 138), протоколом огляду місця події від 16.02.2017 року з фототаблицями до нього (а.с. 139-145), з яких встановлено, що самовільна рубка лісу була вчинена біля 14 години 16 лютого 2017 року на території кварталу № 61 виділу № 8 Білоозерського лісництва Державного підприємства «Любешівське лісомисливське господарство», що неподалік села Невір Любешівського району Волинської області, який входить у господарську зону Національного природного парку «Припять-Стохід» без вилучення. Протоколом огляду місця події від 17.05.2017 року (а.с. 147-150), довідкою НПП «Припять-Стохід» від 12.05.2017 року (а.с. 160), картографічними матеріалами до неї (а.с. 158) доведено, що лісовий масив, в межах якого була вчинена самовільна порубка дерев, відноситься до території природно-заповідного фонду, а інформація про правовий статус згаданої території розміщена на відповідних інформаційних стендах. Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 16.02.2017 року (а.с. 152), розрахунковою довідкою (а.с. 153), актом вилучення лісопродукції (а.с. 154), актом зняття зрізів з пнів (а.с. 155), актом зняття відрізків із частин стовбурів дерев (а.с. 156), актом співставлення частин стовбурів дерев (а.с. 157) доведено, що внаслідок незаконний дій обвинуваченого, які виразились у незаконній порубці дерев на території природно-заповідного фонду, лісовому господарству заподіяні матеріальні збитки на загальну суму 6605 грн.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не здійснював самовільну рубку дерев, а лише виявив їх у лісовому масиві та завантажив на власну підводу спростовуються оглянутим у судовому засіданні матеріалом відеозапису, здійсненого свідком ОСОБА_3 безпосередньо на місці та в момент виявлення лісопорушення, на якому обвинувачений підтвердив свою причетність до вчинення самовільної рубки.

Даний доказ суд вважає належним і допустимим в розумінні статей 85, 86 КПК України, оскільки він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом, та відповідає вимогам його статті 99. Крім того, під час судового провадження не було встановлено, що даний відеозапис отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема обвинуваченого, гарантованих Конституцією та законами України або міжнародними договорами. Також суд вважає безпідставними посилання захисника на ту обставину, що зрізи пнів самовільно зрізаних дерев, їх співставлення з деревиною та вилучення, відбувалися до реєстрації кримінального провадження, як на підставу визнання відповідних актів недопустимими доказами, оскільки ці процесуальні дії в даному конкретному випадку були складовою іншої процесуальної дії огляду місця події, який у відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК України в невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР.

Крім того, не підлягає до задоволення клопотання захисника про визнання недопустимим доказом довідки УІ КП «102» ГУНП у Волинській області про попередні судимості обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 88 КПК України, оскільки даний документ не був використаний стороною обвинуваченого для підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 246 КК України (в ред. 18.02.2016 року), оскільки вчинив незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду.

Обставин, які помякшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, зокрема, те, що в минулому він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисних злочинів, а також його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність у нього на утриманні дружини інваліда та чотирьох неповнолітніх дітей, для яких він фактично є єдиним годувальником, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання не повязаного з ізоляцією від суспільства у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Заявлений прокурором в інтересах держави в особі Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинській області цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 6605 грн. підлягає до повного задоволення. Наданими стороною обвинувачення документами та показаннями допитаних у суді свідків доведено, що внаслідок вчиненого обвинуваченим злочину державі в особі Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинській області заподіяно майнову шкоду на загальну суму 6605 грн. Тому суд вважає, що вказана сума коштів є обґрунтованою та підлягає стягненню з обвинуваченого як з винної особи на користь спеціального фонду місцевого бюджету Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинській області, на території якої було вчинено правопорушення.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України (в ред. 18.02.2016 року), та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Речові докази: диск СD-R з відеозаписом залишити при матеріалах кримінального провадження; двадцять сім дерев породи береза, діаметрами пнів відповідно: 10 cм 3 дерева, 11 см 1 дерево, 12 см 5 дерев, 13 см 2 дерева, 14 см 7 дерев, 15 см 3 дерева, 16 см 2 дерева, 18 см 3 дерева, 19 см 1 дерево, загальною кубомасою 0,909 м.куб., які знаходяться на зберіганні в лісничого Білоозерського лісництва ДП «Любешівське ЛМГ» ОСОБА_5, передати власнику Державному підприємству «Любешівське лісомисливське господарство».

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави в особі Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області (р/р 33115331700245, код 37751907, МФО 803014 в УДКСУ у Волинській області) майнову шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 6605 (шість тисяч шістсот пять) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_7