Ухвала суду № 70763083, 05.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Гулид Р. М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 819/1029/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення особа, яка подала апеляційну скаргу, копію зазначеної ухвали отримала 20 листопада 2017 року.

У встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

04.12.2017 року на адресу суду надійшла заява від апелянта, у якій він просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заяву апелянта про відстрочення сплати судового збору, вважаю таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ч. 1 ст. 88 КАС України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З приписів ч.1 ст.88 КАС України та ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що сторона, в якої відсутні кошти, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні документи, які свідчили б про неможливість сплати судового збору.

Разом з тим, апелянтом не надано достатніх доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору.

Поряд з цим слід вказати, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" постановлено взяти до уваги та довести до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір".

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у вказаній довідці зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 25.09.2015 року зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За таких обставин, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її відстрочення від сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України.

Виходячи з наведеного, вважаю, що подана апелянтом заява про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги є безпідставною, а тому в задоволенні такої необхідно відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає апеляційну скаргу, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку було залишено без руху.

З огляду на викладене, вважаю, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 160, 165, 108, 187, 189, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 року у справі № 819/1029/17 - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 819/1029/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування припису повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.