Рішення № 70762350, 27.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2017 р.Справа № 916/2591/16

За позовом: Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1;

до відповідача 1: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ»;

до відповідача 2: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа»;

про стягнення 2 773 120,85 доларів США

та за зустрічним позовом:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ»;

до відповідача 1: Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1;

до відповідача 2: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа»;

про визнання правочинів недійсними та про тлумачення умов договору.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 довіреність №б/н від 01.09.2017р .

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4 довіреність б/н від 22.09.2016р.

від відповідача 2: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Обєднана торгівельна мережа», в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму позики за договором позики № 6 від 28.04.2011р. в розмірі 1 954 987,00 доларів США, відсотки за користування позикою в сумі 988 412,59 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату відсотків по договору позики в розмірі 19 721,26 доларів США. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 28.04.2011 року між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» (Україна, м. Вінниця), правонаступником якого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.09.2016р. є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ», та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) (Кіпр, м. Лімасол) був укладений договір позики № 6, згідно якого Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, як позикодавець, перерахувало на рахунок ТОВ «Компанія «КМТ», як позичальнику, позику в загальній сумі 1 954 987,00 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 у Hellenic Bank від 09.09.2016 року за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р., а ТОВ «Компанія «КМТ», з урахуванням додаткової угоди від 30.07.2012р. до договору позики, укладеної між сторонами, зобовязалось повернути отриману позику у строк не пізніше 31.12.2015 року, зі сплатою відсотків у розмірі 9,60% річних на суму отриманої та неповерненої позики згідно пп. (С) п. 3 договору позики.

В забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Компанія «КМТ» за вищезазначеним договором позики, 25.10.2011 року між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Кіпр, м. Лімасол) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Обєднана торгівельна мережа» (Україна, м. Одеса) був укладений договір поруки, згідно якого ТОВ «Обєднана торгівельна мережа» поручилося перед Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 за належне виконання ТОВ «Компанія «КМТ» взятих на себе зобовязань за договором позики № 6 від 28.04.2011р., укладеним між боржником та кредитором (з урахуванням всіх можливих додаткових угод до нього) а саме: за вимогою кредитора, при умові, що зобовязання божника за договором позики не виконані, протягом трьох банківських днів повернути кредиторові перераховані боржнику згідно договору позики та не повернені останнім грошові кошти з урахуванням відсотків за користування позикою та штрафних санкцій, встановлених договором позики.

За твердженням позивача, ТОВ «Компанія «КМТ», в порушення взятих на себе зобовязань за договором позики, не повернуло позивачу отриману суму позики та відсотки за її користування, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем станом на день подання позову становить: 1 954 987,00 доларів США сума отриманої та неповернутої позики, 988 412,59 доларів США відсотків за користування позикою. Крім того, з огляду на невиконання ТОВ «Компанія «КМТ» договірних обовязків, позивачем згідно пп. (С) п. 3 договору позики була нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків по договору в розмірі 19 721,26 доларів США.

05.09.2016р. директором ТОВ «Обєднана торгівельна мережа» (поручителя ТОВ «Компанія «КМТ» за договором поруки від 25.10.2011р.), від позивача було отримано письмове повідомлення, датоване 22.08.2016р., про невиконання ТОВ «Компанія «КМТ» в повному обсязі прийнятих на себе зобовязань за договором позики № 6 від 28 квітня 2011 року та необхідність їх виконання поручителем згідно умов договору поруки. Однак зазначене повідомлення залишилось без задоволення та виконання.

Зазначені обставини зумовили звернення Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 з позовом до відповідачів, як солідарних боржників, про стягнення виниклої заборгованості в загальному розмірі 2 963 120,85 доларів США.

Крім того, позивачем до позовної заяви було надано заяву про відстрочку сплати судового збору, з огляду на незадовільний фінансовий стан товариства (т.1 а.с.66-68).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. було порушено провадження у справі № 916/2591/16 із призначенням розгляду в засіданні суду 12.10.2016р. Також вказаною ухвалою судом було задоволено клопотання позивача та надано йому відстрочку сплати судового збору у сумі 186 030 грн., із встановленням строку для такої сплати до 12.10.2016р.

Разом із позовною заявою до господарського суду Одеської області Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (т.1 а.с.114-116), згідно якої останній просить суд накласти арешт на:

- будівлю, загальною площею 1 463,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60; земельну ділянку, площею 0,447 га, за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014, та інше майно, що належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 60, код ЄДРПОУ 23104877);

- грошові кошти, які обліковуються на рахунку ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 60, код ЄДРПОУ 23104877): Account: 26003017410230, Beneficiarys Bank: State Export-Import Bank of Ukraine, Vinnitsa branch, SWIFT: EXBSUAUXVIN, Correspondent bank: DEUTSCHE BANK TRUST COMPANY AMERICAS, N.Y., SWIFT BKTRUS33, Correspondent account 04-094-227 (рахунок № 26003017410230 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці, МФО 302429) в межах ціни позову;

- майно, що належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Обєднана торгівельна мережа» (65007, м. Одеса, 1-й Водопровідний провулок, буд. 2, код ЄДРПОУ 37680103);

- грошові кошти, які обліковуються на рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Обєднана торгівельна мережа» (65007, м. Одеса, 1-й Водопровідний провулок, буд. 2, код ЄДРПОУ 37680103) в межах ціни позову.

Обґрунтовуючи вищезазначену заяву, позивач посилається на те, що сума заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачами прийнятих на себе обовязків за укладеними з позивачем договорами позики та поруки, є дуже значною та більше ніж в шість разів перевищує статутний капітал ТОВ «Компанія «КМТ», яке, в свою чергу, починаючи з дати укладення договору позики, тобто більше пяти років, не здійснило жодного платежу, направленого на погашення своєї заборгованості перед Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1.

Як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2016р., станом на 30.08.2016р. у власності ТОВ «Компанія «КМТ» перебуває наступне майно: будівля, загальною площею 1 463,9 кв.м, за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, а також земельна ділянка, площею 0,447 га, призначена для будівництва та обслуговування будівлі за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 60. Вказані обєкти нерухомості перебувають в іпотеці у ОСОБА_1 згідно договору іпотеки від 16.06.2016р. № 382. Згідно відомостей про основне зобовязання, забезпечене іпотекою, його розмір складає 500 000,00 грн., строк виконання: 01.09.2016р. Більше нерухомого майна у власності ТОВ «Компанія «КМТ» немає. Зазначені відомості, на думку позивача, дають безпосередні підстави вважати, що, з урахуванням передачі в іпотеку єдиного наявного у ТОВ «Компанія «КМТ» нерухомого майна, вартість якого набагато перевищує суму зобовязання, забезпеченого іпотекою, та з урахуванням спливу строку виконання такого забезпеченого зобовязання, є велика імовірність передачі зазначених обєктів нерухомості іпотекодержателю в рахунок погашення основного зобовязання. При цьому, єдине майно було передано в іпотеку через шість місяців після спливу строку, встановленого договором позики № 6 від 28.04.2011р. для повернення грошових коштів Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, сума яких є набагато більшою ніж сума забезпеченого таким майном зобовязання, та за рахунок вартості зазначеного майна можна додатково частково задовольнити й вимоги Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1.

Крім того, за твердженням позивача, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.08.2016р., ще на початку серпня 2016 року у власності ТОВ «Компанія «КМТ» перебувало й інше нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс оздоровчого табору за адресою: Вінницька область, смт. Вороновиця, вул. Дальня, будинок б/н та земельна ділянка, площею 0,785 га, призначена для обслуговування цього оздоровчого табору, за адресою: Вінницька область, смт Вороновиця, вул. Дальня. Між тим, вказані обєкти нерухомості були реалізовані ТОВ «Компанія «КМТ» у серпні 2016 року, як вбачається з інформаційної довідки від 30.08.2016р., в якій вже не значиться вищезазначене нерухоме майно. Зазначені дії були вчинені відповідачем саме тоді, коли позивачем було надіслано вимогу про необхідність виконання простроченого зобовязання за договором позики, між тим, грошові кошти, отримані від реалізації вказаного нерухомого майна, не були направлені на здійснення розрахунків з позивачем.

На думку позивача, зазначені дії ТОВ «Компанія «КМТ» свідчать про ухилення останнім від виконання свого зобовязання перед Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, що, у випадку невжиття заходів до забезпечення позову, може призвести до неможливості виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, адже у випадку реалізації ТОВ «Компанія «КМТ» останнього власного нерухомого майна, на що в останній час були направлені його дії, стягнути з ТОВ «Компанія «КМТ» наявну заборгованість, з урахуванням її величини, буде неможливим.

