Рішення № 70762519, 30.11.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р.Справа № 922/3366/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", Харківська область, с. Подвірки до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 18562565,19 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.12.2016р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості за договором про закупівлю товару №61121203 від 12.12.2016р. у розмірі 18562565,19 грн., з яких: 15828789,60 грн. основного боргу, 1769684,83 грн. пені, 239278,98 грн. 3% річних та 724811,78 грн. інфляційних втрат. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю товару №61121203 від 12.12.2016р. щодо оплати вартості товару.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2017р. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх.№39955 від 30.11.2017р.), в яких повідомив, що у прийнятій до розгляду заяві про збільшення розміру позовних вимог та у наданому розрахунку (арк. 46-47, 50-54) слід вважати останнім днем розрахунку пені - 20 число відповідного місяця включно, тобто розрахунок проводиться до 21 числа, а також зазначено, що в окремих періодах розрахунок здійснено до 01.11.2017р., тобто останнім днем нарахування є 31.10.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2017р. та у доповненні до відзиву (вх.№38151 від 20.11.2017р.) визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15828789,60 грн., пені у розмірі 1739534,37 грн., 3% річних у розмірі 232773,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 724811,78 грн., а також заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50%, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх.№37818 від 16.11.2017р.).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

12.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (продавець) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупець) був укладений договір про закупівлю товару № 61121203 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), позивач зобов'язався протягом січня - грудня 2017 року поставити відповідачу воду природну (поставка пом'якшеної води) (надалі - товар).

Вартість цього договору становить 28080000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4680000,00 грн. Ціна товару за 1 м.куб. - 6,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ відповідно до Податкового кодексу України (п. п. 3.1., 3.1.1. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору загальна кількість відпущеної згідно показань приладу обліку пом'якшеної води, оформлюється 2-х стороннім актом відпуску пом'якшеної води між позивачем та відповідачем до 4 числа місяця, наступного за звітним.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 1 ч. 1 статтею 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору у період з січня по вересень 2017 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15828789,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі:

- № 01 від 31.01.2017 р. за січень 2017 року на суму 3099362,40 грн.;

- № 02 від 29.02.2017 р. за лютий 2017 року на суму 2820679,20 грн.;

- № 03 від 31.03.2017 р. за березень 2017 року на суму 2861028,00 грн.;

- № 04 від 30.04.2017 р. за квітень 2017 року на суму 2274840,00 грн.;

- № 05 від 31.05.2017 р. за травень 2017 року на суму 2412259,20 грн.;

- № 06 від 30.06.2017 р. за червень 2017 року на суму 2147263,20 грн.;

- № 07 від 31.07.2017 р. за липень 2017 року на суму 53244,00 грн.;

- № 08 від 31.08.2017 р. за серпень 2017 року на суму 30024,00 грн.;

- № 09 від 30.09.2017 р. за вересень 2017 року на суму 130089,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.1. договору оплата за отриману у поточному місяці пом'якшену воду здійснюється відповідачем шляхом 100% оплати протягом поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично передану пом'якшену воду здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки пом'якшеної води.

У п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, згідно умов п. 4.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий товар здійснюється відповідачем з 20 числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки товару.

Відповідач товар прийняв, але в порушення договору його вартість не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 15828789,60 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, положення ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, у відповідності до яких зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства і те, що відповідач заборгованість за договором у розмірі 15828789,60 грн. визнав в повному обсязі, але не оплатив та не спростував, суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором у розмірі 15828789,60 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 239278,98 грн. 3% річних та 724811,78 грн. інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат у розмірі 724811,78 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У свою чергу, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 232773,99 грн., згідно з розрахунком станом на 26.10.2017року ( дата звернення позивача до суду з заявою про збільшення позовних вимог). В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6504,99 грн. суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 1769684,83 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, встановлені п. 4.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Під час розгляду справи судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 26.10.2017р. та розрахунок пені, в якому в окремих періодах розрахунок пені здійснений до 01.11.2017р.

Проте суд вважає, що вірним періодом нарахування пені в окремих періодах є період часу з 20 числа до 26.10.2017р. включно, оскільки заяву про збільшення розміру позовних вимог було подано до суду 26.10.2017р. Тобто, суд вважає вірним розрахунок пені станом на дату звернення позивача з відповідною вимогою, а не на майьбутнє.

За таких обставин, суд не приймає до уваги письмові пояснення (вх.№39955 від 30.11.2017р.), в яких зазначено, що в окремих періодах розрахунок пені здійснено позивачем до 01.11.2017р., тобто останнім днем нарахування є 31.10.2017р., а також, що в окремих періодах розрахунок здійснено до 01.11.2017р., тобто останнім днем нарахування є 31.10.2017р.

Перевіривши розрахунок позивача пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1745548,81 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 24136,02 грн. суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх.№37818 від 16.11.2017р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 50% відповідач зазначив, що причиною неналежного виконання зобов'язань в частині оплати є той факт, що фінансування КП "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час КП "Харківські теплові мережі" знаходиться у важкому фінансовому стані, у зв'язку з неоплатою споживачами спожитої теплової енергію та невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності КП "Харківські теплові мережі" заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. Станом на 01.10.2017р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,86 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 1,43 млрд. грн., бюджетних установ 215,2 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 120,3 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій пільг 90,8 млн. грн. (довідка, арк. 63).

Господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги. Так, Законом України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996р. до 01.01.2011р. було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях, хоча з 01.01.2011р. заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним імперативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років. Станом на 01.10.2017 сума реструктуризованої заборгованості складає 129,6 млн. грн. (довідка, арк. 63).

Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 30.06.2017р., в якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 2,4 млрд. грн. (баланс, арк. 64).

Сплата пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населення міста Харкова. Надмірно великі суми штрафний санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі" немає, може привести до численних аварій, у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких минув, що може призвести до аналогічної катастрофи, що мала місце в січні 2006р. в м. Алчевську Луганської області.

Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі Порядок розподілу коштів). Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рахунок гарантованого постачальника природного газу, теплогенеруючої організації, теплопостачальної організації, теплотранспортуючої організації.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за надані позивачем послуги з поставки пом'якшеної води, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня.

Дослідивши надані до клопотання докази у їх сукупності, суд погоджується з доводами відповідача про винятковість ситуації для зменшення розміру пені на 50% та вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 872774,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у абз. 1 п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Беручи до уваги ту обставину, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає судовий збір на відповідача у повному обсязі (у розмірі 240000,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 549, 655, 627-629, 610-612, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 36, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) основний борг у розмірі 15828789,60 грн., пеню у розмірі 872774,40 грн., 3% річних у розмірі 232773,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 724811,78 грн. та судовий збір у розмірі 240000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/3366/17