Рішення № 70761440, 27.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/72/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 Справа № 908/783/17

за позовом фізичної особи - підприємця Колінька Володимира Станіславовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Добробут" (70520, Запорізька область, Оріхівський район, с. Вільнянка; код ЄДРПОУ 24517015)

про стягнення суми

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: Колінько В.С., особисто, паспорт серія № НОМЕР_2 від 20.09.2010р. виданий Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області; Макаренко О.М., адвокат, договір № б/н від 01.03.2017р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Розглядаються позовні вимоги фізичної особи - підприємця Колінька Володимира Станіславовича до Селянського (фермерського) господарства "Добробут" про стягнення з відповідача суми боргу за договором про надання сільськогосподарських послуг від 30.06.2014р., а саме: основний борг - 8 403,20 грн., сума інфляційних нарахувань - 5 714,19 грн., 3 % річних - 686,52 грн., штрафні санкції за користування чужими коштами - 4 437,98 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. порушено провадження у справі № 908/783/17, присвоєно справі номер провадження 24/72/17, судове засідання призначене на 24.05.2017р.

Розгляд справи відкладався, строк вирішення спору продовжувався, провадження у даній справі зупинялося на час проведення судової почеркознавчої експертизи та отримання судом відповідного експертного висновку, про що судом було винесено відповідні ухвали.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 30.10.2017р. провадження у справі № 908/783/17 поновлено з 27.11.2017р., розгляд справи призначено на 27.11.2017р.

Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.11.2017р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові та зазначає, що 30.06.2014р. між сторонами укладено договір про надання сільськогосподарських послуг, на виконання умов якого позивач з 01.07.2014р. по 10.07.2014р. викопав взяті на себе зобов'язання - власними силами та власною сільськогосподарською технікою здійснив збір врожаю озимої пшениці на площі 16 га, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 10.07.2014р. із зазначенням загальної вартості наданих послуг в сумі 8 403,20 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав. За несвоєчасну оплату послуг відповідачу нараховано 5 714,19 грн. інфляції, 686,52 грн. 3% річних та 4 437,98 грн. штрафні санкції за користування чужими коштами. Просить суд, на підставі ст. ст. 193, 216, 217, 218, 220, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 27.11.2017р. не прибув. Разом з тим, свою позицію виклав у письмових запереченнях, в яких зокрема вказує на те, що суму, обумовлену п. 2 договору відповідач сплатив позивачу особисто, що підтверджується видатковим касовим ордером № 26 від 11.07.2014р. за підписом позивача та зазначенням його паспортних даних. Цей ордер було заповнено та передано позивачу на підпис і він його повернув вже підписаним. Таким чином, прострочення грошового зобов'язання за вказаним договором не мало місця. Також відповідач вказує, що договором від 30.06.2014р. ніяких штрафних санкцій не передбачалося тому не має законних підстав для їх стягнення. Крім того, сплив строк на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення штрафу, встановлений п.2.1 ст.258 ЦК України. Крім того відповідач вважає, що витрати на правову допомогу є не обґрунтованими, оскільки не надано розрахунок витрат часу по кожному виду правової допомоги.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2014р. ФОП Колінько В.С. (Виконавець) та С(ф)Г «Добробут» (Замовник) уклали договір про надання сільськогосподарських послуг, за умовами якого (п. 1) Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надати за плату наступні послуги, а саме: збирання врожаю озимої пшениці, а Замовник зобов'язується оплатити дані послуги.

За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 8 403,20 грн. (п. 2.) Замовник» проводить оплату готівкою в продовж 5 банківських днів з моменту надання послуг (п. 3).

Пунктом 5 договору сторони узгодили, що строк виконання робіт з 01.07.2014 року по 10.07.2014 року.

Згідно п. 7 договору, Замовник зобов'язується провести оплату у встановленні Договором строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме з 01.07.2014 року по 10.07.2014 року власними силами та власною сільськогосподарською технікою здійснив збір врожаю озимої пшениці на площі 16 га, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі наданих послуг від 10.07.2014 року, із зазначенням загальної вартості наданих послуг в сумі 8 403,20 грн.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, не сплатив 8 403,20 грн. за послуги, які надані позивачем.