Крім того, враховуючи, що згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, арешт в межах суми позову, на думку позивача, має бути накладений також на рахунки та майно ТОВ «Обєднана торгівельна мережа», як поручителя ТОВ «Компанія «КМТ» за договором поруки від 25.10.2011р. та солідарного боржника.

Оскільки позовні вимоги мають майновий характер та їх розмір достатньо суттєвий, враховуючи доведеність позивачем факту вчинення ТОВ «Компанія «КМТ» дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги, зокрема, факту реалізації власного нерухомого майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договору іпотеки за наявності невиконаного спірного зобов'язання перед позивачем, суд ухвалою від 22.09.2016р. вищевказану заяву про застосування заходів до забезпечення позову задовольнив частково, до закінчення розгляду справи по суті наклавши арешт: на будівлю, загальною площею 1 463,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, яка належить на праві власності ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ»; земельну ділянку, площею 0,447 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014, яка належить на праві власності ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ»; грошові кошти, які належать ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» та знаходяться на рахунку № 26003017410230 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці, МФО 302429, в розмірі заявлених позовних вимог, а саме: 2963 120,85 доларів США (еквівалент на 20.09.2016р. 76 350 874,2 грн.). В задоволенні решти заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, з огляду на недоведеність наявності іншого майна у ТОВ «Компанія «КМТ», а також ненадання позивачем доказів фактичних обставин, які б свідчили про вчинення ТОВ «Обєднана торгівельна мережа» дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання перед позивачем, та ненаданням відомостей про наявність рахунків ТОВ «Обєднана торгівельна мережа», їх номерів та назв відповідних установ, в яких вони відкриті.

10.10.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про відвід судді (т.2 а.с.3-5), яка була підтримана його представником в засіданні суду 12.10.2016р.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач, зокрема, зазначає, що майно, на яке було накладено арешт, а саме вищевказана будівля загальною площею 1 463,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, та земельна ділянка, площею 0,447 га, що розташована за такою ж адресою (кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014), не перебуває в його власності.

Крім того зауважує, що вищевказаними заходами забезпечення позову суд, фактично, вирішив спір по суті і виніс рішення на користь позивача, змінивши про цьому його спосіб та порядок виконання за рахунок накладення арешту та подальшого звернення стягнення на майно, що є власністю іншої, відмінної від відповідача 1, юридичної особи.

Зазначені обставини, за думкою заявника, викликають сумнів у неупередженості судді та є підставою для відводу судді, згідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України.

10.10.2016р. до господарського суду Одеської області від ТОВ «Компанія «КМТ» надійшло клопотання про розгляд справи у колегіальному склад суду, з огляду на складність справи та необхідність дослідження та здійснення аналізу значної кількості матеріалів. В подальшому, у судовому засіданні 12.10.2016р., відповідач відмовився від вказаного клопотання.

Крім того, 10.10.2016 р. відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.8), в якому відповідач наголосив на тому, що спір між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 Velgevos Enterprises Limited та ТОВ «Компанія «КМТ» виник на підставі договору, укладеного на території Республіки Кіпр, де знаходиться Позивач, а відтак юрисдикція судів України на даний спір не розповсюджується, що визначено у статтях 5,11 договору позики № 6 від 28.04.2011 року, а також передбачено умовами Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 року.

ТОВ «Компанія «КМТ» наголошує на тому, що у відповідності до умов договору позики спір має бути передано на розгляд третейського суду, який знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 закону від 1937р., та рішення якого буде остаточним для сторін.

За таких обставин, на думку відповідача, провадження в справі, в частині позовних вимог Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 Velgevos Enterprises Limited до ТОВ «Компанія «КМТ» про стягнення суми позики за договором позики № 6 від 28.04.2011 року, підлягає припиненню згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Також 10.10.2016р. ТОВ «Компанія «КМТ» до канцелярії суду було подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 80 ГПК (т.2 а.с.9-12), оскільки спір в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Компанія «КМТ» суми позики за договором позики №6 від 27.04.2011 р. не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач знову ж таки наголошує на тому, що спір між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 Velgevos Enterprises Limited та ТОВ «Компанія «КМТ» виник на підставі договору, укладеного на території Республіки Кіпр, а отже юрисдикція судів України на даний спір не розповсюджується, що визначено у статтях 5,11 договору позики № 6 від 28.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2016р., з огляду на зміну обставин, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, у справі №916/2591/16 було частково скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті згідно ухвали від 22.09.2016р., в частині накладення арешту на будівлю, загальною площею 1 463,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, яка належить на праві власності ТОВ «Компанія КМТ, а також земельну ділянку, площею 0,447 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014, яка належить на праві власності ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ.

Що стосується клопотання відповідача про відвід судді від розгляду справи №916/2591/16, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2016р. (т.2 а.с.50-51) останнє було відхилено судом з огляду на відсутність достатніх та обґрунтованих доказів упередженості судді Щавинської Ю.М.

В засіданні суду 12.10.2016р. представником позивача було подано клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.39-40), згідно якого він зазначив, що оскільки законодавством України обов`язок реєстрації та отримання реєстраційного свідоцтва про реєстрацію договору позики, укладеного з нерезидентами, покладається на резидента-позичальника, яким в даній справі є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", у позивача відсутні докази реєстрації договору позики №6 від 28.04.2011р. та додаткової угоди від 30.07.2012р. до нього.

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просив суд витребувати у Національного банку України відомості щодо реєстрації договору позики №6 від 28.04.2011р. та додаткової угоди від 30.07.2012р. до нього, укладених між Спільним українсько-російським підприємством Приватним акціонерним товариством "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, а також копії зазначених договору та додаткової угоди до нього.

Крім того, 12.10.2016 р. в засіданні суду представником позивача подано заяву, в якій він просить суд відстрочити Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 сплату неоплаченої частини судового збору в сумі 186 030 грн. за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 12.10.2016р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, необхідністю додаткового витребування доказів та дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 07.11.2016р., питання щодо клопотання позивача про витребування доказів судом було залишено відкритим.

Також вказаною ухвалою суду заяву позивача щодо відстрочки сплати судового збору у сумі 186 030 грн. було частково задоволено та встановлено строк для такої сплати до 07.11.2016р.

03.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача 1 супровідним листом, зареєстрованим за №26792/16, надійшла копія реєстраційного свідоцтва №288, що зареєстроване Управлінням Національного банку України у Вінницькій області 17.05.2011р. за №13-017/1646, яке свідчить про реєстрацію договору позики № 6 від 28.04.2011р., укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1.

03.11.2016р. представником відповідача ТОВ «Компанія «КМТ» до канцелярії суду було подано клопотання (т.2 а.с.75-78), згідно якого він просить суд направити компетентному органу Республіки Кіпр - Міністерству юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр запит про існування третейського суду, що знаходиться у Лімассолі, Кіпр; визначити особою, що надасть інформацію про існування третейського суду, що знаходиться у Лімассолі, Кіпр: The Cyprus International Arbitration Centre (CIAC) (Panayides Building 2nd Floor, Chrysanthou Mylona Street, 3608 Limassol), а також зупинити провадження у справі №916/2591/16.

У судовому засіданні 07.11.2016р. представником позивача до суду були надані письмові пояснення (т.2 а.с.90-91), в яких останній наголошує на тому, що оскільки сторонами не визначено конкретної діючої установи у Республіці Кіпр, яка має розглядати спори за договором, а згідно до наявної у нього інформації у Лімассолі є пять діючих юридичних осіб, і жодна з них не містить у назві слово „Arbitration, арбітражна угода є такою, що не може бути виконана.

За таких обставин, на думку позивача, з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», лист Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів», ст. 17 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, яка була ратифікована Україною 22.09.2005р., вказаний спір має розглядатися у відповідному суді України.

Крім того, 07.11.2016р. в судовому засіданні представником відповідача 1 було подано клопотання про витребування доказів, згідно якого він зазначив, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" спростовує факт укладення Додаткової угоди, начебто підписаної сторонами 28.04.2011р. до Договору позики №6 від 28.04.2011р., на яку посилається позивач у своїй позовній заяві.

У зв`язку із вищезазначеними обставинами, відповідач 1 просить суд витребувати та зобов`язати Управління Національного банку України у Вінницькій області надати суду Додаток до реєстраційного свідоцтва №288 управління Національного банку України у Вінницькій області від 17.05.2011 року (№13-017/1646), виданого 17.05.2011р.

Представник відповідача 1 зазначає, що Додаток до реєстраційного свідоцтва, який він вважає за необхідне витребувати у Управління Національного банку України у Вінницькій області, може підтвердити або спростувати факт укладення та виконання Додаткової угоди до Договору позики №6 від 28.04.2011 року, що підписана сторонами 28.04.2011 року.

