Рішення № 70766782, 23.11.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4296/2017 Справа № 490/3410/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О.А.

при секретарі – Кваші С.О.,

за участю позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ “Страхова компанія “АХА Страхування" про визнання окремої умови договору недійсною , -

ВСТАНОВИВ :

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ СК «АХА Страхування» про визнання недійсним п.28.3. Договору добровільного страхування наземного транспорту “Все включено” № 9111Га\14н від 14.01.2014 року, посилаючись положення ч. 5 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" , ст. 203, 215 ЦК України — як такий, що обмежує права споживача.

Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив про задоволення позову. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до оспорюваного пункту Договору , встановлено обмеження нарахування пені та інших санкцій за несплату страхового відшкодування до вступу судового рішення у законну силу, тобто цим пунктом встановлені умови, які скасовують відповідальність страховика за порушення умов договору, а страхувальник позбавлений права на отримання компенсації від знецінення грршового відшкодування, не сплаченого в обумовлений договором строк.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в позові відмовити , підтримав надані письмові заперечення, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог . Зазначив, що сторони вільні в укладанні договору і підписавши його, позивач погодився з такими умовами.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 9111Га\14н добровільного страхування наземного транспорту “Все включено” (далі – Договір), відповідно до якого ОСОБА_1 застрахував свій автомобіль марки «Рено Логан» д/н НОМЕР_1 (власником якого він є на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 03.01.2012 року), в тому числі і від пошкодження транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії договру до 15 січня 2015 року. Вигодонабувачем за Договором зазначено ПАТ “Креді ОСОБА_2”.

Згідно Розділу 28 Відповідальність сторін , п. 28.1 страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасність здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0,3% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування. Пункт 28.3 — Сторони домовилися, що в разі виникнення між нимими судового спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та\або визнання події страховим випадком та\або щодо розміру страхового відшкодування на період до вступпу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені діючим законодавством України ( інфляційні нарахування, штрафи , 3% річних та інші) за неналежне виконання зобовязань. Пункт 28.5 — за невиконання або неналежне виконання інших зобовязань, передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

ОСОБА_1 при укладанні цього Договору з правилами страхування, зазначеними у ньому, був ознайомлений і згодний, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі Договору.

Статтею 626 ЦК України визначено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про страхування» (далі – Закон), Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити, в тому числі строк дії договору; причини відмови у страховій виплаті; підписи сторін. Ст. 17 Закону передбачено, що Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити, в тому числі : строк та місце дії договору страхування; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів.

Відповідно до п.п. 8.1.3, 8.1.7 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 003 АТ «СК «АХА Страхування» (далі – Правила), у відповідності до яких укладено оспорюваний Договір, що зазначено в його п. 1, п.3 ст. 20 ЗУ “Про страхування” Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхвого відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пен), розмір якої визначається умовами Договру страхування або законом. При відмові у виплаті страхового відшкодування протягом пяти робочих днів з дня складання Страхового акту письмово повідомити Страхувальнику причини відмови.

Відповідно до ст.. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст.. 998 ЦК України, ст.. 29 Закону України «Про страхування», Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що в разі, якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 18 цього Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 29 Закону України «Про страхування», передбачено, що договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

За ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування повинен містити зокрема умови про причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Твердження позивача про наявність підстав вважати оспорюваний пункт Договору недійсним на підставі ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,3 ст. 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є необгрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не було доведено наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та не надано належних та допустимих доказів недодержання в момент укладення Договору вимог, які встановлені частинами першою та п'ятою статті 203 ЦК України. Сторони добровільно прийшли згоди щодо відповідальності сторін та не нарахування пені та інших санкцій, передбачених діючим законодавством України в разі виникнення між ними судового спору до моменту вступу судового рішення в законну силу, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

На підставі вищенаведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання окремого положення Договру недійсним.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ “Страхова компанія “АХА Страхування" – відмовити .

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.А. Гуденко