Ухвала суду № 70762426, 19.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2017 рокусправа № 804/2609/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 р. № 0002224609 Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 1653 553,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 413 388,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2017 року № 0002224609 Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2016 року у сумі 1653553,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 413388,25 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (ОСОБА_1.) підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, на підставі наказу № 310 від 17.02.2017 року посадовими особами контролюючого органу в період з 21.02.2017 року по 14.03.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Оптімус плюс" з питань декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у декларації за грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 20/28-10-46-09-36726843 55/04-10-22-01-14310684 від 13.05.2015 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит всього у сумі 1 653 553 грн., в т.ч. за квітень 2016 року в сумі 456053 грн., за вересень 2016 року в сумі 1197500 грн. та відповідно завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за грудень 2016 року за рядком 16 всього у сумі 1653 553 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 05.04.2017 року винесене податкове повідомлення-рішення №0002224609, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1653553 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 413388,25 грн. (за грудень 2016 року).

Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що первинними документами в повній мірі підтверджено реальність господарських операцій та право ТОВ "Оптімус Плюс" на формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 року № 0002224609 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оптімус Плюс» та ТОВ «Ресурс-Агроснаб» укладено договори купівлі-продажу № 73288 від 05.04.2016 року, № 73614 від 12.04.2016 року на поставку насіння соняшнику врожаю 2015 року.

Відповідно до умов договору № 73614 від 12.04.2016 р. загальна кількість товару 250 тонн +/- 5%; базова ціна складає 9000 грн. за 1 тонну (без ПДВ); загальна сума договору складає 2700000 грн. (з ПДВ).

Згідно п.4.1 договору № 73614 від 12.04.2016 р., продавець зобов'язаний забезпечити доставку товару найнятим ним перевізником або доставити товар власними силами до ПАТ «ЗОЖК» (Україна, м.Запоріжжя, вул.Харчова, 3) - базис поставки СРТ згідно Інкотермс 2000 р. Товар вважається поставленим і прийнятим покупцем після здійснення в місці призначення перевірки відповідності якості і кількості переданого товару, вимогам договору, і підписання видаткової накладної. Результати визначення кількості (ваги) та якості товару представниками до ПАТ «ЗОЖК» є остаточними.

Додатковими угодами до договору № 73614 від 12.04.2016 року неодноразово узгоджувалися ціни на 1 тонну товару.

На виконання умов договору № 73614 від 12.04.2016 року ТОВ «Ресурс-Агроснаб» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковою накладною № РА-041201 від 12.04.2016 року, № РА-041701 від 17.04.2016 року, № РА-041601 від 16.04.2016 року, № РА-041601 від 16.04.2016 року, № РА-042001 від 20.04.2016 року, № РА-042401 від 24.04.2016 року.

Транспортування товару здійснено на ПАТ «ЗОЖК» за договором переробки № 355 від 05.08.2015 року, що підтверджено товарно-транспортними накладними № 4 від 12.04.2016 року, № 170 від 14.04.2016 року, № 5 від 12.04.2016 року, № 186 від 16.04.2016 року, № 170 від 16.04.2016 року, № 6 від 16.04.2016 року, № 170 від 17.04.2016 року, № 6 від 17.04.2016 року, № 187 від 20.04.2016 року, № 190 від 23.04.2016 року.

Також, на підтвердження виконання умов договору № 73288 від 05.04.2016 року ТОВ «Ресурс-Агроснаб» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковою накладною № РА-040601 від 06.04.2016 року.

Транспортування товару здійснено на ПАТ «ЗОЖК» за договором переробки № 355 від 05.08.2015 року, що підтверджено товарно-транспортними накладними № 27 від 06.04.2016 року.

На підтвердження факту постачання товару ТОВ «Ресурс-Агроснаб» виписано на адресу позивача податкові накладні (а.с.238, 240, 242, 246-247, 249, т.1; а.с. 1, т.3).

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Оптімус Плюс» контролюючому органу надано лист від 17.03.2017 р. вих.№ 222, стосовно того, що за даними ТОВ «Ресурс-Агроснаб», соняшник було придбано у Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"/ Запорізька філія Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ( код ЄДРПОУ 378840226555), який є виробником с/х, на підставі наступних податкових накладних: №26/2/8 від 30.10.2015 р. на суму ПДВ 66 508,75 грн., № 24/2/8 від 30.10.2015 р. на суму ПДВ 152 540,85 грн., № 33/2/8 від 04.11.2015 р. на суму ПДВ 16 948,98 грн., № 31/2/8 від 04.11.2015 р. на суму ПДВ 11 079,02 грн., №25/2/8 від 30.10.2015 р. на суму ПДВ 99 711,15 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки також були господарські операції ТОВ «Оптімус Плюс» та ПП «Східзерноагро». Так, між зазначеними суб'єктами господарювання укладено договори купівлі-продажу №78664 від 12.09.2016 року, №78185 від 06.09.2016 року, № 79228 від 20.09.2016 р. на поставку насіння соняшнику врожаю 2016 року.

Згідно умов договору №78185 від 06.09.2016 року загальна кількість товару становить 500 тонн +/- 5%; базова ціна складає 8583,33 грн. за 1 тонну (без ПДВ); загальна сума договору складає 5149998 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 1 від 27.09.2016 року п. 4.1 договору викладно у редакції: продавець зобов'язаний забезпечити навантаження товару в наданий покупцем автотранспорт на «Сахновщина тік (смт. Сахновища Харківська обл..) у термін до 17.10.2016 року включно; базис поставки FCA згідно Інкотермс 2000 року.

На виконання умов договорів ПП «Східзерноагро» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковою накладною № 2 від 14.09.2016 року, № 3 від 17.09.2016 року, № 4 від 18.09.2016 року, № 5 від 19.09.2016 року, № 6 від 20.09.2016 року, № 7 від 21.09.2016 року, № 8 від 27.09.2016 року, № 9 від 30.09.2016 року, актами прийому-передачі товару від 14.09.2016 р., від 17.09.2016 року, від 18.09.2016 року, від 19.09.2016 року, від 20.09.2016 року, від 21.09.2016 року, від 27.09.2016 року, від 30.09.2016 року.

Транспортування товару здійснено на ПАТ «ЗОЖК» (виробничий підрозділ), що підтверджено товарно-транспортними накладними № 908429 від 14.09.2016 року, № 908447 від 17.09.2016 року, № 908451 від 18.09.2016 року, № 908457від 19.09.2016 року, № 908162 від 20.09.2016 року, № 908168 від 21.09.2016 року, № 907244 від 27.09.2016 року, № 907246 від 30.09.2016 року

Також умовами договору №78664 від 12.09.2016 року визначено, що загальна кількість товару 200 тонн +/- 5%; базова ціна складає 8708,33 грн. за 1 тонну (без ПДВ); загальна сума договору складає 2089999,20 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 1 від 13.09.2016 року п.3.1 договору викладно в наступній редакції: загальна кількість товару 300 тонн +/- 5%; базова ціна складає 8703,33 грн. за 1 тонну (без ПДВ); загальна сума договору складає 3134998,80 грн. (з ПДВ); п. 4.1 договору у редакції: продавець зобов'язаний забезпечити навантаження товару в наданий покупцем автотранспорт на «Сахновщина тік (смт. Сахновища Харківська обл..) у термін до 27.10.2016 р. включно; базис поставки FCA згідно Інкотермс 2000 р.

На виконання умов вказаного договору ПП «Східзерноагро» поставлено на адресу позивача товар, що підтверджено видатковою накладною № 10 від 30.09.2016 р., актом прийому-передачі товару від 30.09.2016 р.

За фактом постачання товару ПП «Східзерноагро» виписано на адресу позивача податкові накладні (том 2 а.с.43, 45, 47, 49).

Також, умовами договору №79228 від 20.09.2016 року передбачено, що загальна кількість товару 300 тонн +/- 5%; базова ціна складає 8000,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ); загальна сума договору складає 2880000,00 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою № 1 від 07.10.2016 р. п.3.1 договору викладно в наступній редакції: загальна кількість товару 300 тонн +/- 5%; базова ціна складає 8000,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ); загальна сума договору складає 28800000,00 грн. (з ПДВ); п. 4.1 договору у редакції: продавець зобов'язаний забезпечити навантаження товару в наданий покупцем автотранспорт на умовах FCA згідно Інкотермс 2000 р. за адресою: Сахновщина тік (смт. Сахновища Харківська обл.). Товар постачається на виробничий підрозділ «Запорізький олійноекстрактний завод», строк передачі товару - до 07.11.2016 р.

В свою чергу ПП «Східзерноагро» на виконання договору поставлено на ПАТ «ЗОЖК» за договором переробки № 355 від 05.08.2015 р., що підтверджено видатковою накладною № 21/1 від 25.10.2016 р., № 20 від 24.10.2016 р., № 19 від 21.10.2016 р., актами прийому-передачі товару від 25.10.2016 р., від 24.10.2016 р., від 21.10.2016 р..

Транспортування товару здійснено на ПАТ «ЗОЖК» (виробничий підрозділ), що підтверджено товарно-транспортними накладними № 907757 від 25.10.2016 р., № 907751 від 24.10.2016 р., № 907277 від 21.10.2016 р.

Так, за договором № 355 від 05.08.2015 р., укладеним між ТОВ «Оптімус Плюс» та ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», останній зобов'язується здійснити переробку сировини (насіння соняшника, переробка лушпиння соняшника).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Оптімус Плюс» укладено з ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» договір суборенди № М6/326 від 01.09.2016 р., згідно якого ТОВ «Оптімус Плюс» прийнято в суборенду цілісний майновий комплекс (транспортні засоби (цистерни, автомобілі, тепловози), обладнання, багаторічні насадження, будівлі та споруди за адресою: м.Запоріжжя, вул.Харчова, 3; інструменти, прибори, інвентар).

Виконання договірних зобов'язань підтверджено актами про надання послуг від 30.09.2016 р. на суму 3462000 грн. (з ПДВ), від 31.10.2016 р. на суму 3460800 грн. (з ПДВ).

Крім того, позивачем пояснювалось, що транспортування товару здійснювалось ТОВ «Азов-Автотранс», згідно договору № 2/П/О від 01.09.2013 р. на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України; ФОП ОСОБА_2, згідно договору № 7/П/О від 01.10.2013 р. на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України; ФОП ОСОБА_3, згідно договору № 8/П/О від 01.10.2013 р. на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України; ТОВ «Поле транс», згідно договору № 14/П/О від 10.10.2013 р. на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України; ТОВ «ВТК-4», згідно договору № 21/П/О від 01.11.2013 р. на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України.

На підтвердження надано: акт надання послуг № 204 від 30.09.2016 р., акт надання послуг № 231 від 31.10.2016 р., акт надання послуг № 212 від 30.09.2016 р., акт надання послуг № 229 від 31.10.2016 р., акт надання послуг № 219 від 30.09.2016 р., акт надання послуг № 232 від 31.10.2016 р., акт надання послуг № 202 від 30.09.2016 р.

Посилання апелянта на податкову інформацію, зокрема, на службову записку Межрегіонального оперативного управління ОВПП ДФС від 20.03.20107 року № 13682/28-10-21-11, в якій зазначено, що оперативними співробітниками здійснено виїзд з метою опитування осіб за місцем навантаження товару, який в подальшому постачався на адресу ТОВ «Оптімус плюс» та працівниками встановлено, що за вказаною адресою знаходиться елеватор на якому в теперішній час не здійснюється господарська діяльність, а тому, на думку податкового органу, наведене свідчить про неможливість фактичного постачання ТОВ «Ресурс-Агроснаб» соняшнику, та одночасно на здійснення платником податків господарських операцій, не спрямованих на реальне настання наслідків та штучне формування витрат і податкового кредиту.

Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовного того, що згідно з податковою інформацією (службова записка відділу МОУ ОВП ДФС № 122/28-10-21-11 від 16.03.2017 року), звітністю та за наданими до перевірки первинними документами неможливо встановити факт реального постачання ПП «Східзерноагро» соняшника врожаю 20106 року на ТОВ «Оптімус Плюс».

Колегія суддів по вищенаведеним доводам апелянта зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, колегія суддів критично розцінює доводи апелянта в частині посилання на пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки приписами ст. 20 ПК України не передбачено право працівників ДФС на відбирання пояснень у громадян України (за винятком посадових осіб платника податків, що перевіряється та у випадках складання протоколів про адміністративне правопорушення). В матеріалах справи відсутня інформація стосовно того, в яких саме відносинах (трудових, господарських) зазначені особи перебувають з контрагентами позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року по справі № 804/2609/17 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак