Ухвала суду № 70763594, 30.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/968/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод "Металіст" про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод "Металіст", в якому просило стягнути з відповідача на користь Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсії громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, призначеної за пунктом «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 66 226,11 грн., мотивуючи тим, що відповідач зобов'язання щодо своєчасності сплати вказаних витрат не виконав, тому заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод "Металіст" на користь Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України суми фактичних витратах на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 15 691 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 60 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині не задоволених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, ПрАТ "Чернігівський завод "Металіст" взято на облік як платника страхових внесків в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 06.02.1991 за реєстраційним номером 0110.

Чернігівським ОУПФУ направлялися ПрАТ "Чернігівський завод "Металіст" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на 2016 рік, з травня 2016 року, з грудня 2016 року, на 2015 рік, з жовтня 2015 року, з 2017 року.

До зазначених розрахунків включено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 р. по справі № 825/2791/15-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. та набрала законної сили, встановлено, що датою початку виплати пенсії ОСОБА_5, призначеної відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є 03.10.2009 р., а датою закінчення - 03.10.2014 р.

Крім того, зазначеним судовим рішенням, а також рішеннями у справах №№ 825/2425/13-а, 825/1756/13-а, 825/2007/14, 825/1057/15-а, встановлено, що обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 покладено не на ПрАТ "Чернігівський завод "Металіст", а на Чернігівський національний технологічний університет.

Щодо пенсії ОСОБА_3, станом на час її призначення 15.02.2012 р. діяло законодавство, що надавало право жінкам на пенсію за віком по досягненню 55 років, а тому вказана особа отримувала пільгову пенсію до 15.02.2017 р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_2 за періоди: січень 2016 року, вересень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року, січень-травень 2017 року то датою закінчення виплати ОСОБА_2 пільгової пенсії є 01.01.2016. Чернігівське ОУПФУ власними розрахунками підтвердило факт закінчення виплати вказаній особі пільгової пенсії з січня 2016 року, однак нараховувало підприємству до виплати витрати по її виплати та доставці за період січень-травень 2017 року.

Позивачем було виявлено наявність у відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в сумі 66 226,11 грн., у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з того, що з ПрАТ "Чернігівський завод "Металіст", як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, підлягає стягненню сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на загальну суму 15 691,60 грн. по ОСОБА_2 в сумі 3802,23 грн. (875,00+965,36*3місяці+31,15) та по ОСОБА_3 в сумі 11 889,37 грн. (674,67*14 місяців+709,10*2місяці+671,24+354,55).

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі Інструкція № 21-1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійному фонду України.

У п. 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій їх колишнім працівникам, які були зайняті на роботах за Списком № 2 у порядку, визначеному Інструкцією № 21-1.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 покладено не на ПрАТ "Чернігівський завод "Металіст", а на Чернігівський національний технологічний університет; кінцевою датою отримання пільгової пенсії ОСОБА_5 є 03.10.2014 р.

Тож, зазначені обставини у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України мають приюдійне значення для вирішення даної справи та не підлягають доказуванню.

При цьому, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року по справі "Брумареску проти Румунії" та від 24 липня 2003 року по справі "Рябих проти Росії" зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Разом з тим, у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, станом на час призначення пенсії ОСОБА_3, тобто 15.02.2012 р., законодавством було передбачено, що жінки набувають право на пенсію за віком з 55 років.

Водночас, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій на пільгових умовах здійснюється до набуття колишнім працівником права на пенсію за віком, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, ОСОБА_3 мала право на отримання пільгової пенсії, призначеної на підставі п. "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, до 15.02.2017 р.

Щодо пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_2, то датою закінчення виплати ОСОБА_2 пільгової пенсії є 01.01.2016. Чернігівське ОУПФУ власними розрахунками підтвердило факт закінчення виплати вказаній особі пільгової пенсії з січня 2016 року, однак нараховувало підприємству до виплати витрати по її виплати та доставці за період січень-травень 2017 року, що також було вірно враховано судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що ним було доопрацьовано програмне забезпечення у зв'язку зі змінами в законодавстві за Законом від 04.04.2013 р. щодо пенсійного віку для обчислення пільгових пенсій, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки пільгові пенсій вказаним особам були призначенні до 04.04.2013 р. і обчислюється за законодавчими нормами, чинними на той час.

Посилання апелянта щодо набуття ОСОБА_4 пільгового стажу роботи на підприємстві відповідача і щодо наявності саме в нього обов'язку з відшкодування витрат на виплату і доставку її пенсії, колегія суддів до уваги не приймає з підстав, зазначених вище.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно встановлено обставини справи та ухвалено рішення суду з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2017.