Рішення № 70761685, 01.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2017 р. Справа № 911/3511/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Віді-Страхування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Автосервіс

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство Фірма Нікана

2. ОСОБА_1

про стягнення 157 090,50 грн.

за участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Віді-Страхування (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Автосервіс (відповідач) про стягнення 157 090,50 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявленого позову, ТДВ Страхова компанія Віді-Страхування зазначила, що 25.07.2015 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Зважаючи на те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 було визнано винним у спричиненні ДТП, який, за словами позивача, на момент здійснення ДТП працював в ТОВ Автосервіс, відповідач в порядку статті 1172, 1194 Цивільного кодексу України несе збитки у вигляді страхового відшкодування, як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку позивач поніс як страховик ОСОБА_2 (договір від 24.10.2014 № АС 009492).

Ухвалою суду від 01.11.2016 було порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 05.12.2016.

05.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Автосервіс подало письмовий відзив на позов, в якому проти заявленого позову заперечує та зазначає, що 24.06.2015 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням, що підтверджується наказом № 204 від 24.06.2016, а тому на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 з ТОВ Автосервіс в трудових відносинах не перебував.

Крім того, як зазначив відповідач, 24.06.2015 транспортний засіб Мерседес, д/н НОМЕР_3 вибув із володіння ТОВ Автосервіс, про що свідчить Додаткова угода до договору оренди від 10.08.2013, а також акт прийому-передачі автомобіля ОСОБА_3, який в подальшому на підставі договору оренди від 25.06.2015 передано в користування ПП Фірма Нікана.

В судовому засіданні 05.12.2016 було оголошено перерву до 13.12.2016.

12.12.2016 позивачем були подані додаткові письмові пояснення з приводу заявленого позову, які долучені до матеріалів справи.

На підставі ухвали суду від 13.12.2016 було продовжено строк вирішення спору та залучено до участі у справі в якості самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП «Фірма «Нікана», розгляд справи відкладено на 16.01.2017.

В поданих письмових поясненнях ПП Фірма Нікана зазначила, що дійсно на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПП Фірма Нікана.

В судовому засіданні 16.01.2017 оголошено перерву до 23.01.2016; ухвалою від 23.01.2016 розгляд справи відкладено на 01.02.2017.

На підставі ухвали суду від 01.02.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 14.02.2017.

13.02.2017 третьою особою ОСОБА_1 були подані пояснення з приводу заявленого позову, в яких він зазначив, що дійсно на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах і не з власної волі керував транспортним засобом, однак підтвердити на якій саме фірмі працював ТОВ «Автосервіс» чи ПП «Фірма «Нікана» не має можливості, оскільки не памятає.

У звязку з неможливістю самостійно встановити справжність поданих відповідачем та третьою особою-1 документів, на підставі ухвали суду від 14.02.2016 було призначено судову технічну експертизу наданих відповідачем та третьою особою-1 документів для встановлення періоду часу нанесення печатки та підписів на документах, для визначення в подальшому їх дійсності та з якою саме юридичною особою на момент вчинення ДТП перебувала фізична особа ОСОБА_1 в трудових відносинах.

04.10.2017 на адресу суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшов висновок експерта від 22.09.2017 № 8-4/876, відповідно до якого поставлені на експертне дослідження питання не вирішувались, з підстав відсутності відповідної якості та достатньої кількості матеріалу для порівняння, витребуваних судом у відповідача та третьою особи-1, у звязку з задоволенням відповідного клопотання експерта.

На підставі ухвали суду від 10.10.2017 було поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.10.2017.

20.10.2017 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. номер 22123) та клопотання про витребування додаткових доказів, а також призначення судової технічної експертизи документів (вх. номер 22136), в задоволенні яких було відмовлено.

Також від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які були судом задоволені та розгляд справи відкладено на 03.11.2017.

01.11.2017 позивачем через канцелярію суду були подані письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 14.11.2017.

08.11.2017 представником ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» були подані додаткові письмові пояснення про наявність підстав для задоволення позову та перебування винної особи в скоєнні ДТП ОСОБА_4 в трудових відносинах саме з ТОВ «Автосервіс».

13.11.2017 представником відповідача також були подані письмові пояснення на поданий позов, які обґрунтовані відсутністю трудових відносин між відповідачем та особою винною в скоєнні ДТП.

В судовому засіданні 14.11.2017 було відкладено розгляд справи на 01.12.2017.

