Ухвала суду № 70763528, 04.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі в якому просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до управління ДКС України у м. Тернополі подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5605,85 грн та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 задоволено адміністративний позов, так як суд першої інстанції погодився з доводами позивача про зобов'язання відповідача сформувати та подати до управління ДКС України у м. Тернополі подання у зв'язку з тим, що позивачем придбано нерухоме майно вперше, а тому підлягає поверненню сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Тернопільським ОУПФУ подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильно застосовані судом норми матеріального, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що згідно п. 8 ст. 2 ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. У постанові КМУ від 03.11.1998 року № 1740 «Про затвердження Порядку сплати на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», викладено вичерпний перелік випадків, коли збір не сплачується. ПФУ не володіє інформацією стосовно прав власності громадянина на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, а надані позивачем документи є недостатніми для обґрунтування його позовних вимог. Крім того, позивач добровільно сплатив на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у свою чергу управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов'язання позивача сплатити зазначений збір. Що стосується судових витрат, то такі мають бути документально підтверджені та доведені.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.07.2017 між публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ріелті-Актив» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 647. Відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 560585,00 грн.

При цьому ОСОБА_2 було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від його вартості, що складає 5605,85 грн і це підтверджується квитанцією відділення № 15 АТ «Укрсиббанк» № 43 від 07.07.2017. Вказані кошти зараховані на відповідний рахунок та надійшли до державного бюджету, що підтверджується довідкою управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області № 2187 від 25.07.2017 року.

12.07.2017 позивач звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5605,85 грн, оскільки придбавав житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору, однак отримав відповідь відповідача від 13.07.2017 року за № 12404/07 про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що 07.07.2017 позивач вперше придбав житло та при укладенні договору купівлі-продажу, сплативши при цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, а саме 5605,85 грн, які підлягають поверненню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно із п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 зазначеного Порядку встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 91444381 від 07.07.2017 за позивачем зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017.

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка № 1166/07-2 від 13.09.2017 ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», яка свідчить про те, що станом на 29.12.2012 року за ОСОБА_2 згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі не має зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру).

Згідно довідки Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації від 30.08.2017 № 44 станом на 01.01.2013 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.04.2011 згідно рішення виконавчого комітету Увислівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області від 21.12.2000 № 209.

Згідно із довідки філії Тернопільського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк» від 31.08.2017 № 117.22-19/415/1220/2017-19/с ОСОБА_2 включений в списки для приватизації житла, житлові чеки для приватизації державного житлового фонду не використовував.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не було надано та судом не здобуто.

Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як така, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування під час укладання договору купівлі-продажу квартири підлягає поверненню.

Що ж стосується складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, то судом першої інстанції вірно враховано наступне.

Згідно статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01.01.2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, розмір якої не може перевищувати 640,00 грн за годину участі представника у таких діях.

Представництво інтересів позивача в суді під час розгляду даної адміністративної справи здійснювалось адвокатським об'єднанням "Сила права", що для надання правової допомоги клієнту призначило адвоката Башуцького І.Я. на підставі договору про надання правової допомоги від 07.07.2017.

Судом встановлено, що згідно даних журналів судових засідань: за 02.08.2017 тривалістю 14 хв. 49 с., за 22.08.2017 тривалістю 17 хв. 37 с., за 07.09.2017 тривалістю 16 хв. 41 с. та за 14.09.2017 тривалістю 02 хв. 35 с. представник позивача Башуцький І.Я. брав участь у судових засіданнях з розгляду даної адміністративної справи, що загальною тривалістю складає 51 хв. 42 с. Разом з цим, окремі процесуальної дії не вчинялись та ознайомлення з матеріалами справи в суді не здійснювалось.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додатку № 1 від 07.07.2017 до договору про надання правової допомоги від 21.07.2017 за одну годину участі адвоката адвокатського об'єднання "Сила права" у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню "Сила права" гонорар у розмірі 500,00 грн. Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом адвокатського об'єднання "Сила права" годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 2000,00 грн.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться надані позивачем як документальні підтвердження витрат на правову допомогу акт № 1 від 02.08.2017 обсягу надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 07.07.2017 та квитанція № ПН2225 від 21.07.2017 на суму 2000,00 грн.

Водночас, витрати на правову допомогу такі, як попередня (досудова) консультація, вивчення документів, судової практики, аналіз законодавства щодо предмета спору, формування правової позиції та підготовка позовної заяви, які вказано у вищезазначеному акті обсягу надання правової допомоги, не передбачені Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а відтак не підлягають стягненню, оскільки не є участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Із врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо компенсації позивачу витрат на правову допомогу, які полягали в участі його представника в судовому засіданні, з урахуванням фактичного часу участі Башуцького І.Я. в судових засіданнях та розміру гонорару, передбаченого додатком № 1 від 07.07.2017 року до договору про надання правової допомоги від 07.07.2017, який не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500,00 грн правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї у відповідності до ст. 200 КАС України слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 819/1201/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст виготовлено 06.12.2017.