Постанова № 70762778, 05.12.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: В.І. Жекова, І.Г. Філінюка

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2017р.

по справі №916/1877/17

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ"

про стягнення 405683,5 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулось до господарського суду Одеської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" про стягнення завданої відповідачем майнової шкоди в розмірі 405683,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" посилалось на протиправність дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ", які виразились в самовільному демонтуванні без згоди балансоутримувача - ДП «МТП «Чорноморськ» та представника власника – Міністерства інфраструктури України, всупереч встановленому законом порядку - будівлю складу-майданчику (інв.№2110),1977р. забудови, загальною площею 2374 кв.м., залишковою вартістю 405683,50 грн.

З посиланням на ч.3 ст. 386, ч.1 ст. 1166 ЦК України, ч.3 ст.136 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити повністю ДП «МТП «Чорноморськ» у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості та безпідставності та зазначив, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували підстави для щастосування відповідальності за нібито завдану шкоду відповідно до ст. 1166 ЦК України.

В письмових поясненнях по справі відповідач зазначив, що відсутність доказів щодо наявності майнової шкоди, невизначеність позивача в об’єкті нерухомості, який нібито демонтував відповідач, підтверджує безпідставність та недоведених вимог позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.10.2017р. (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази які б свідчили про дії саме відповідача по демонтажу вказаного складу – майданчика, будь - яких доказів взагалі про те, що саме відповідач демонтував вказаний склад – майданчик позивач не надав.

У самому змісті позовної заяви позивач зазначає лише припущення що відповідач міг зробити цей демонтаж, при цьому безпідставно заявляє про те, що він не міг зруйнуватися під впливом несприятливих погодних умов.

Суд дійшов висновку, що правові підстави для захисту прав позивача в межах даного спору відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 405683,50 грн. відмовив в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ДП «МТП «Чорноморськ» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2017р. у справі №916/1877/17 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим.

Так, судом першої інстанції не прийнято до уваги та не встановлено факт, що склад-майданчик (інв.№2110) представляв собою забетоновану територію загальною площею 2374 кв.м. і жодним чином не міг зруйнуватися під впливом несприятливих погодних умов, а лише шляхом демонтажу збоку відповідача.

За таких обставин, на думку скаржника, при прийнятті оскаржуваного рішення суд припустився численних порушень норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини справи, невірно надав їм оцінку, що призвело до прийняття незаконного рішення у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» до провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд залишити рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2017р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вважає правильним рішення господарського суду у даній справі, належним чином вмотивованим та законодавчо обґрунтованим, підтвердженим доказами, дослідженими в судовому засіданні та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

04.12.2017р. від ДП «МТП «Чорноморськ» надійшло клопотання про надання часу для отримання та подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, які мають важливе значення для справедливого та законного розгляду даної справи, у зв’язку з чим оголосити перерву у судовому засіданні та призначити розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Колегія суддів розглянувши вищезазначене клопотання позивача, відхиляє його з підстав необґрунтованості.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, на балансі Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», на праві повного господарського віддання знаходяться об’єкти нерухомого майна, зокрема: склад-майданчик, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110) та службове приміщення складу, 1978 року забудови, загальною площею 385м2 (інв. № 2107), які належать державі в особі Міністерства інфраструктури України.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності службове приміщення складу, 1978 року забудови, загальною площею 385м2 (інв. № 2107) обліковується під літерою 4Г будівля складу пропан бутану № 36, а склад-майданчик, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110) обліковується під цифрою III - покриття цементне.

Вказані об’єкти розташовувалися на земельній ділянці загальною площею 4,00 га в тилу причалу № 11 м. Чорноморськ, яка знаходилась на праві постійного користування ДП «МТП «Чорнорморськ».

Відповідно до рішення Іллічівської міської ради від 19.12.2008 року № 512/105-V «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,00 га державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (на час прийняття рішення ДП «Іллічівський морський торговельний порт»), припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,00 га в тилу причалу № 11, але на земельній ділянці залишилися об’єкти нерухомості, які належать ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», зокрема: службове приміщення складу, 1978 року забудови, загальною площею 385м2 (інв. № 2107) та склад-майданчик, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110).

Листом від 25.06.2015 року ТОВ «СП Рисоіл Термінал» засвідчило свої наміри провести демонтаж власними силами та коштами службового приміщення складу (інв. № 2107) та склад майданчику (інв. № 2110), які розташовані на земельній ділянці наданій ТОВ «СП Рисоіл Термінал», після отримання ДП «МТП «Чорноморськ» дозволу Міністерства Інфраструктури України на списання вказаних об’єктів та письмового підтвердження цього демонтажу зі сторони ДП «МТП «Чорноморськ».

Дозволу Міністерства Інфраструктури України на списання вказаних об’єктів отримано не було і відповідно ДП «МТП «Чорноморськ» згоди на демонтаж службового приміщення складу (інв. № 2107) та склад-майданчику (інв. № 2110) не надавало.

Згодом було з’ясовано, що склад-майданчик (інв. № 2110) демонтований та фактично відсутній, територія очищена від будівельного сміття.

ДП «МТП «Чорноморськ» звернулося до відповідача - ТОВ «СП «Рисоіл термінал» з приводу демонтажу склад-майданчику з порханням повідомити правові підстави демонтажу належного державі об’єкта нерухомості.

У відповіді ТОВ «СП «Рисоіл термінал» повідомило, що склад-пропан бутану наприкінці 2016 року обрушився під дією несприятливих погодних умов.

Склад-майданчик (інв. № 2110) представляв собою забетоновану територію загальною площею 2374 м2 і жодним чином не міг розрушитися під впливом несприятливих погодних умов, а лише шляхом демонтажу з боку ТОВ «СП «Рисоіл Термінал».

Тобто, ТОВ «СП Рисоіл Термінал» самовільно, без згоди балансоутримувача - ДП «МТП «Чорноморськ» та представника власника - Міністерства інфраструктури України, в супереч установленому законом порядку здійснило демонтаж будівлю складу- майданчику, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110), залишковою вартістю 405683,50 грн.

Відповідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.3 ст. 36 ГК України щодо захисту права господарського віддання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як передбачено ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На думку позивача, шкода в сумі 405683,50 грн. завдана ДП «МТП «Чорноморськ» неправомірними діями ТОВ «СП «Рисоіл Термінал», які виразилися у незаконному демонтажу будівлі складу-майданчику, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110), залишковою вартістю 405683,50 грн. підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі за наступних підстав.

Згідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача майнової шкоди, що заподіяна позивачеві шляхом демонтажу будівлі складу - майданчика, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110), залишковою вартістю 405683,50 грн.

Позивач зазначив, що вказаний склад-майданчик (інв. № 2110) представляв собою забетоновану територію загальною площею 2374 м2 і який жодним чином не міг зруйнуватися під впливом несприятливих погодних умов, а лише шляхом демонтажу з боку відповідача.

Враховуючи предмет спору, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка 2) збитки 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем під час судового розгляду справи не доведено факту протиправності дій та вини відповідача.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, колегія суддів відхиляє доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, які фактично зводяться до переоцінки доказів, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено наявності факту завдання збитків протиправними діями відповідача.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2017р. у справі №916/1877/17 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.І. Жеков

Суддя І.Г. Філінюк