01.12.2017 відповідачем були подані додаткові письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Від інших учасників провадження додаткових пояснень та доказів подано не було.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, а також зважаючи на тривалий термін розгляду справи, з урахуванням встановлених процесуальним законодавством строків розгляду, в судовому засіданні 01.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд,-

встановив:

24 жовтня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 009492 (Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Subaru», д.н АА 3038 РІ.

25 липня 2015 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Меrсеdes», д.н АІ 6907 ЕН, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Subaru», д.н АА 3038 РІ, під керуванням ОСОБА_2.

17 вересня 2015 року постановою Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 було визнано винним у спричиненні ДТП.

ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» на підставі Страхового акту № КР-010282 від 18.09.2015 р. з розрахунками суми страхового відшкодування до нього, здійснило виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 206 090,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 943 від 28.09.2015 р. та № 948 від 29.09.2015 р.

В обґрунтування заявленого позову, позивач вказує на те, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 працював на ТОВ «Автосервіс», що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16264/15-п від 17.09.2015 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, де встановлено особу-винуватця ДТП, а також при дачі пояснень особисто громадянина ОСОБА_1 під час скоєння ДТП при оформленні Протоколу про адміністративні правопорушення від 25.07.2015 та довідкою ПФУ за формою ОК-5 стосовно відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, яка підтверджує, що ТОВ «Автосервіс» як роботодавець в період з жовтня 2013 по березень 2016 сплачувало передбачені чинним законодавством обовязкові внески за ОСОБА_1

При цьому, як вбачається з Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4837480 від 13.03.2015, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автосервіс» стосовно транспортного засобу - «Меrсеdes», д.н АІ 6907 ЕН була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» та 11 лютого 2016 року ПрАТ «СК «Провідна» здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача в межах ліміту відповідальності страховика (ПрАТ «СК «Провідна») за шкоду, заподіяну майну потерпілих за мінусом франшизи в розмірі 49 000, 00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 працював на ТОВ «Автосервіс», позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення на підставі ст. 1172 ЦК України виплаченого страхового відшкодування своєму страхувальнику в сумі 157 090,50 грн. (206 090,50-49 000,00).

Як зазначалось вище, позиція відповідача та третьої особи ПП «Фірма «Нікана» обґрунтована відсутністю трудових відносин між фізичною особою винуватцем ДТП ОСОБА_1 та ТОВ «Автосервіс» на момент вчинення ДТП, а відтак і підстави заявленого позову саме до ТОВ «Автосервіс» відсутні.

В якості доказу вищезазначених обставин, відповідач та третя особа-1 надали суду: 1) Наказ № 204 про звільнення з роботи водія ОСОБА_1, датований 24 червня 2015 року; 2) Додаткову угоду до Договору оренди від 10.08.2013 р., датовану 24 червня 2015 р., відповідно до якої було достроково розірвано Договір оренди від 10.10.2013 автотранспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, д.н. НОМЕР_3 за згодою сторін орендаря (ТОВ «Автосервіс») та орендодавця ОСОБА_3; 3) Акт прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) згідно з додатковою угодою від 24.06.2015 р., датований 24 червня 2015 р.; 4) Договір оренди від 25.06.2015, укладений між ПП «Фірма «Нікана» (орендарем) та громадянином ОСОБА_3 про прийняття за актом приймання-передачі автотранспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, д.н. НОМЕР_3 в оренду; 5) Наказ ПП Фірма «Нікана» про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 25.06.2015 (т. 1, а.с. 109-158).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Тобто, не є субєктом відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану підвищеної небезпеки особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі, керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи документи та пояснення, подані позивачем з однієї сторони щодо роботодавця ОСОБА_1, та документи та матеріали, подані відповідачем з іншої сторони, свідчать про протилежне, а саме різних роботодавців особи винної в скоєнні ДТП, а також у звязку з виникненням сумнівів справжності поданих ТОВ «Автосервіс» та ПП Фірма «Нікана» документів, та неможливістю самостійно встановити факт перебування фізичної особи ОСОБА_1 у трудових відносинах з юридичною особою відповідача чи третьої особи-1, на підставі ухвали суду від 14.02.2017 було призначено судову технічну експертизу наданих відповідачем та третьою особою-1 документів для встановлення періоду часу нанесення печатки та підписів на документах, для визначення в подальшому їх дійсності та з якою саме юридичною особою на момент вчинення ДТП перебувала фізична особа ОСОБА_1 в трудових відносинах.

