Рішення № 70761875, 30.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/18066/17

За позовом Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП -273904

до Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43"

про стягнення 8 588, 51 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Лисяний В.В.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне автотранспортне підприємство № 273904 КАТП -273904 (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8 588, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг за талонами, які додано до позовної заяви

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 30.11.2017, зокрема зобов'язано позивача надати суду рахунки на підставі яких відповідачем здійснювались розрахунки за надані послуги, враховуючи те, що у банківських виписках по рахункам: N 26009495322100 з 12.12.2016 до 12.12.2016; N 26009495322100 p 23.12.2016 з 23.12.2016; N 26009495322100 з 27.12.2016 до 27.12.2016 (копії яких додано до позовної заяви) у розділі «Призначення платежу» містяться посилання на відповідні рахунки.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, між Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП -273904 та Приватним акціонерним товариством "Пересувна механізована колона - 43" було досягнуто усної домовленості, відповідно до якої позивач зобов'язався надати відповідачу послуги асфальтоукладача, вантажного сідлового тягача та котка.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань, були надані послуги на загальну суму 114 444, 30 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується талонами від 13.12.2016 (2 шт.), від 27.12.2016 (3 шт.), від 28.12.2016 (2 шт.), від 29.12.2016 (3 шт.), від 30.12.2016 (3 шт.), а також виставленими рахунками на оплату № 292 від 12.12.2016 на суму 21 489, 84 грн., № 335 від 26.12.2016 на суму 84 365, 95 грн. та № 337 від 30.12.2016 на суму 8 588, 51 грн.

Проте, за надані послуги відповідач розрахувався частково у розмірі 105 855, 79 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача № 26009495322100 в АТ «УкрСиббанк» за період з 12.12.2016 по 27.12.2016, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 8 588, 51 грн. Доказів зворотного відповідач суду не надав.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 111 від 13.06.2017, в якій позивач просив Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона - 43" сплатити заборгованість у розмірі 8 588, 51 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 2952 від 14.06.2017 та відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0315059694767, отримана відповідачем - 20.06.2017.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуги асфальтоукладача, вантажного сідлового тягача та котка, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 8 588, 51 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб про надання послуг на загальну суму 114 444, 30 грн.

Отже позивач, укладаючи з відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті отримати кошти за надані послуги згідно талонів від 13.12.2016 (2 шт.), від 27.12.2016 (3 шт.), від 28.12.2016 (2 шт.), від 29.12.2016 (3 шт.), від 30.12.2016 (3 шт.).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, надав узгоджені сторонами послуги, що підтверджується талонами від 13.12.2016 (2 шт.), від 27.12.2016 (3 шт.), від 28.12.2016 (2 шт.), від 29.12.2016 (3 шт.), від 30.12.2016 (3 шт.).

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Пересувна механізована колона - 43" утворилась заборгованість у розмірі 8 588, 51 грн.

Як зазначено судом вище, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 111 від 13.06.2017, в якій позивач просив Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона - 43" сплати заборгованість у розмірі 8 588, 51 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 2952 від 14.06.2017 та відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0315059694767, отримана відповідачем - 20.06.2017.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість у розмірі 8 588, 51 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто враховуючи, що претензія № 111 від 13.06.2017 отримана відповідачем 20.06.2017, починаючи з 28.06.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8 588, 51 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП -273904 задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43" (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 3 А, ідентифікаційний код - 05408199) на користь Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 26-А, ідентифікаційний код - 05433011) 8 588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 51 коп. - заборгованості та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.12.2017

Суддя Щербаков С.О.