В обґрунтування підстав, що перешкоджають відповідачу 1 отримати такий доказ самостійно, він посилається на роз`яснення посадових осіб Управління Національного банку України у Вінницькій області на можливість подання такого доказу виключно за письмовою вимогою суду.

Ухвалою суду від 07.11.2016 р., приймаючи до уваги клопотання сторін, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судом було зобов'язно Управління Національного банку України у Вінницькій області надіслати до Господарського суду Одеської області відомості, чи було укладено між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 будь-які додаткові угоди до Договору позики №6 від 28.04.2011р., які пройшли державну реєстрацію в Управлінні Національного банку України у Вінницькій області.

Крім того, в ухвалі суду від 07.11.2016р. з метою зясування змісту Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1937 (ОСОБА_5 №101/87) щодо можливості визначення згідно з цим законом конкретної арбітражної установи, яка має розглядати спір, якщо арбітражна угода укладена сторонами в порядку, який застосований в договорі позики №6 від 28.04.2011р., а саме: спір має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін; третейський суд знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1937 (ОСОБА_5 №101/87) у останній редакції, судом було вирішено питання щодо звернення до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр через Міністерство юстиції України з відповідним дорученням про надання правової допомоги. Вказаною ухвалою також зупинено провадження у справі 916/2591/16 до отримання господарським судом Одеської області відповідної правової допомоги.

29.12.2016р. до Головного територіального управління юстиції в Одеській області було направлено відповідній запит про надання інформації для розгляду справи №916/2591/16.

05.12.2016р. до суду надійшов лист Національного банку України (т.2 а.с.129), за змістом якого вбачається, що Управлінням НБУ у Вінницькій області зареєстровано договір позики від 28.04.2011 р. №6, що був укладений між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1. При цьому реєстрація додаткових угод до договору позики Управлінням НБУ у Вінницькій області та Національним банком України не здійснювалась.

24.04.2017 р. позивачем до суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.140-142), згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа» на користь Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) суму позики за договором позики № 6 від 28.04.2011р. в розмірі 1 764 987,00 доларів США, відсотки за користування позикою в сумі 988 412,59 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату відсотків по договору позики в розмірі 19 721,26 доларів США. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив про укладання 03.04.2017 року між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та Підприємством «ВІДАС», заснованим на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «VELGEVOS ENTERPRISES LIMITED» договору відступлення права вимоги, відповідно до якого Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 передало Підприємству «ВІДАС» право вимоги за Договором позики № 6 від 28.04.2011 року, укладеним між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ», в частині повернення ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» частини суми наданої останньому та неповернутої позики в розмірі 190 000 доларів США або еквівалента цієї суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату повернення частини суми позики.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2017 р., провадження по справі №916/2591/16 було поновлено із призначенням розгляду справи на 04.09.2017р. з огляду на те, що до канцелярії суду від Міністерства юстиції України супровідним листом на виконання запиту суду надійшла копія Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1987 року в останній редакції, яка була отримана Міністерством від кіпрської сторони.

31.08.2017р. ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» було надіслано до суду пояснення (т.3 а.с.23-25), в яких відповідач, зокрема зазначив, що згідно змісту статті 5 договору позики № 6 від 28.04.2011року сторони, позивач та відповідач, прийшли до згоди, що цей договір регулюється і складено відповідно до чинного законодавства Кіпру, а тому розгляд спору між позивачем та відповідачем щодо виконання договору у господарських судах України, в даному випадку, фактично є зміною умов арбітражної угоди та порушенням визначеного сторонами способу реалізації права (як матеріального, так і процесуального).

Крім того 31.08.2017р. відповідачем до суду також було надано клопотання про припинення провадження у справі (в новій редакції) (т.3 а.26-33), в я кому останній зазначив, що провадження в справі, в частині позовних вимог Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 Velgevos Enterprises Limited до ТОВ «Компанія «КМТ» про стягнення суми позики за договором позики № 6 від 28.04.2011року, підлягає припиненню згідно з пунктами 1,5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач наголосив на тому, що Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 є іноземним елементом, тобто іноземним суб'єктом господарювання, в розумінні розділу XV ГПК України.

Так за загальним правилом (підпункт 1) ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглянути будь-які справи з іноземним елементом, в тому числі позов Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія «КМТ», лише в тому випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом саме судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону.

В даному випадку, як зазначає відповідач, сторони, скориставшись наданим їм правом вибору права, закріпленим ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», уклали угоду про те, що будь-який спір між сторонами має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін. При цьому, третейський суд знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1937 (ОСОБА_5 № 101/87) у останній редакції.

Так, справа може бути розглянута в судах України, зокрема в Господарському суді Одеської області, а спір підлягає вирішенню останнім, лише в разі, коли Відповідач не заперечить проти розгляду справи саме господарським судом. При цьому, сторони повинні внести зміни до договору позики № 6 від 28.04.2011 року щодо змісту арбітражної угоди.

З огляду на викладене, відповідач вказує на те, що оскільки ТОВ «Компанія «КМТ» з посиланням на згадану арбітражну угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, рішення якого буде остаточним для сторін, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.09.2017р., приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлене у судовому засіданні представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, судом було відкладено розгляд справи на 18.09.2017 р.

13.09.2017р. позивачем до суду були подані пояснення (т.3 а.с.73-76), в яких останній вкотре зазначив про те, що спір у даній справі підлягає вирішенню саме в господарському суді Одеської області.

Так позивач, зокрема, наголосив на тому, що Міністерство юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр фактично проігнорувало запит господарського суду Одеської області про надання інформації (правової допомоги), в якому ставилося питання саме щодо можливості визначення на підставі Закону, а також з урахуванням положень договору позики № 6 від 28.04.2011р., укладеного між сторонами, конкретної арбітражної установи, що має розглядати спір.

Тобто порядок застосування на практиці норм Закону, який був запитаний господарським судом Одеської області, залишився не розкритим, а отже фактично арбітражне застереження, яке міститься у п. 11 договору позики № 6 від 28.04.2011р., укладеного між сторонами, по факту не може бути виконано.

У судовому засіданні 18.09.2017р. суд, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що арбітражне застереження, яке зазначено в договорі, є таким, що не може бути виконано, у звязку із чим справа буде розглядатися в Господарському суді України. З огляду на вказане, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.09.2017р. судом було продовжено строк розгляду справи до 03.10.2017р.

Крім того, ухвалою суду від 18.09.2017р., приймаючи до уваги подане відповідачем 1 у судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи, незявлення в судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд відклав розгляд справи на 22.09.2017р.

22.09.2017р. ТОВ «Компанія «КМТ» до канцелярії суду було подано зустрічну позовну заяву, в якій останній просить суд визнати недійсним правочин - додаткову угоду до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, що укладена 30.07.2012 року, Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) із Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ»; визнати недійсним правочин - договір поруки від 25.10.2011 року, укладений Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) із ТОВ «Об`єднана торгівельна мережа»; надати тлумачення (розтлумачити) окремих пунктів договору позики № 6 від 28.04.2011 р., укладеного Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ», правонаступником якого є ТОВ «Компанія «КМТ», таким чином: згідно змісту статті 5 (Законодавство, що застосовується) договору позики № 6 від 28.04.2011 року сторони договору, Позивач та Відповідач, прийшли до згоди, що цей договір регулюється і складено відповідно до чинного законодавства Кіпру, в тому числі THE INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION LAW,1987; №101 of 1987 ОСОБА_5 ПРО МІЖНАРОДНИЙ ТОРГОВИЙ АРБІТРАЖ,1987 р.№ 101/87); згідно змісту статті 11 (Вирішення спорів) договору позики № 6 від 28.04. 2011року сторони договору, Позивач та Відповідач, уклали угоду про те, що «у випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту письмового повідомлення однієї із сторін протилежної про виникнення такого непорозуміння, спору або претензії, включаючи будь-яке питання щодо існування, дійсності або припинення цього договору, сторони не дійшли згоди, спір має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін; третейський суд знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до THE INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION LAW,1987; № 101 of 1987 ОСОБА_5 ПРО МІЖНАРОДНИЙ ТОРГОВИЙ АРБІТРАЖ,1987 р.№ 101/87).

В обґрунтування вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, що укладена 30.07.2012 року Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 із Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» позивач за зустрічним позовом зазначає, що жодних додаткових угод до договору позики №6 від 28.04.2011р. з боку ТОВ «Компанія «КМТ» не укладалося. Текст, що поданий до суду і названий як Додаткова угода до Договору позики № 6 від 28 квітня 2011 року, з боку ТОВ «Компанія «КМТ» підписаний не був, сам документ носить ознаки підробки.