Відповідач заперечує проти заявленого позову, посилаючись на оплату наданих послуг у повному обсязі згідно видаткового касового ордеру від 11.07.2014р.

Приймаючи до уваги, що відповідач стверджує про повну оплату вартості наданих послуг в сумі 8 403,20 грн., суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення судового експерта поставлено наступне запитання: Чи виконаний підпис в оригіналі видаткового касового ордеру № 2Б від 11 липня 2014р. в графі "Підпис одержувача" особисто Колінько Володимиром Станіславовичем, чи іншою особою?

Проведення судової почеркознавчої експертизи доручити Запорізькому науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.

30.10.2017р. до господарського суду Запорізької області від Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 19.10.2017р. № 4-361.

За результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної по справі № 908/783/17 грн. судовим експертом Пономаренко А.С. зроблено висновок, що в графі "Підпис одержувача" видаткового касового ордеру С(Ф)Г «Добробут» № 2Б від 11.07.2014р., виконаний не Коліньком Володимиром Станіславовичем, а іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи умови договору відповідач мав сплатити послуги на протязі 5 банківських днів з моменту надання послуг.

Проте, відповідач зобов'язання щодо оплати послуг у розмірі 8 403,20 грн., у встановлений строк, не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, позивачем доведений.

На час розгляду справи в суді відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування заборгованості за договором в сумі 8 403,20 грн. суду не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним, зокрема висновком експерта.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8 403,20 грн. основного боргу відповідають умовам договору, є обґрунтованими, підтвердженими доказами у матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 5 714,19 інфляції за період вересень 2014р. - лютий 2017р. та 686,52 грн. 3% річних за період з 17.07.2014р. по 06.04.2017р.

Розрахунок 3% річних та інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 714,19 інфляції та 686,52 грн. 3% річних судом задовольняються.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Беручи до уваги прострочення відповідачем строків оплати позивач, на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, нарахував відповідачу штрафні санкції за весь час користування чужими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України, а саме: за загальний період з 17.07.2014р. по 06.04.2017р. в сумі 4 437,98 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, разом з тим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Порядок застосування штрафних санкцій визначено ст. 232 Господарського кодексу України, за приписами якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем наданих послуг.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Закон не встановлює якою саме стороною повинна надаватись заява про застосування строку позовної давності, але дана заява повинна бути зроблена під час розгляду справи судом до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене вище та беручу до уваги, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у квітні 2017р., заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 4 437,98 грн. не підлягають задоволенню в зв'язку зі спливом терміну позовної давності.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються частково.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 400,00 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката.

За змістом ст. ст. 44, 48 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги від 01.03.2017р., акт виконаних робіт від 06.04.2017р., квитанція до прибуткового касового ордера від 06.04.2017р. на суму 2 400,00 грн., свідоцтво № 2336 від 14.11.2006р.

Отже, позивачем надано належні докази, що підтверджують понесення витрат по оплаті послуг адвоката.

Однак, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог та враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, відшкодуванню на оплату послуг адвоката підлягають судові витрати в сумі 1 846,46 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі відносяться на відповідача в сумі 1 230,97 грн. - судовий збір, 1 846,46 грн. - оплата послуг адвоката та 692,79 грн. - оплата за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Добробут" (70520, Запорізька область, Оріхівський район, с. Вільнянка; код ЄДРПОУ 24517015) на користь фізичної особи - підприємця Колінька Володимира Станіславовича (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 8 403 (вісім тисяч чотириста три) грн. 20 коп. основного боргу, 5 714 (п'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 19 коп. інфляції, 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 52 коп. 3% річних, 1 846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 46 коп. - оплата послуг адвоката, 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 79 коп. - оплата за проведення судової експертизи та 1 230 (одна тисяча двісті тридцять) грн. 97 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 04.12.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян