Рішення № 70761567, 29.11.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП"

До Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

Про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Галушко С.І. (ордер № КР від 31.10.17)

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

17.10.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява від 13.10.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - відповідач) про визнання додаткової угоди недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу стало відомо про існування додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016, однак будь-яких рішень для уповноваження директора ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" на вчинення такої додаткової угоди загальними зборами не приймалося, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання відповідної додаткової угоди недійсною внаслідок вчинення її від імені товариства особою з перевищення наданих їй повноважень.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №910/18046/17, розгляд справи призначено на 01.11.2017.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про витребування додаткових доказів, а саме, витребування у відповідача додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016.

Судом в судовому засіданні 01.11.2017 оголошено перерву до 08.11.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 витребувано у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для доручення до матеріалів справи додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

В судовому засіданні представником було подано заяву про виправлення допущеної прохальній частині позову технічної описки, а саме, замість дійсного номеру кредитного договору від 17.11.2016 яким є №4Н16124Г було визначено: №4Н1624Г, у зв'язку з чим просив вважати заявленою позовну вимогу саме про визнання недійсною додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК". Також, подав письмове клопотання про витребування від відповідача спірної додаткової угоди, адже останній в добровільному порядку відмовляється її надати, а у позивача її примірник відсутній.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено на 29.11.2017, витребувано у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для доручення до матеріалів справи додаткової угоди від 29.11.2016 до кредитного договору №4Н16124Г від 17.11.2016, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, подавши через канцелярію суду 29.11.2017 клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в інших судових засіданнях.

Розглянувши подане клопотання представника відповідача судом було відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

На підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України відповідач не позбавлений був можливості уповноважити будь-яку іншу особу для представництва власних інтересів.

Пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд відзначає, що жодного доказу на підтвердження факту неможливості направити в судове засідання уповноваженого представника відповідачем не було надано.

За таких обставин, в задоволенні клопотання відповідача про перенесення дати розгляду справи судом було відмовлено.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до приписів ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складалися протоколи судових засідань.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП", оформленими протоколом №14/11-16 від 14.11.2016, було вирішено укласти з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" кредитний договір на суму 2 600 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності товариства, у зв'язку з чим доручено директору товариства підписати з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" кредитний договір на суму 2 600 000 000,00 грн.

17.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" (позичальник) було укладено кредитний договір №4Н16124Г (надалі - "Кредитний договір"), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 з урахуванням розділу "А. Істотні умови кредитування" якого було визначено, що Банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 600 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 14.10.2024.

За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2 Кредитного договору Банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунки, а саме: позичковий рахунок, рахунок по відсотках та рахунок для сплати винагороди. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.11.

У відповідності до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору. Повернути кредит в строки/терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Кредитного договору цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.

Листом від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106701 Банк звернувся до позичальника з письмовим повідомленням, відповідного до якого вказував на те, що згідно п.п. А.3, А.8 Кредитного договору термін повернення кредиту становить 14.10.2017, а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щоквартально (в листопаді, лютому, травні, серпні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, однак, у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Банком було прийнято рішення про дострокове розірвання Кредитного договору з 25.09.2017, а тому вказував на обов'язок позичальника погасити заборгованість із повернення тіла кредиту у розмірі 2 478 971 944,51 грн. та сплати відсотків у розмірі 160 272 141,28 грн.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 29.11.2017 до Кредитного договору.

При цьому, позивачем зазначається про те, що жодних обставин укладення відповідної додаткової угоди йому не відомо, однак із листа Банку від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106701 останнім здійснювалося посилання не то, що строком повернення кредиту є 14.10.2017, в той час як згідно п. А.3 Кредитного договору було визначено 14.10.2024, а тому встановлюючи відповідні розбіжності при спілкуванні із співробітниками Банку було встановлено, що відповідні зміни до Кредитного договору було внесено на підставі додаткової угоди від 29.11.2016, укладеної шляхом накладення електронного цифрового підпису та електронної печатки між ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" в особі директора Матвієнка В.А. та Банком.

В той же час, вказуючи на відсутність будь-яких рішень загальних зборів ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" щодо уповноваження директора такого товариства на вчинення відповідних дій (зміну кінцевої дати повернення кредиту за Кредитним договором) позивачем зазначається про наявність підстав для визнання такої додаткової угоди від 29.11.2016 недійсною, у зв'язку із її укладення від імені ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" директором з перевищенням наданих йому повноважень.

Дослідивши матеріали справи суд відзначає, що дійсно за системним аналізом положень ст.ст. 92, 97, 98, 161 Цивільного кодексу України та ст.ст. 7, 8 Статуту ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП", затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП", оформленим протоколом №19/05 від 13.06.2016, та змісту рішень Загальних зборів учасників ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП", оформлених протоколом №14/11-16 від 14.11.2016, на підставі яких було укладено Кредитний договір, внесення будь-яких змін до істотних умов Кредитного договору (в т.ч. зміни строків повернення кредиту, оплати відсотків тощо) могло мати місце не інакше як за наслідками прийняття відповідного рішення вищим органом управління ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" - загальними зборами його учасників, адже відповідні статутні документи містять обмеження повноважень директора такого товариства на вчинення відповідних дій, що за відсутності такого рішення є підставою для визнання відповідних змін (документів, на підставі яких їх внесено) недійсними в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

В той же час, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими казами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Матеріали справи не містять копії оскаржуваної додаткової угоди, а представником позивача вказувалося на відсутність у них відповідного документу, тому з метою встановлення дійсного існування додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору та її змісту Господарський суд м. Києва ухвалами від 01.11.2017 та 08.11.2017 зобов'язував відповідача, як сторону Кредитного договору, надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію такої додаткової угоди.

Однак, ні копії, ні оригіналу додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору на підтвердження її реального існування та зміну відповідних умов Кредитного договору відповідачем на виконання вимог суду надано не було.

Відтак, має місце обставини недоведеності зібраними в матеріалах справи документами дійсного укладення між сторонами додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору про внесення відповідних змін до умов останнього.

При цьому, посилання позивача на лист Банку від 07.09.2017 №Е.65.0.0.0/3-106701 як підтвердження існування додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору, оскільки в тексті останнього було здійснено посилання на іншу дату повернення кредиту (14.10.2017), ніж визначену в п. А.3 Кредитного договору (14.10.2024), не спростовують наведеного висновку суду та не можуть свідчити про дійсну зміну строків повернення кредиту за Кредитним договором, адже за відсутності оригіналу документу, за яким було внесено відповідні зміни, такий лист не може бути в розумінні приписів ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України підтвердженням існування додаткової угоди від 29.11.2016 чи внесення будь-яких змін до Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Оскільки матеріали справи не містять доказів реального існування укладеної між ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" додаткової угоди від 29.11.2016 до Кредитного договору чи будь-якої іншої, на підставі якої сторонами було б змінено визначені в п. А.3 Кредитного договору строки повернення кредиту, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання такої додаткової угоди недійсною з підстави зміни істотної умови Кредитного договору за відсутності необхідного обсягу повноважень на вчинення таких дій, адже має місце фактичного не доведення зміни такої істотної умови Кредитного договору, як строк повернення кредиту.

Підстави для припинення провадження у суду відсутні, оскільки за приписами абз. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, в той час як в даній справі на момент порушення провадження оспорюваної додаткової угоди не існувало.

За таких обставин, в задоволенні позову ТОВ "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" необхідно відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НІОН ІНВЕСТ ГРУП" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.12.2017.

Суддя М.О. Лиськов