18.05.2017 до господарського суду Київської області надійшло клопотання судового експерта від 28.04.2017 № 199 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення технічної експертизи документів, а саме: вільних зразків відбитків печатки ТОВ «Автосервіс» та ПП «Фірма «Нікана».

На підставі ухвал суду від 02.06.2017 та від 26.06.2017 було зобовязано товариство з обмеженою відповідальністю Автосервіс та приватне підприємство Фірма Нікана в строк до 17.07.2017 надати до суду вільні зразки відбитків печаток за період часу з травня 2015 року до липня 2016 року.

24.07.2017 та 25.07.2017 від третьої особи-1 та відповідача відповідно на адресу суду надійшли листи про неможливість надати до суду вільні зразки відбитків печатки в необхідній кількості за вказаний період, про що суд додатково повідомив Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

04.10.2017 на адресу суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшов супровідний лист № 19/111/8-4/27523 разом з висновком експерта від 22.09.2017, з якого вбачається, що судова експертиза проводилась за наявними в матеріалах справи документами. Вказане пояснюється тим, що вимоги суду відповідачем та третьою особою-1 щодо надання вільних зразків відбитків печаток не було виконано.

Зважаючи на ухилення з боку ТОВ «Автосервіс» та ПП Фірма «Нікана» стосовно надання матеріалів, необхідних для дослідження, питання, поставлені на судовому експерту, не вирішувались, про що вбачається з висновків (т. 2, а.с. 234-235), тобто судова експертиза не виконана.

Таким чином, оскільки наданий експертом висновок не містить відповіді на поставлені питання, які необхідні для повного, всебічного та обґрунтованого розгляду справи, та в якому висвітлені обставини, які не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, з підстав відсутності у суду спеціальних знань, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній документами та з урахуванням норм ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.

Стаття 33 ГПК України визначає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до приписів ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно норм ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначалось вище, в якості підстави заявленого позову до ТОВ «Автосервіс», представник ТОВ «СК «Віді-Страхування» посилається на те, що у відповідності до постанови Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16264/15-п від 17.09.2015 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, встановлено, що останній на момент вчинення ДТП працював в ТОВ «Автосервіс».

Вказані обставини були встановлені при дачі пояснень особисто громадянина ОСОБА_1 під час скоєння ДТП при оформленні Протоколу про адміністративні правопорушення від 25.07.2015, а також факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах підтверджується довідкою ПФУ за формою ОК-5 стосовно відомостей про застраховану особу, яка вказує, що ТОВ «Автосервіс» як роботодавець в період з жовтня 2013 по березень 2016 сплачувало передбачені чинним законодавством обовязкові внески за ОСОБА_1

Разом з тим, при розгляді господарської справи, відповідачем та третьою особою-1 були надані інші докази накази та договори оренди, які, за своєю суттю, спростовують основний доказ, тобто факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПП Фірма «Нікана», а тому для зясування питання справжності та достовірності вказаних доказів, суд призначав судову експертизу документів, яка експертною установою здійснена не була з причин неподання відповідачем та третьою особою витребуваних документів, а відтак посилання зазначених осіб на внутрішні документи підприємств, які начебто підтверджуються трудові відносини ОСОБА_1 та ПП Фірма «Нікана» на момент вчинення ДТП оцінюються судом критично та не беруться судом до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст. 34,43 ГПК України, з підстав наявності сумнівів стосовно їх справжності.

Зважаючи на те, що наявними в матеріалах справи доказами: постановою Дарницького районного суду, поясненнями ОСОБА_1 при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення було встановлено особу винуватця у вчиненні ДТП, який на момент скоєння працював в ТОВ «Автосервіс», зазначені документи є належними та допустимими доказами існування трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Автосервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин, враховуючи, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що збитки в порядку статті 1172, 1194 Цивільного кодексу України у вигляді страхового відшкодування має нести ТОВ «Автосервіс» - роботодавець ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (08363, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Іванова, 3, код ЄДРПОУ 30497614) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Віді-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 157 090 (сто пятдесят сім тисяч девяносто) грн. 50 коп. відшкодування шкоди, 2 356 (дві тисячі триста пятдесят шість) грн. 36 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 06.12.2017.

Суддя О.В. Щоткін