Рішення № 70761410, 30.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017 Справа № 908/1882/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність вих. № 30/12 від 30.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.09.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ”, м. Запоріжжя

про зобов’язання включити грошові вимоги в сумі 254 081 951,01 грн. до ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” про зобов’язання включити грошові вимоги в сумі 254 081 951,01 грн. до ліквідаційного балансу.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідно до повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” знаходиться в стані припинення в результаті ліквідації. Строк, визначений учасниками юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог, становить до 12.05.2017 року. З урахуванням зазначеного, позивач листом № 27/03/17 від 27.03.2017 року повідомив відповідача про дебіторську заборгованість на загальну суму 254 081 951,01 грн. Право вимоги виникло у позивача в результаті укладення з відповідачем договору № 5/2011-з від 30.09.2011 року про надання фінансової позики. Сума грошових коштів, що була надана позивачем відповідачу станом на 07.03.2017 року склала 122 574 560,03 грн. Враховуючи суму плати за користування позичкою, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 254 081 951,01 грн. У відповіді на лист позивача № 27/03/17 від 27.03.2017 року ліквідатор ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ”11.05.2017 звернувся до позивача з листом, в якому просив надати первинні документи, які б підтверджували фактичне перерахування коштів. Позивач листом № 17/05.17 від 17.05.2017 направив засвідчені копії документів які підтверджують надання ТОВ “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” фінансової позики за договором № 5/2011-з від 30.09.2011р. У зв’язку із неповідомленням відповідачем про результати розгляду заяви ТОВ “КУА “ПАРАНГОН”, позивачем 07.08.2017 та 04.09.2017 надіслано листи щодо надання інформації про результати розгляду заявлених ТОВ “КУА “ПАРАНГОН” кредиторських вимог. Відповіді від відповідача не отримано. З огляду на вищезазначене, позивач просить суд зобов’язати ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_3 включити грошові вимоги ТОВ “КУА “ПАРАНГОН” в сумі 254 081 951,01 грн. до ліквідаційного балансу.

19.09.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 року справу № 908/1882/17 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/138/17 та призначено розгляд справи на 05.10.2017р. о 10 год. 30 хв.

05.10.2017 року на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ “КУА “ПАРАНГОН” надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

Додаткові документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2017 року оголошено перерву до 26.10.2017 року о 10 год. 30 хв.

26.10.2017 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 24.10.2017, відповідно до якого відповідач зазначає, що підприємство відповідача не отримувало грошові кошти за договором позики, який, на думку відповідача, є фіктивним, оскільки 23.09.2011 року між Європейським банком реконструкції та розвитку та відповідачем було укладено кредитний договір на загальну суму 90 000 000 доларів США, а отже відповідач не мав жодної потреби в отриманні позички від позивача за вказаним договором. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що 10.10.2011 року, коли відповідач отримав від позивача 101 860 000,00 грн. за договором позики, відповідач перерахував цю суму позивачу в рахунок погашення заборгованості за векселем, а отже фактично відповідач не отримував в користування 101 860 000,00 грн. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 26.10.2017 року оголошено перерву до 31.10.2017 року о 10 год. 00 хв.

31.10.2017 року на електронну адресу суду (поштою 02.11.2017 року) від відповідача надійшло клопотання від 30.10.2017 про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме доказів надання відповідачу кредиту Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 90 000 000 доларів США..

Документи надіслані на електронну адресу суду від відповідача долучено до матеріалів справи.

Крім того, 31.10.2017 року на електронну адресу суду (поштою 02.11.2017 року) від відповідача надійшло клопотання від 30.10.2017 про витребування доказів.

Ухвалою від 31.10.2017р. розгляд справи відкладено на 14.11.2017р. об 11 год. 30 хв., клопотання відповідача від 30.10.2017 про витребування доказів задовлено, витребувано у позивача документи згідно ухвали суду.

14.11.2017 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшов відзив на клопотання відповідача про витребування доказів від 14.11.2017, відповідно до якого позивач повідомив суд, що договір № 5/2011-з від 30.09.2011 про надання фінансової позики не містить умови щодо проведення розрахунків за цим договором із застосуванням векселів. Отже, прості векселі на суму 101 860 000,00 грн., які нібито були оплачені відповідачем 14.10.2011, не стосуються предмету розгляду і не можуть бути доказом повернення отриманих грошових коштів за договором № 5/2011-з. Окрім цього виписка банку, що була надана відповідачем до матеріалів справи, не оформлена відповідно до вимог законодавства України. Також позивач зазначив, що у нього відсутні вищезазначені векселі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 545 ЦК України вексель після сплати був повернутий боржникові. Відповідно до наявних у позивача документів, а саме актів приймання-передачі векселів від 17.10.2011 ТОВ “КУА “ПАРАНГОН” передав, а ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” прийняв видані ним 06.10.2011 прості векселі. Будь-які посилання на те, що векселі були видані для проведення розрахунків за договором про надання фінансової позики № 5/2011-з від 30.09.2011 у цих актах відсутні. Інші документи у позивача відсутні.

14.11.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів, з огляду на те, що ліквідатор товариства відповідача на даний час, в зв’язку із відсутністю в нього даної інформації, встановлює фінансову історію відповідача, зокрема щодо попередніх фінансових відносин з позивачем. 24.10.2017 ліквідатором товариства відповідача було подано низку запитів до всіх банків, в яких у відповідача було відкрито рахунки щодо надання інформації про операції, що здійснювались між позивачем та відповідачем, а також щодо руху коштів на рахунках ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ”. Однак на дату подання цього клопотання відповідач ще не отримав відповіді на вищезазначені запити, в зв’язку з чим просить суд продовжити строк розгляду справи на п’ятнадцять днів та оголосити у судовому засіданні перерву.

14.11.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву на позовну заяву відповідно до яких відповідач додав, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки лист позивача № 27/03/17 від 27.03.2017 року не можна ототожнювати із листом-повідомленням. Позивач звернувся до суду 19.09.2017, пропустивши таким чином місячний строк для звернення до суду. В зв’язку із чим відповідач заявляє клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача та просить суд відмовити у позові у зв’язку з спливом строку позовної давності.

В судовому засіданні 14.11.2017 року представник відповідача підтримав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошення у судовому засіданні перерви.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2017 року проти клопотання відповідача не заперечив.

Ухвалою суду від 14.11.2017 року продовжено розгляд справи на 15 днів, відкладено розгляд справи, та судове засідання призначено на 30.11.2017 року об 11 год. 00 хв.

30.11.2017 року від позивача надійшли письмові пояснення № 28/11/17 від 28.11.2017 року, відповідно до яких позивач по-перше, вважає твердження відповідача щодо фіктивності укладеного між сторонами договору про надання фінансової позики № 5/2011-з безпідставними та недоведеними, оскільки відповідач на виконання умов договору про надання фінансової позики № 5/2011-з перерахував на поточний рахунок відповідача 122574560,03 грн., що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи. По-другє, договір про надання фінансової позики № 5/2011-з, не містить умови щодо проведення розрахунків за цим договором із застосуванням векселів, а тому прості векселі на суму 101 860 000 гривень, які нібито були оплачені відповідачем 14.10.2011 відповідно до наданої виписки банку, не стосуються предмету розгляду і не можуть бути доказом повернення отриманих грошових коштів за договором № 5/2011-з, яким взагалі передбачено повернення суми позики після 01.11.2018 року протягом одного банківського дня. По-третє, відповідач не довів повернення отриманих за договором про надання фінансової позики № 5/2011-з грошових коштів у сумі 122 574 560,03 грн. і відповідно сплачених відсотків за користування позикою, документи надані відповідачем про повернення грошових коштів у сумі 172 572 947,34 грн. є перерахування за іншими договором фінансових позик між сторонами, які не мають відношення до даного договору. По-четверте, позивач вважає, що оскільки він не отримав відмови від відповідача у задоволені кредиторських вимог, то відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України не пропустив строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. На підставі вищевикладеного, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надано суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву від 29.11.2017, відповідно до яких зазначає, що вимогу про зобов’язання включити грошові вимоги в сумі 254 081 951,01 грн. до ліквідаційного балансу не можна ототожнювати із листом-повідомленням. Позивач пропустив строк звернення до суду у відповідності до вимог ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, оскільки звернувля до суду лише 19.09.2017 року, таким чином пропустив місячний строк звернення до суду.

У судовому засіданні 30.11.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2017 року заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиву та додаткових поснень, підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 30.11.2017 року, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

30.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальнісю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” (позикодавець за довогором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” (позичальник за договором) укладено договір про надання фінансової позики № 5/2011-з (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позикодавець надає позичальнику фінансову позику для поповнення обігових коштів в сумі 130 000 000,00 (сто тридцять мільйонів) гривень 00 копійок.

Нарахування відсотків за користування грошовими коштами здійснюється щомісячно і встановлюється плата в розмірі 20 (двадцять) % річних (п. 1.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору, термін надання позики позичальнику визначається з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника і становить до 01.11.2018 року.

На виконання умов договору, позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 122 574 560,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 54 від 07.10.2011 на суму 5800000,00 грн., № 55 від 11.10.2011 на суму 3000000,00 грн., № 56 від 12.10.2011 на суму 1241526,82 грн., № 61 від 13.10.2011 на суму 115504,08 грн., № 59 від 13.10.2011 на суму 592239,98 грн., № 57 від 13.10.2011 на суму 758473,18 грн., № 60 від 13.10.2011 на суму 4000000,00 грн., № 45 від 14.10.2011 на суму 3650000,00 грн., № 43 від 14.10.2011 на суму 4150000,00 грн., № 44 від 14.10.2011 на суму 4150000,00 грн., № 40 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 28 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 27 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 29 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 26 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 25 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 30 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 36 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 33 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 32 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 35 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 42 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 41 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 39 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 38 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 37 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 34 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 31 від 14.10.2011 на суму 5000000,00 грн., № 50 від 15.11.2011 на суму 5206815,97 грн., які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 13-41).

Розрахунок суми плати за один день користування позикою здійснюється за такою формулою: Р=(D*Q*):100:365 (або 366), де:

Р- сумма плати за один день користування позикою,

D – сума заборгованості по позиці,

Q – розмір відсоткової ставки, діючої на дату нарахування відсотків,

365 (або 366) – кількість днів у році (п. 2.7 договору).

Сплата нарахованих відсотків за користування позикою здійснюється до 20 числа місяця слідуючого за розрахунковим. Термін сплати відсотків може бути перенесений за згодою сторін (п. 2.8 договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідачу нараховано відсотки за надану позику, проте відповідачем було порушено п. 2.8 договору, нараховані відсотки не сплачено.

Відповідно до інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оприлюднено повідомлення про рішення щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальнісю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” (відповідач у справі). Головою комісії з припинення (ліквідатором) призначено ОСОБА_3.

Строк, визначений учасниками юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог, становить до 12.05.2017.

Позивач 28.03.2017 направив на адресу відповідача з описом вкладення у цінний лист заяву № 27/03/17 від 27.03.2017 про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” у розмірі 254 081 951,01 грн. (з яких 122 574 560,03 грн – сума наданої позики, 131 507 390,98 грн. сума нарахованих відсотків за період з 08.10.2011 по 06.03.2017) та включення їх до реєстру вимог кредиторів (т. 1, а.с. 9-11).

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” розглянувши заяву про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН”, звернувся до останнього з листом від 11.05.2017, в якому просив надати первинні документи на підтвердження фактичного нарахування коштів (т. 1, а.с. 43).

Листом вих № 17/05.17 від 17.05.2017 позивач направив ліквідатору належниим чином засвідчені копії документів на підтвердження надання ТОВ “КУА “ПАРАНГОН” фінансової позики ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” за договором про надання фінансової позики № 5/200-з від 30.09.2011 року (т. 1, а.с. 44-45).

Відповіді щодо розгляду заяви про включення грошових вимог від 27.03.2017 з урахуванням направлених позивачем листом від 17.05.2017 витребуваних документів, відповідач не надав.

Листами вих. № 07/08/17 від 07.08.2017 та вих. № 04/09/17 від 04.09.2017 позивач звертався до ліквідатора ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” з проханням повідомити про результати розгляду заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” кредиторських вимог у розмірі 254 081 951,01 грн. та надати належним чином засвідчену копію проміжного ліквідаційного балансу, однак данні листи залишені без відповіді (т. 1, а.с. 46-49).

Оскільки відомостей про визнання відповідачем вимог позивача останнім отримано не було, позивач звернувся з даним позовом до суду 19.09.2017 року.

Предметом спору у даній справі є зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) ОСОБА_3 включити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” в сумі 254 081 951,01 грн. до ліквідаційного балансу.

Статтею 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення суб’єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її було створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до частини 3 та 5 статті 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

У відповідності до частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” направило Голові комісії з припинення (ліквідатору) ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” заяву № 27/03/17 від 27.03.2017 з вимогами до ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” в якій просив визнати грошові вимоги у розмірі 254 081 951,01 грн., включити їх до реєстру вимог кредиторів, про результати розгляду вказаної заяви повідомити у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Листом від 11.05.2017 ліквідатор ТОВ “ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ” напривив позивачу відповідь, якою просив надати первинні документи на підтвердження фактичного нарахування коштів.

Позивач листом вих № 17/05.17 від 17.05.2017 направив витребувані документи.

Проте, у місячний строк, як того передбачає Цивільний кодекс України, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вищевказаної заяви про визнання грошових вимог.

Позивач листами вих. № 07/08/17 від 07.08.2017 та вих. № 04/09/17 від 04.09.2017 просив відповідача повідомити про результати розгляду заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” кредиторських вимог у розмірі 254081951,01 грн. та надати належним чином засвідчену копію проміжного ліквідаційного балансу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухилився від розгляду заявлених кредиторських вимог та, у відповідності до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України, протягом 30 днів з дня отримання вимоги від 27.03.2017 та листа від 11.05.2017 з направленими первиними документами, що підтверджують надання позики, не надіслав позивачу відповідного рішення щодо розгляду вимоги кредитора.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на пропуск позивачем встановленого статтею 112 Цивільного кодексу України місячного терміну звернення до суду.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена у “Висновках Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за І півріччя 2016 року”.

Також, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зазначено, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ПАРАНГОН” надійшла до суду 19.09.2017 року, тобто позивач звернувся до суду з даним позовом після спливу місячного строку встановленого для такого звернення, а отже правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогіна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі № 917/2076/13.

В матеріалах справи міститься заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності.

Позивачем не надано заяву (клопотання) про відновлення строку позовної давності та визнання поважними причини такого пропуску, з наданням відповідних документів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано 05.12.2017 р.

Суддя О.А. Топчій