Так позивач наголошує, що, всупереч нормам Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Національного банку України від 17.06.2004 року, № 270, додаткова угода не була зареєстрована Національним банком України, а отже і не було внесено змін до реєстраційного свідоцтва, оскільки будь-які угоди на зміну договору позики не укладались.

На думку ТОВ «Компанія «КМТ», текст додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, що начебто підписана сторонами 30.07.2012 року, був складений не 30.07.2012 року, а напередодні подання Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 позову до суду, тобто в вересні-жовтні 2016 року.

При цьому, позивач за зустрічним позовом вважає, що у разі призначення та проведення почеркознавчої та технічної експертизи документа - додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, з метою визначення відносної давності виконання документа, висновок експерта чи експертної установи буде однозначний про те, що документ виконаний ні в якому разі не 2012 році, тобто не в ту дату, якою датований текст додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, що начебто підписана сторонами 30.07.2012 року, а підпис директора Спільного українсько-російського підприємства у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» не є аутентичним.

Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним договору поруки від 25.11.2011р. позивач за зустрічним позовом наголошує на то, що останній взагалі не був обізнаний про укладання договору поруки, а про його існування стало відомо лише із змісту позовної заяви Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1.

ТОВ «Компанія «КМТ» вказує на те, що з боку ТОВ «Об`єднана торгівельна мережа» договір поруки від 25.10.2011 року підписано громадянином ОСОБА_6 як керівником підприємства. Разом з тим, згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.09.2017р. ОСОБА_6 набув статусу особи, яка була призначена органом управління ТОВ «Об`єднана торгівельна мережа», уповноваженої представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та особою, яка мала право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності, у тому числі підписувати договори лише 10.11.2011 року, тобто після начебто укладення договору поруки від 25.10.2011 року. З цього випливає, що договір поруки віл 25.10.2011р. підписано особою, яка не мала жодних повноважень на підписання.

Також ТОВ «Компанія «КМТ» звертає увагу суду, що договір поруки від 25.10.2011 року був складений не 25.10.2011 році, а напередодні подання Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 позову до суду, тобто в вересні-жовтні 2016 року з метою визначення територіальної підсудності справи саме в Господарському суді Одеської області.

При цьому, в разі призначення та проведення технічної експертизи договору з метою визначення відносної давності виконання документа, на думку позивача за зустрічним позовом, висновок експерта чи експертної установи буде однозначний про те, що документ виконаний ні в якому разі не у 2011 році, тобто не в ту дату, якою датований договір поруки.

В обґрунтування вимоги щодо тлумачення окремих пунктів договору поруки позивач за первісним позовом наголошує на тому, що воля сторін, висловлена в договорі позики № 6 від 28.04.2011 року, полягає в застосуванні норм права Кіпру, як матеріального так і процесуального, та в момент укладення угоди направлена на застосування при вирішенні спору Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1987 року (ОСОБА_5 № 101/87).

При цьому, цифри « 1937» у відповідних пунктах договору ТОВ «Компанія «КМТ» вважає опискою.

У судовому засіданні 22.09.2017р. представником відповідача 1 було подано до суду клопотання (т.4 а.с.1-4), в якому останній просив суд, оскільки сторони договору прийшли до згоди про застосування при виконанні договору позики та вирішенні спорів, що випливають з його змісту, законодавства (права) Кіпру, направити компетентному органу Республіки Кіпр запит про надання правової допомоги, що полягає в направленні суду Закону про договори, Глава 149 Корпусу законів Республіки Кіпр, номер документа С.149, редакція 14.04.2015р., Закону про обмеження (строки позовної давності), Глава 15 Корпусу законів Республіки Кіпр, номер документа: С.15, редакція 14.04.2015р., складених грецькою або турецькою мовою, або складених англійською мовою із припискою про те, що «Англійський переклад підготовлений Службою з перевірки та консолідації законодавства Кіпру і виданий Міністерством Юстиції», та зупинити провадження у справі.

Представником позивача у судовому засіданні 22.09.2017р. також були надані пояснення (т.3 а.с.92-94), в яких останній наголосив, що у відповідності до норм Закону України «Про міжнародне приватно право», сторони по справі наділені правом самостійно подавати документи, які підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування свої позовних вимог, надавши при цьому відповідні акти: офіційну англомовну версію закону Cap 149 of Cyprus Laws «The Law of Contract» з перекладом на українську мову, виконаним Бюро перекладів «Азбука»; неофіційну англомовну версію офіційної редакції закону «The Limitation of Actionable Rights Law of 2012» № 66 (I) of 2012 з перекладом на українську мову, виконаним Бюро перекладів «Азбука»; офіційну версію на грецькій мові закону «The Limitation of Actionable Rights Law of 2012» № 66 (I) of 2012.

Крім того, представник позивача наголосив на тому, що вважає недоцільним та таким, що порушує права позивача на своєчасний розгляд справи, зупинення провадження у справі на необмежений термін та повторне звернення до Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр через Міністерство юстиції України за отриманням тих самих норм права.

Ухвалою суду від 22.09.2017р. суд, приймаючи до уваги незявлення в судове засідання представника відповідача-2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність вирішення питання стосовно прийняття або повернення зустрічного позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", відклав розгляд справи на 02.10.2017р.

Ухвалою суду від 22.09.2017р. судом було задоволено клопотання представника ТОВ "Компанія "КМТ" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції доручено Господарському суду Вінницької області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" у судовому засіданні при розгляді справи № 916/2591/16.

22.09.2017р. Господарським судом Одеської області ухвалою було прийнято зустрічну позовну заяву за позовом ТОВ "Компанія "КМТ" до Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними та про тлумачення умов договору до спільного розгляду з первісним позовом за позовом Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 до ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" про стягнення 2 773 120,85 доларів США. Крім того, вказаною ухвалою судом, приймаючи до уваги, що вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" заявлені не лише до позивача за первісним позовом (Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1), а й до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа", залучено до участі у справі в якості іншого відповідача по зустрічному позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа".

29.09.2017р. ТОВ "Компанія "КМТ" до канцелярії суду були подані пояснення, в яких останнім було викладено нормативно-правове обґрунтування зустрічного позову.

У судовому засіданні 02.10.2017р. представником позивача за первісним позовом було надано суду відзив на зустрічний позов (т.6 а.с.1-7), в якому останній, заперечуючи вимогу ТОВ "Компанія "КМТ" про визнання недійсною додаткової угоди від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, зазначає, що жодне з обґрунтувань, наведених позивачем за зустрічним позовом, у підтвердження порушення його прав, не містить у собі юридичних фактів, які б свідчили про порушення права ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» цією додатковою угодою та правового обґрунтування необхідності його захисту.

Так відповідач 1 за зустрічним позовом наголошує на тому, що позовні вимоги Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» заборгованості заявлені не на підставі додаткової угоди від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р., як про це вказує у позовній заві ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ», а на підставі договору позики № 6 від 28.04.2011р., згідно якого Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 перерахувало ТОВ «Компанія «КМТ» суму позики в загальному розмірі 1 954 987 доларів США, а ТОВ «Компанія «КМТ» її отримало та зобовязалось повернути разом з нарахованими відсотками, проте, в порушення прийнятих на себе зобовязань, не повернуло.

Додатковою угодою від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р. було лише продовжено строк повного погашення позики та більше жодних інших змін до договору внесено не було, а отже факт порушення прав ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» цією додатковою угодою відсутній.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що вказана додаткова угода від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р. не укладалася з боку ТОВ «Компанія «КМТ» та була складена напередодні подання позову, на думку Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, є лише словами без жодного підтверджуючого доказу.

Крім того, відповідач 1 за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що у відповідності до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 270, обовязок реєстрації змін до договору позики покладений на резидента-позичальника, а отже це пряма відповідальність ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ», а, по-друге, Положенням не передбачено недійсність змін до договору у випадку не здійснення їх реєстрації, а зазначено про набрання ними чинності з моменту реєстрації, а отже правових підстав, встановлених законом для визнання додаткової угоди від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р. недійсною, немає.

При цьому, Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 наголошує на тому, що оскільки додаткова угода від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р. є його складовою та невідємною частиною, про що зазначено у п. 3 додаткової угоди, то вона також, як і договір позики № 6 від 28.04.2011р., регулюється чинним законодавством Республіки Кіпр. А отже обґрунтування визнання недійсною додаткової угоди від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р. взагалі не може ґрунтуватися на матеріальному праві України.

Заперечуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» в частині визнання недійним договору поруки від 25.10.2011 року, укла деного між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа», Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 наголошує на тому, що в порушення ст.ст. 1, 2, 33 ГПК України, позивачем за зустрічним позовом також не наведено жодного правового обґрунтування порушення його прав вказаним договором.

ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» не є стороною оспорюваного ним договору поруки від 25.10.2011 року, а отже для можливості його оскарження позивач за зустрічним позовом має довести суду належними та допустимим доказами факт порушення його прав договором поруки від 25.10.2011 року, укладеним між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа», чого останнім зроблено не було.

Посилання ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» на те, що завдяки договору поруки від 25.10.2011 року Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 визначило територіальну підсудність справи господарському суді Одеської області також не містить в собі жодних обставин, які б свідчили про порушення цим прав ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ», оскільки, незважаючи на те, в якому саме господарському суді України розглядатиметься справа, вона розглядатиметься у відповідності до вимог закону.

Заперечуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» в частині тлумачення окремих пунктів договору позики, Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 вказує на те, що позивач за зустрічним позовом фактично просить не розтлумачити, а внести зміни у договір позики №6 від 28.04.2011р.

У судовому засіданні 02.10.2017р. суд, розглянувши клопотання ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» про звернення суду до компетентних органів Республіки Кіпр за запитом про надання правової допомоги, що полягає в направленні суду відповідних текстів законів, відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, приймаючи до уваги ч.3 ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якої особи, які беруть участь у справі, зокрема, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, судом було запропоновано ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» скористатися офіційним сайтом та надати будь-які докази, які він вважає за необхідне.

Ухвалою суду від 02.10.2017р., приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 18.10.2017р.

Ухвалою суду від 02.10.2017р. судом було задоволено клопотання представника ТОВ "Компанія "КМТ" про його участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та доручено Господарському суду Вінницької області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" у судовому засіданні при розгляді справи № 916/2591/16.

17.10.2017р. ТОВ "Компанія "КМТ" до канцелярії суду було подане клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження по справі згідно якого останній просить суд призначити судову (технічну) експертизу документа додаткової угоди до договору позики № 6 від 28 квітня 2011 року, що укладена 30 липня 2012 року, Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) із Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ». На вирішення експерта поставити питання: Чи відповідає давність виконання документа - Додаткової угоди від 30.07. 2012 року, вказаній на першому аркуші даті « 30 липня 2012 року»?; Чи виконаний рукописний текст (підписи) у документі - Додаткова угода від 30.07.2012 року на другому аркуші, ймовірно, директора Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 Аджані та, ймовірно, директора Спільного українсько-російського підприємства приватного акціонерного товариства «КМТ» ОСОБА_7 речовинами, виробленими в недавній час (кілька років) ?; Яка давність нанесення відбитку печатки на першому аркуші (середина в ніжній частині) документі Додаткова угода від 30.07.2012 року із тектсом Velgevos Enterprises Limited та відбитка печатки на другому аркуші документа із тектсом Velgevos Enterprises Limited ?; Яка давність нанесення відбитку печатки на другому аркуші документа - Додаткової угоди від 30.07.2012 року із текстом «Спільне українсько-російське підприємство у формі приватного акціонерного товариства «КМТ», ЗКПО 23104877, Україна, Вінниця»?; Чи становлять аркуш 1 та аркуш 2 документа - Додаткової угоди від 30.07. 2012 року одне ціле?.

Обґрунтовуючи необхідність призначення судової експертизи вказаного документа, позивач за первісним позовом, зокрема, вказує на виникнення, відповідно до п.2 Указу Президента від 27.06.1999р. №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», у ТОВ "Компанія "КМТ" обовязку сплатити штрафних санкцій за одержання кредиту без реєстрації додаткової угоди до договору.

Враховуючи зазначене, на думку ТОВ "Компанія "КМТ", додаткова угода від 30.07.2012р. прямо порушує права та охоронювані законом інтереси останнього.

Також у своєму клопотанні ТОВ "Компанія "КМТ" просить суд призначити судову (технічну) експертизу документа договору поруки від 25.10.2011 року, укладений Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) із ТОВ «Об`єдна торгівельна мережа». На вирішення експерта поствити питання: Чи відповідає давність виконання документа - Договору поруки від 25.10. 2011 року, даті вказаній на першому аркуші, даті « 25 жовтня 2011 року»?; Чи викониний текст документа - Договору поруки від 25.10.2011 року друкарськими речовинами, виробленими в недавній час (кілька років)?; Чи відповідають давності виконані рукописні тексти (підписи) в документі Договорі поруки від 25.10.2011 року даті, вказаній на першому аркуші даті « 25 жовтня 2011 року»?; Яка давність нанесення відбитків печаток у документі - Договору поруки від 25.10. 2011 року? Проведення експертизи позивач за зустрічним позовом просить доручити фахівцям Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 18.10.2017р., приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 30.10.2017р.

Ухвалою суду від 18.10.2017р. судом було задоволено клопотання представника ТОВ "Компанія "КМТ" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Вінницької області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" у судовому засіданні при розгляді справи № 916/2591/16.

30.10.2017р. Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 до суду були подані заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі (т.6 а.с.48-53), в яких останній зазначив, що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставним, таким, що направлене лише на навмисне затягування розгляду справи та уникнення виконання прийнятих на себе зобовязань за договором позики, а не на встановлення обставин, які мають значення для вирішення спору, з огляду на наступне.

Так представник Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 звертає увагу суду, що, заперечуючи підписання додаткової угоди від 30.07.2012р. ТОВ "Компанія "КМТ" не просить поставити на вирішення експертизи питання щодо відповідності підпису директора ТОВ "Компанія "КМТ" на вказаній додатковій угоді, а вимагає встановити давність документа, підписів та печаток.

Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 наголошує на тому, що жодного доказового значення дослідження заявлених ТОВ "Компанія "КМТ" питань щодо додаткової угоди від 30.07.2012р. до договору позики не матиме, а отже і призначення експертизи в цій частині є безпідставним.

Крім того, Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 зазначає, що посилання ТОВ "Компанія "КМТ" в якості обґрунтування порушення його прав додатковою угодою від 30.07.2012р. до договору позики № 6 від 28.04.2011р. на те, що подання суду тексту, названого як додаткова угода до договору позики № 6 від 28 квітня 2011 року, і визнання судом цієї обставини як такої, що не викликають в нього сумніву щодо достовірності цієї обставини, потягне за собою застосування фінансової санкції за одержання ТОВ «Компанія «КМТ» кредиту в іноземній валюті від Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 без реєстрації змін до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, не відповідає дійсності.

Так, згідно положень Указу Президента України від 27.06.1999р. № 734/99 фінансові санкції застосовувалися б до ТОВ «Компанія «КМТ» лише у разі отримання ним позики від Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 без реєстрації договору позики № 6 від 28.04.2011 року, а не додаткової угоди до нього, адже грошові кошти в сумі 1 954 987,00 доларів США були отримані ТОВ «Компанія «КМТ» саме на підставі договору позики № 6 від 28.04.2011р.

Також представник позивача за первісним позовом наголошує на тому, що факт укладення та дійсності договору поруки від 25.10.2011р. не залежить від його давності та взагалі не стосується жодних прав та обовязків ТОВ «Компанія «КМТ» за договором позики № 6 від 28.04.2011р., а отже знов таки жодного доказового значення дослідження заявлених ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» питань щодо договору поруки від 25.10.2011р. не матиме, що свідчить про безпідставність призначення експертизи й в цій частині.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги викладені доводи щодо того, що висновок судового експерта по постановленим ТОВ «Компанія «КМТ» питанням не матиме жодного доказового значення для справи, безпідставне зупинення провадження у справі у звязку з призначенням такої експертизи, на думку Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, грубо порушуватиме права останнього щодо розгляду його справи протягом розумного строку.

Ухвалою суду від 30.10.2017р., приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 15.11.2017р.

Ухвалою суду від 30.10.2017р. судом було задоволено клопотання представника ТОВ "Компанія "КМТ" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції доручено Господарському суду Вінницької області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" у судовому засіданні при розгляді справи № 916/2591/16.

Ухвалою суду від 15.11.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та з огляду на незявлення у судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017р.

Крім того, ухвалою суду від 15.11.2017р. судом було задоволено клопотання представника ТОВ "Компанія "КМТ" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Вінницької області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" у судовому засіданні при розгляді справи № 916/2591/16.

22.11.2017р. до канцелярії суду від відповідача 2 надійшли письмові пояснення по справі (т.6 а.с.80), в яких останній наголосив, що в укладеному між ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа» та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 договорі поруки від 25.10.2011р. було помилково зазначено його дату, а саме: замість 25 листопада 2011р. було зазначено 25 жовтня 2011р. Натомість, вказаний договір було укладено саме 25 листопада 2011р. та підписано діючим на той момент генеральним директором ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа» ОСОБА_6 Також відповідач 2 просив суд розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні 27.11.2017р., вислухавши позиції сторін щодо призначення у справі експертизи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Компанія "КМТ" про призначення експертизи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З наведеного вбачається, що судова експертиза є одним із способів встановлення фактичних даних, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Тобто визначальним при вирішенні судом питання про призначення у справі експертизи є встановлення можливості отримання за допомогою експертного висновку інформації щодо предмета доказування.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що поставлені ТОВ "Компанія "КМТ" на вирішення експертизи питання не мають вирішального значення для справи, суд доходить висновку, що призначення та проведення експертизи у справі № 916/2591/16 жодним чином не змініть результатів її розгляду.

У судовому засіданні 27.11.2017р. позивач за первісним позовом Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач 1 за первісним позовом проти позову Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 заперечував та просив зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа» у судові засідання не з'явився. Разом з тим у наданих до суду поясненнях просив справу розглядати без його участі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача 2 за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ», проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи, що першочерговим питання при розгляді даної справи є визначення її підсудності господарському суду Одеської області, суд вказує наступне.

У практичному аспекті під міжнародною підсудністю (юрисдикцією) справи з іноземним елементом слід розуміти установлення таких її властивостей і ознак, за якими її може бути віднесено до компетенції судових органів тієї чи іншої країни.

Таким чином, міжнародна підсудність - це розмежування компетенції між судовими органами тієї чи іншої держави щодо розгляду і вирішення певних категорій справ з іноземним елементом. При вирішенні питання про міжнародну підсудність суд повинен встановити межі власної компетенції.

Згідно із статтею 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п.11 договору позики 6 від 28.04.2011р. у випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту письмово повідомлення однієї із сторін протилежної про виникнення такого непорозуміння, спору або претензії, включаючи буд-яке питання щодо існування, дійсності або припинення цього договору, сторони не дійшли згоди, спір має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін; третейський суд знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1937 (ОСОБА_5 № 101/87) у останній редакції.

Вирішуючи питання щодо підсудності спору, суд зазначає, що дійсно, за приписами чинного законодавства сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

При цьому, за змістом п.3 ст. 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958) господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У відповідності до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача.

У листі Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів» зазначено, що для правильного вирішення спору необхідно встановити можливість його розгляду у господарських судах України з урахуванням умов не тільки контрактів, а й міжнародних угод України з державою, резидентом якої є одна із сторін у справі.

Статтею 17 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, яка була ратифікована Україною 22.09.2005р. та є єдиним міжнародним договором між нашими країнами у сфері правової допомоги, встановлено, що для цілей цієї Угоди суд Договірної Сторони, який виносить рішення, вважається таким, що має юрисдикцію у справі, якщо виконується одна з таких умов, зокрема, коли провадження стосується спору у зв'язку з підприємницькою діяльністю в цій Договірній Стороні і на час, коли було розпочато провадження у справі, відповідач мав на території цієї Договірної Сторони зареєстроване представництво.

Отже, як вбачається з двомовного договору позики №6, укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited), в українській версії цього договору зазначено, що спір має бути передано на розгляд третейського суду, який знаходиться у Лімасол, Кіпр, в англійській, в свою чергу, зазначено «shall be referred to and finally resolved by arbitration to be conducted in Limassol, Cyprus», тобто шляхом процедури арбітрування, що буде мати місце у м.Лімассол.

За таких обставин, суд вважає, що, виходячи із змісту умов договору, сторонами не було вказано конкретної арбітражної установи, що має розглядати спір. При цьому, як зясовано судом, жодної установи, яка б містила у свої назві слово «arbitration» у Лімасолі не існує.

Разом з тим, як встановлено судом, обидві версії договору містять посилання на Міжнародний Комерційний ОСОБА_5 від 1937 (ОСОБА_5 № 101/87) у останній редакції.

Враховуючи викладене, з метою правильного визначення підсудності у даній справі, судом до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр було направлено запит щодо надання інформації стосовно змісту норм Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1937 (ОСОБА_5 № 101/87) у останній редакції, а саме щодо можливості визначення на підставі зазначеного закону, а також з урахуванням положень договору позики, укладеного між сторонами по справі, конкретної арбітражної установи, що має розглядати спір.

На запит суду, 03.05.2017р., від Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр через Міністерство юстиції України надійшла копія Міжнародного Комерційного ОСОБА_5 Закону від 1987 в останній редакції (т.2 а.с.149-161).

Проаналізувавши вказаний закон, суд дійшов висновку, що арбітражне застереження, зроблене в п.11 договору позики №6 від 28.04.2011р., фактично не може бути застосовано, оскільки не може бути виконане, з огляду на те, що вказаний закон не містить порядку визначення суду, який має розглядати справу.

За таких обставин, враховуючи положення вищенаведених законодавчих актів, приймаючи до уваги неможливість виконання арбітражного застереження та те, що відповідачі по справі є резидентами держави Україна, суд доходить висновку про можливість розгляду даного спору у господарських судах України.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.6 а.с.74-79), зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд саме господарського суду Одеської області.

Вирішуючи питання щодо права, яке застосовується судом, суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору.

При цьому, за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Як вбачається з положень договору позики (п.5 договору), всі правовідносини, що виникають за цим договором, регулюються чинним законодавством Кіпру. З огляду на викладене, саме законодавство Республіки Кіпр підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги той факт, що сторони по справі, згідно п. 5 договору позики № 6 від 28.04.2011р., дійшли згоди щодо застосування до правовідносин, що виникають за договором, чинного законодавством Кіпру, спір про стягнення боргу з ТОВ «Компанія "КМТ» розглядається за матеріальним правом Республіки Кіпр та процесуальним правом України.

Натомість, враховуючи положення п.4 договору поруки, укладеного між позивачем та ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа», а також зміст позовних вимог по зустрічному позову, суд, заслухавши відповідні пояснення сторін, дійшов висновку про необхідність застосування до вимог про стягнення боргу з ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа», заснованих на договорі поруки, а також до зустрічних позовних вимог норм чинного законодавства України.

Оцінюючи первісний позов щодо стягнення з ТОВ «Компанія "КМТ» та ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа» 2 773 120,85 доларів США, суд вказує наступне.

Відповідно до п.п. (1) п. 10 ч. ІІІ Закону про Договори глави 149 зводу законів Кіпру 1959р. всі угоди є договорами, якщо вони складені за згодою сторін, які мають право на укладення договору, за законну винагороду та із законним об'єктом, та які не визнані недійсними, і можуть, за умови дотримання положень цього Закону, бути укладені в письмовій або усній формі, або частково в письмовій формі і частково в усній формі, або слідують з поведінки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2011 року між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ», правонаступником якого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ», та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) (Кіпр, м. Лімасол) був укладений договір позики № 6 (т.1 а.с.17-27), згідно якого позикодавець бажає надати, а позичальник бажає отримати позику.

Згідно пункту А частини 3 договору сума позики складатиме 3 000 000 доларів США і буде надаватися Позичальникові траншами (частками). Датою отримання позики вважається дата валютування.

Днем погашення позики вважається день повернення всієї суми позики та несплачених відсотків. Можливе повернення частками. У будь-якому випадку, строк повного погашення позики не пізніше 31 липня 2012 р. (частина 1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його реєстрації у Вінницькому обласному управлінні Національного банку України. На виконання вказаної умови договору, договір позики № 6 від 28.04.2011р. було зареєстровано Управління Національного банку України у Вінницькій області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 288 (т.2 а.с.79).

Як стверджує позивач, надаючи суду відповідні докази, 30.07.2012р. між Спільним українсько-російським підприємством у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики (т.1 а.с.28-29), згідно якої сторони днем повного погашення позики та несплачених відсотків встановили 31.12.2015р.

Разом з тим, вказана додаткова угода не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 Указу Президента від 27.06.1999р. №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті, підлягають реєстрації Національним банком України.

Згідно до п.1.16 розділу 1 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. за №270, резиденти-позичальники мають передбачати в договорі умову про те, що він набирає чинності з моменту (або не раніше) його реєстрації, за винятком договорів про одержання кредитів уповноваженими банками на строк, що не перевищує один рік.

Вимоги абзацу першого пункту 1.16 глави 1 розділу І цього Положення поширюються на зміни до договору, які стосуються, зокрема, строку кредиту.

Реєстрація Національним банком договору (унесення змін до реєстрації договору) проводиться за заявницьким принципом без жодних зобов'язань будь-якого характеру з боку Національного банку щодо зобов'язань за договором/вимог сторін договору (п.1.17. розділу 1 Положення №270).

При цьому, згідно листа Національного банку України від 02.12.2016р. за №18-0005/98635 (т.2 а.с.129), реєстрація додаткових угод до договору позики №6 від 28.04.2011р. Управлінням Національного банку України у Вінницькій області та Національним банком України не здійснювалась.

Враховуючи той факт, що станом на момент винесення рішення, додаткова угода до договору позики так і не була зареєстрована у відповідності до законодавства, та з огляду на п.6 договору позики №6, суд доходить висновку про ненабрання нею чинності.

Згідно п.п. (1) п. 37 ч. V Закону про Договори глави 149 зводу законів Кіпру 1959р. сторони договору повинні виконувати або пропонувати виконати їх відповідні договірні обовязки, за винятком випадків, коли вони звільняються від їх виконання відповідно до положень цього Закону, або будь-якого іншого закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 свої зобовязання за договором позики виконало належним чином, перерахувавши на рахунок ТОВ «Компанія «КМТ», позику в загальній сумі 1 954 987,00 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 у Hellenic Bank від 09.09.2016 року за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р. (т.2 а.с.30-38).

Пунктом 47 ч. V Закону про Договори глави 149 зводу законів Кіпру 1959р. встановлено, що якщо договірний обовязок має бути виконаний у конкретний день, та боржник по договору прийняв на себе зобовязання виконати його без вимоги кредитора по договору, боржник по договору може виконати його у будь-який час протягом звичайного робочого часу такого дня та у місці, у якому такий обовязок має бути виконаний.

У відповідності до п. 50 ч. V Закону про Договори глави 149 зводу законів Кіпру 1959р. будь-які договірні обовязки мають виконуватися в порядку або у терміни, встановлені або санкціоновані договірними обовязками.

Згідно п. 52 ч. V Закону про Договори глави 149 зводу законів Кіпру 1959р. якщо порядок виконання взаємних договірних обовязків чітко визначений договором, вони будуть виконуватися згідно з таким порядком.

Разом з тим, ТОВ «Компанія «КМТ», отримавши позику, свої зобовязання за договором позики станом на 31 липня 2012 р. та у подальшому не виконало, у звязку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 954 987,00 доларів США.

Надані представником ТОВ «Компанія «КМТ» пояснення щодо врегулювання спору між кінцевими бенефіціарами не можуть бути прийняті судом до уваги у звязку з їх непідтвердженістю.

При цьому в ході розгляду справи Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.140-142), згідно якої останнє просило стягнути з відповідачів, зокрема, суму основного боргу у розмірі 1 764 987 доларів США.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив про укладання 03.04.2017 року між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та Підприємством «Відас», заснованим на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «VELGEVOS ENTERPRISES LIMITED», договору відступлення права вимоги (т.2 а.с.143-147), відповідно до якого Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 передало Підприємству «ВІДАС» право вимоги за Договором позики № 6 від 28.04.2011 року, укладеним між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «КМТ», в частині повернення ТОВ «Компанія «КМТ» частини суми, наданої останньому та неповернутої позики в розмірі 190 000 доларів США або еквівалента цієї суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату повернення частини суми позики.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з боржника ТОВ «Компанія «КМТ» суми основного боргу у розмірі 1 764 987 доларів США цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення відсотків у сумі 988 412,59 доларів США та пені у сумі 19 721,26 доларів США, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. (1) п. 74 ч. V Закону про Договори глави 149 зводу законів Кіпру 1959р. у разі порушення договору, якщо будь-яка сума зазначена в договорі як сума, що підлягає виплаті в разі такого порушення, або якщо договір містить будь-які інші умови в якості штрафних санкцій, сторона, яка скаржиться на порушення, має право, незалежно від того чи було доведено, що фактичні збитки були викликані невиконанням договору, на отримання від сторони, яка порушили договір, справедливої компенсації, що не може перевищувати зазначену суму, або, в залежності від обставин, суму штрафних санкцій.

Відповідно до пп. (С) п. 3 договору позики ставка відсотків до сплати за цим договором складає 9,60% річних на суму отриманої та неповерненої позики із розрахунку 360 днів календарного року. У разі, якщо позичальник не спромігся вчасно сплатити відсотки за позикою, починаючи з наступного дня за датою настання строку сплати відсотків, який визначено вище, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,01% за кожен день затримки платежу. Розмір виплат за користування кредитом (за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору.

Згідно реєстраційного свідоцтва № 288 (т.2 а.с.79) під час реєстрації договору Національним банком України була встановлена максимальна процента ставка на рівні 10% річних.

Підпунктом (D) п. 3 договору позики встановлено, що позичальник цим надає згоду сплатити відсотки не пізніше настання строку сплати відсотків, які обчислюються та визначаються пунктом 3 (С), викладеним вище. У разі, якщо строк сплати відсотків співпадає із офіційним святковим днем Кіпру чи України, наступний календарний день буде вважатися днем сплати відсотків. Днем сплати відсотків вважається день зарахуванням коштів на рахунок позикодавця. Позичальник зобовязується сплатити всі витрати, повязані з перерахуванням коштів за цим договором.

Згідно п. 1 Декларативної частини договору позики: «Період нарахування відсотків» означає період з моменту отримання коштів позичальником до моменту повернення позики частково або повністю. Датою отримання коштів вважається дата валютування; «Строк сплати відсотків» означає день повернення кожного траншу позики; «День повного погашення позики» означає день повернення всієї суми позики та несплачених відсотків. Можливе повернення частками. У будь-якому випадку строк повного погашення позики не пізніше 31 липня 2012 року.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 9,6% річних, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок процентів, згідно з яким розмір процентів становить 987 528,91 доларів США.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів44998418.05.2011 - 19.09.201619529.6 %230819.6274998427.05.2011 - 19.09.201619439.6 %382929.547498416.06.2011 - 19.09.201619239.6 %37891.1620000014.07.2011 - 19.09.201618959.6 %99591.7914500027.07.2011 - 19.09.201618829.6 %71708.2714500004.08.2011 - 19.09.201618749.6 %71403.1714500010.08.2011 - 19.09.201618689.6 %71174.354503518.08.2011 - 19.09.201618609.6 %22011.01

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 9,6 % річних у сумі 987 528,91 доларів США.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, приймаючи до уваги встановлену судом дату повного погашення позики 31.07.2012р., судом в межах періоду, зазначеного позивачем, було зроблено власний розрахунок суми процентів, за несплату яких може бути нараховано пеню.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів195498718.08.2011 - 31.07.20123499.6 %179152.50

Таким чином, відповідна сума процентів за договором, на яку нараховується пеня, складає 179152.50 грн.

Перевіряючи розрахунок пені, зроблений позивачем, та здійснюючи власний розрахунок, суд виходить з того, що відповідно до пп. (С) п. 3 договору позики розмір виплат за користування кредитом (за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору, яка згідно реєстраційного свідоцтва № 288 (т.2 а.с.79) складає 10% річних.

Таким чином, сума пені не може перевищувати 0,4% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів179152.501.01.2016 - 19.09.20162630.4 %514.94

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 0,01% пені у сумі 514,94 доларів США.

Приймаючи до уваги вищевикладене, первісні позовні вимоги про стягнення боргу з ТОВ „Компанія „КМТ підлягають задоволенню частково у визначених судом у мотивувальній частині сумах.

При цьому, як стверджує позивач, і зазначене не було спростовано під час судового розгляду, у якості забезпечення виконання зобов'язань Спільного українсько-російського підприємства у формі Приватного акціонерного товариства «КМТ» за договором позики №6 від 28.04.2011р., між Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа» (поручитель) був укладений договір поруки, датований 25.10.2011р. (т.1 а.с.33-41), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання Приватним акціонерним товариством «КМТ» (позичальник) взятих на себе зобовязань за договором позики № 6 від 28.04.2011р., укладеним між позичальником та кредитором (з урахуванням всіх можливих додаткових угод до нього), а саме: за вимогою кредитора, при умові, що зобовязання позичальника за договором позики не виконані, протягом трьох банківських днів повернути кредиторові перераховані позичальнику згідно договору позики та не повернені останнім грошові кошти з урахуванням відсотків за користування позикою та штрафних санкцій, встановлених договором позики (зобовязання).

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель повинен виконати зобовязання в тому ж порядку, який встановлено для боржника договором позики.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань боржником за договором позики в повному обсязі (п. 1.3. договору поруки).

Відповідно до п. 1.4. договору поруки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань, вказаних у п. 1.1. цього Договору, повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобовязання, так і при невиконанні боржником зобовязання в цілому (п. 1.5. договору поруки).

Згідно 1.6. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязання у повному обємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобовязання, встановленого договором позики, при умові, що в установлений договором позики строк виконання боржником зобовязання, останній в цілому чи в будь-якій частині зобовязання не виконав.

Поручитель зобовязаний виконати взяті на себе зобовязання по цьому договору протягом пяти робочих днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання боржником зобовязання і необхідності його виконання поручителем (п. 2.2. договору поруки).

Відповідно до п. 2.3 договору повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою поручителя, що вказана у цьому договорі) чи надано особисто уповноваженому представнику поручителя.

Згідно п. 2.5. договору поруки зобовязання буде вважатися виконаним належним чином з моменту виплати кредиторові в повному обсязі грошової суми позики з урахуванням відсотків за користування позикою та можливих штрафних санкцій, розрахованих згідно з договором позики.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.09.2016р. директору ТОВ «ОТМ» було вручено письмове повідомлення Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 від 22.08 2016 року про невиконання ТОВ «Компанія «КМТ» в повному обсязі прийнятих на себе зобовязань за договором позики № 6 від 28 квітня 2011 року та необхідності їх виконання ТОВ «ОТМ» згідно договору поруки 25.10.2011 року (т.1 а.с.42). Однак вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приймаючи до уваги встановлення судом заборгованості ТОВ «Компанія «КМТ» у вище визначених розмірах та ненадання поручителем доказів виконання ним взятих на себе зобовязань, суд доходить до висновку про часткову (з урахуванням встановлених судом розмірів) обґрунтованість вимог первісного позивача щодо солідарного стягнення заявленої суми.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1, на підставі ст. ст.44,49 ГПК України та згідно з положеннями абз.3 п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судові витрати слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з останніх порівну по 102 601, 28 грн. з кожного.

Оцінюючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оцінюючи вимоги ТОВ „Компанія „КМТ в частині визнання недійсною додаткової угоди від 30.07.2012 року, суд доходить висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, як підстав невідповідності вказаної угоди нормам чинного законодавства, так і факту порушення вказаною угодою прав ТОВ «Компанія «КМТ».

Так, згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" N 11 від 29.05.2013 року роз'яснено про те, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), у зв'язку з чим господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини 2 - 5, 7 статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Як вище встановлено судом при наданні оцінки первісному позову, оспорювана додаткова угода до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, що укладена 30.07.2012 року, на момент винесення рішення по справі зареєстрована у відповідності до законодавства не була, а отже фактично не набрала чинності, у звязку з чим не може породжувати будь-яких правових наслідків для ТОВ «Компанія «КМТ».

Проте, посилання ТОВ "Компанія "КМТ" на той факт, що вказана додаткова угода не була зареєстрована в НБУ України, як на підставу для визнання такої угоди недійсною, судом не приймається до уваги, адже Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. за №270, не містить у собі положень про недійсність таких угод, а вказує лише про набрання ними чинності з моменту реєстрації.

Крім того, оцінюючи посилання ТОВ "Компанія "КМТ" в якості обґрунтування порушення його прав додатковою угодою від 30.07.2012р. до договору позики на те, що прийняття судом вказаної угоди як достовірного та належного доказу потягне за собою застосування фінансових санкцій за одержання ТОВ «Компанія «КМТ» кредиту в іноземній валюті від Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 без реєстрації змін до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно до ч.2 Указу Президента України від 27.06.1999р. № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», зокрема, у разі одержання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що позику ТОВ «Компанія «КМТ» було отримано на підставі зареєстрованого належним чином договору позики № 6 від 28.04.2011р., про що свідчить відповідне реєстраційне свідоцтво, а не на підставі додаткової угоди, жодних фінансових санкцій до позивача за зустрічним позовом застосовано бути не може.

З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено факту порушення оспорюваним правочином прав ТОВ «Компанія «КМТ», що є самостійною підставою для відмови у позові.

Оцінюючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ» щодо визнання недійсним договору поруки від 25.10.2011р., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договору поруки від 25.10.2011р., не будучи стороною за цим договором, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Таким чином, обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Разом з тим, в порушення ст. 33 ГПК України, ТОВ «Компанія "КМТ» знову ж таки не доведено, якій нормі закону суперечить оскаржуваний договір, та яким чином порушуються його права та інтереси, у звязку з чим суд доходить висновку про відмову у позові в цій частині.

При цьому, посилання відповідача на та те, що договір поруки підписано особою без повноважень, судом не приймаються до уваги, оскільки ТОВ «Компанія "КМТ» не надано жодних доказів, спростовуючих пояснення ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа» щодо описки у даті договору.

Також суд не приймає до уваги посилання ТОВ «Компанія «КМТ» на те, що завдяки договору поруки від 25.10.2011 року Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 визначило територіальну підсудність справи у господарському суді Одеської області, оскільки це жодним чином не порушує прав позивача за зустрічним позовом, адже територіальне місцезнаходження суду ніяким чином не впливає на вирішення спору.

Більш того, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним договору поруки, жодним чином не забезпечить відновлення його прав, оскільки справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (п.3 ст.17 ГПК України).

Оцінюючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» щодо тлумачення окремих пунктів договору позики № 6 від 28.04.2011 р., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється за правилами, встановленими ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення не може створювати, натомість тільки розяснювати вже існуючі умови угоди.

Разом з тим, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ» щодо надання тлумачення окремих пунктів договору позики № 6 від 28.04.2011 р. таким чином: згідно змісту статті 5 (Законодавство, що застосовується) договору позики № 6 від 28.04.2011 року сторони договору, Позивач та Відповідач, прийшли до згоди, що цей договір регулюється і складено відповідно до чинного законодавства Кіпру, в тому числі THE INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION LAW,1987; №101 of 1987 ОСОБА_5 ПРО МІЖНАРОДНИЙ ТОРГОВИЙ АРБІТРАЖ,1987 р.№ 101/87); згідно змісту статті 11 (Вирішення спорів) договору позики № 6 від 28.04. 2011року сторони договору, Позивач та Відповідач, уклали угоду про те, що «у випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту письмового повідомлення однієї із сторін протилежної про виникнення такого непорозуміння, спору або претензії, включаючи будь-яке питання щодо існування, дійсності або припинення цього договору, сторони не дійшли згоди, спір має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін; третейський суд знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до THE INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION LAW,1987; № 101 of 1987 ОСОБА_5 ПРО МІЖНАРОДНИЙ ТОРГОВИЙ АРБІТРАЖ,1987 р.№ 101/87), фактично стосуються внесення змін в укладений договір в частині виправлення цифр у році, визначеного сторонами закону, з 1937 на 1987р., а не безпосереднього тлумачення положень договору.

Натомість, надаючи оцінку усім правовідносинам сторін, суд зазначає, що сторонами дійсно допущено описку, оскільки вказані у договорі позики назва та номер закону повністю доводять наміри сторін щодо застосування саме закону 1987 року. При цьому, саме виходячи з положень даного закону судом вирішувалося питання щодо неможливості застосування арбітражного застереження.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги в цій частині за своєю суттю суперечать правилам тлумачення змісту правочину, встановленим ст. 213 Цивільного кодексу України, суд відмовляє також у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія "КМТ» щодо тлумачення окремих пунктів договору позики № 6 від 28.04.2011 р.

Враховуючи відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються ТОВ «Компанія "КМТ» та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 44, 49,60, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 60, код ЄДРПОУ 23104877) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа» (65007, м. Одеса, 1-й Водопровідний провулок, буд. 2, код ЄДРПОУ 37680103) на користь Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) (Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15, реєстраційний номер 204024) суму позики за договором позики № 6 від 28.04.2011р. в розмірі 1 764 987 (один мільйон сімсот шістдесят чотири тисячі девятсот вісімдесят сім) доларів США, що в еквіваленті на день подання позову складає 45 478 503 (сорок пять мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч пятсот три) грн., відсотки за користування позикою у сумі 987 528 (девятсот вісімдесят сім тисяч пятсот двадцять вісім) доларів США 91 цент, що в еквіваленті на день подання позову складає 25 445 703 (двадцять пять мільйонів чотириста сорок пять тисяч сімсот три) грн. 80 коп., пеню у сумі 514 (пятсот чотирнадцять) доларів США 94 цента, що в еквіваленті на день подання позову складає 13 268 (тринадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 48 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія "КМТ» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 60, код ЄДРПОУ 23104877) на користь Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) (Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15, реєстраційний номер 204024) судовий збір у сумі 102 601 (сто дві тисячі шістсот одну) грн. 28 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торгівельна мережа» (65007, м. Одеса, 1-й Водопровідний провулок, буд. 2, код ЄДРПОУ 37680103) на користь Велгевос Ентерпрайзес ОСОБА_1 (Velgevos Enterprises Limited) (Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15, реєстраційний номер 204024) судовий збір у сумі 102 601 (сто дві тисячі шістсот одну) грн. 28 коп.

5. В решті первісного позову відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська