Ухвала суду № 70762906, 29.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 р. у справі №804/4383/17

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень та скасування вимоги про сплату боргу в розмірі 1911,70 гривень, -

в с т а н о в и в:

07 липня 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2017 року №Ф-811-17/410 (а.с. 4-14).

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю винесеної відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2017 року №Ф-811-17/410, оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати єдиного внеску.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-811-17/410 від 02.02.2017 року в сумі 1911,70 грн. (а.с. 35-37)

Постанова суду мотивована тим, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI, проте не позбавленні права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с. 44-46).

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач зокрема зазначив, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчислені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не досягли 60 - річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах. Так, згідно з даними КОР за січень 2017 року за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 19911,70 грн., на підставі чого ГУ ДФС у Дніпропетровській області було сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-811-17/410 від 02.02.2017 року. У зв'язку з несплатою позивачем боргу, зазначеного у вимозі, протягом 10 календарних днів ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено вимогу до підрозділу державної виконавчої служби (а.с. 45).

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 61-62), у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12.03.1993 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, є пенсіонером за віком та з липня 2012 року отримує пенсію згідно із ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.11, 13).

02.02.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату недоїмки №Ф-811-17/410-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1911,70 грн. (а.с.29).

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позива оскаржив її до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно оскаржуваної вимоги №Ф-811-17/410 від 02.02.2017 року станом на 31.01.2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 1911,70 грн.(а.с. 29).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в ЄДР як фізична особа-підприємець з 12.03.1993 року (№2 232 017 0000 002286) (а.с.11).

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує пенсію згідно із ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.13).

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становить 60 років). Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали з шкідливими і важкими умовами праці призначається пенсія за віком на пільгових умовах, зокрема із зменшенням пенсійного віку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком (в тому числі зі зниженням пенсійного віку) і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 червня 2014 року справа №21-175а14.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2017 року №Ф-811-17/410.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року задоволено клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору в сумі 704,00 грн. за подання апеляційної скарги на постанову суду від 04.08.2017 р. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 704,00 грн.

Отже, судовий збір в сумі 704,00 грн. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 р. у справі №804/4383/17 - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн. (сімсот чотири гривні).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 30 листопада 2017 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов