Рішення № 70762368, 30.11.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.2017 Справа № 920/972/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 2-459 від 28.12.2016)

відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/972/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

до Комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп Сумської області

про стягнення 1184479,74 грн.,

У судовому засіданні 28.11.2017 було оголошено перерву до 30.11.2017.

Суть спору: До господарського суду звернулось ПАТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» з позовом до КП «Теплогарант» про стягнення 1184479,74 грн. заборгованості по договірним зобовязанням за послуги з транспортування природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

28.11.2017 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому КП «Теплогарант» визнає суму основного боргу у розмірі 840066,05 грн., суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річних та заперечує про стягнення 142716,99 грн. пені у звязку зі скрутним фінансовим станом підприємства. Тому, відповідач просить суд зменшити нараховану суму пені в розмірі 142716,99 грн. на 90%.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Відповідно до положень абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 28.11.2017 у судовому засіданні був присутній представник відповідача ОСОБА_2, тому про час і місце наступного судового засіданні відповідач був повідомлений належним чином, що також підтверджується відповідним повідомленням про оголошення перерви (а.с.71-74).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

01.04.2016 між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовником) був укладений договір №SUM/2016/1603001240/3887 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі Договір), за умовами якого газотранспортне підприємство зобовязалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобовязався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору (а.с.17-20).

Дія даного Договору на підставі ч. 2 п.11.1 Договору продовжена на 2017 рік.

Тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для підприємства позивача до мереж газорозподільного підприємства ПАТ «Сумигаз» за січень, лютий, березень, квітень 2017 року становив 192,10 грн. за тис. м. куб (без ПДВ) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 3159 від 29 грудня 2015 року «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами».

Відповідно до п. 5.3 Договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу (п.5.5 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору газотранспортне підприємство до пятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акту наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Замовник протягом двох днів з дати одержання акту наданих послуг зобовязується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати письмову мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється відповідно до даних газотранспортного підприємства (п.3.3 Договору).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п. 3.4 Договору).

Позивачем та відповідачем у відповідності до п. 3.2., п. 3.3 Договору були підписані акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень, лютий, березень та квітень 2017 року (а.с.21-24)., з яких вбачається, що відповідачу протранспортовано природний газ в обсязі:

- у січні 2017 року - 3256,419 тис. м. куб.;

- у лютому 2017 року - 2488,855 тис. м. куб.;

- у березні 2017 року - 1369,510 тис. м. куб.;

- у квітні 2017 року - 126,113 тис. м. куб.

Вартість наданих позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами з урахуванням тарифу складає: у січні 2017 року - 750669,71 грн. (з ПДВ), у лютому 2017 року - 573730,86 грн. (з ПДВ), у березні 2017 року - 315699,44 грн. (з ПДВ), у квітні 2017 року - 29071,57 грн. (з ПДВ).

Станом на 09.10.2017 відповідачем, з порушенням строку оплати наданих послуг, в період з 21.02.2017 по 09.10.2017 було частково погашено суму основного боргу за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень 2017 року в розмірі 711909,60 грн.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідачем станом на 09.10.2017 залишаються не виконаними зобов'язання по оплаті послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень 2017 року на суму 38760,11 грн., за лютий 2017 року - на суму 573730,86 грн., за березень 2017 року - на суму 315699,44 грн., за квітень 2017 року - на суму 29071,57 грн. Всього заборгованість по оплаті послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами станом на 09.10.2017 складає 957261,98 грн.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу у розмірі 957261,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №SUM/2016/1603001240/3887 від 01.04.2016 на суму 957261,98 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідач свої зобовязання у встановлені строки не виконав, борг за надані послуги не сплатив у повному обсязі, тому позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 142716,99 грн. Дана сума нарахована відповідно до вимог діючого законодавства та укладеного сторонами Договору.

Разом з тим, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач просить суд зменшити нараховану суму пені в розмірі 142716,99 грн. на 90%.

Розглянувши клопотання про зменшення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтоване скрутним матеріальним становищем підприємства та винятковими обставинами до яких відповідач відносить, зокрема, ступінь виконання зобовязання 50% та низький рівень оплати населенням послуг теплопостачання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаний статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявними у справі матеріалами та наданими відповідачем доказами не підтверджується існування виняткових обставин, які б зумовили необхідність зменшення розміру неустойки. Ступінь виконання зобовязання - 50% та низький рівень оплати населенням послуг теплопостачання, на які посилається відповідач, не є винятковими обставинами, які б були підставою для зменшення пені.

Також, в даному випадку доводи відповідача про те, що стягнення пені в повному обсязі призведе до значних збитків і негативних наслідків у господарській діяльності відповідача, не є винятковим випадком у розумінні частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якого можливо зменшити розмір пені.

Крім того, обставини, на які посилається відповідач, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності або будь-яким суб'єктом господарювання, яка здійснюється на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні господарської діяльності. Відсутність у боржника необхідних коштів, перебування у тяжкому фінансовому стані не є тими обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконане зобов'язання.

При цьому, суд враховує систематичне та значне прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання зі сплати вартості наданих позивачем послуг за Договором та зазначає, що розмір пред'явленої до стягнення пені є правомірно заявленим та не є значно чи надмірно великим, виходячи із вартості порушеного зобов'язання за Договором та часу прострочення відповідачем строків сплати вартості отриманих послуг, а також є наслідком поведінки відповідача щодо порушення ним взятих на себе зобовязань та засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.

Водночас слід зазначити, що визначене відсоткове співвідношення між сумою простроченого зобов'язання і сумою заявленої до стягнення пені виключає безпідставне збагачення позивача, що свідчить про їх співмірність. За невиконання договірних зобов'язань відповідач має добросовісно нести економічну відповідальність, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Безпідставне зменшення розміру неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із розумного засобу стимулювання відповідача належно виконувати договірні зобов'язання, неустойка перетворюється на міру відповідальності за невиконання умов договору без можливості її застосування, а це суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості на яких ґрунтується зобов'язання (стаття 509 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не вживав належних заходів для погашення існуючої у нього заборгованості, яка є предметом даного судового розгляду.

Враховуючи те, що сторони перебувають у рівних умовах, відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин, а судом таких обставин під час розгляду справи не встановлено.

Тому, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 142716,99 грн. пені, 16701,74 грн. трьох відсотків річних, 67799,03 грн. інфляційних збитків, - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства.

Частиною 7 статті 84 ГПК України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 17767,20 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39 А; ід. код 32325215) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (03065, м. Київ, пр-т. Космонавта Комарова, 44; ід. код 23517243) заборгованість за договором №SUM/2016/1603001240/3887 від 01.04.2016 у розмірі 1184479,74 грн., в тому числі: 957261,98 грн. основного боргу, 142716,99 грн. пені, 16701,74 грн. трьох відсотків річних, 67799,03 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 17767,20 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.12.2017.

СуддяВ.Л.Котельницька