Рішення № 70761363, 05.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2017 Справа №905/2344/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів, в інтересах держави, в особі позивача-1 Міністерства інфраструктури України, м.Київ, ЄДРПОУ 37472062, позивача-2 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м.Червоноград Львівської області, ЄДРПОУ 33158337,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 32794511,

про стягнення 459477,83 грн.,-

за участю представників сторін:

прокурор: Савчук О.Р. – службове посвідчення;

від позивача1: не з’явився;

від позивача2: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів, в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства інфраструктури України, м.Київ, позивача-2 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м.Червоноград Львівської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою №06-3874вих17 від 28.09.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми 3% річних у розмірі 35241,29 грн., інфляції в сумі 424236,54 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2344/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 13.10.2017р. відстрочено заступнику військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів, сплату судового збору за подання до господарського суду Донецької області позовної заяви №06-3874вих17 від 28.09.2017р. до прийняття господарським судом рішення по суті, даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2344/17.

В подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на укладання договору субпідряду №399/08-11 від 15.08.2011р. між позивачем-2 та відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов’язань з оплати вартості виконаних робіт та на тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/6427/13, внаслідок чого виникли підстави для донарахування 3% річних за період з 24.03.2015р. по 03.07.2016р. та інфляційних витрат за період березень 2015р., квітень-червень 2015р., вересень 2015р., листопад 2015р. - січень 2016р., березень 2016р.-травень 2016р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, довідку 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 №7/26/21 від 26.09.2017р., а також у копіях: рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/6427/13, від 15.07.2015р. по справі №908/3056/15, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. по справі №908/3056/15, банківські виписки за 17.07.2015р., за 06.10.2015р., за 02.03.2016р., за 11.04.2016р., за 04.07.2016р., лист військової прокурори Львівського гарнізону Західного регіону України №06-3874/1вих-17 від 22.09.2017р., довідка військової прокурори Західного регіону України №10/2/3-174вн-17 від 30.08.2017р.

Нормативно свої вимоги прокурор обґрунтовує посиланням на ст.131-1 Конституції України, ст.ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.229, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12, 13, 15, 35, 54, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. за №3-рп/99, указ Президента України від 15.12.1999р. №1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади», ст.1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №460 від 30.06.2015р., ст.ст.1, 4, 17, 19 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту», лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

03.11.2017р. від позивача1 через канцелярію господарського суду Донецької області отримано письмові пояснення №б/н від 31.10.2017р., за змістом яких підтримує позов; вказано, що фактичне виконання рішень суду від 08.04.2014р. у справі №905/6427/13, від 15.07.2015р. по справі №908/3056/15 відбулось у період з 17.07.2015р. по 04.07.2016р.; зазначено, що невчасне виконання відповідачем рішень суду, що набрали законної сили, є підставою для нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних витрат.

06.11.2017р. позивачем 2 електронною поштою надіслано у копіях: лист №7/26/26 від 03.11.2017р., у якому повідомлено про відсутність на розгляді у іншого судді даних позовних вимог та про відсутність провадження по справі про банкрутство щодо відповідача; письмові пояснення №7/26/27 від 03.11.2017р., за змістом яких підтримує позов.

До пояснень додано документи згідно переліку, а також постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. по справі №908/3056/15.

06.11.2017р. від прокуратури електронною поштою отримано копію пояснень №06-4621/1вих-17 від 03.11.2017р. щодо представництва інтересів держави, в особі позивачів 1, 2.

До пояснень додано документ згідно переліку.

07.11.2017р. від прокуратури через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал пояснень №06-4621/1вих-17 від 03.11.2017р. з додатком, надісланих 06.11.2017р. електронною поштою.

07.11.2017р. від позивача2 через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал письмових пояснень №7/26/27 від 03.11.2017р. з додатками, надісланих 06.11.2017р. електронною поштою.

24.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Маріуполь Донецької області, в порядку ст.60 ГПК України, звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою №б/н б/д по справі №905/2344/17 до 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м.Червоноград Львівської області, про визнання договору субпідряду №399/08-11 від 15.08.2011р. неукладеним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.2017р. у прийнятті зустрічного позову №б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Маріуполь Донецької області, до 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м.Червоноград Львівської області, про визнання договору субпідряду №399/08-11 від 15.08.2011р. неукладеним, відмовлено.

04.12.2017р. позивачем 2 електронною поштою надіслано копію листа №7/26/28 від 28.11.2017р., у якому висловлено прохання розгляд справи проводити без участі його представника.

04.12.2017р. від позивача 2 отримано оригінал листа №7/26/28 від 28.11.2017р. з додатками, надісланий 04.12.2017р. електронною поштою.

Прокурор у судовому засіданні 05.12.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача 1 у судове засідання 05.12.2017р. не з’явився.

Представник позивача 2 у судове засідання 05.12.2017р. не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2017р. не з’явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивачів 1, 2 та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, клопотання позивача 2 №7/26/28 від 28.11.2017р. про розгляд справи без участі його представника, задоволено судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1, Міністерства інфраструктури України та позивача-2, 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 звертався до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 1261697,29 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/6427/13 (повний текст рішення підписано 14.04.2014р.), позов Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1, Міністерства інфраструктури України та позивача-2, 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про стягнення основного боргу в сумі 1261697,29грн. задоволено, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 2 суму заборгованості у розмірі 1261697,29грн., судовий збір у розмірі 25233,95грн., стягнуто з позивача 2 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 913,50грн., стягнуто з позивача 1 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 913,50грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. по справі №905/6427/13 рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014 р. (повний текст підписано 14.04.2014 р.) у справі №905/6427/13 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2014р. клопотання ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" про відстрочку сплати судового збору залишено без задоволення; касаційну скаргу ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. у справі №905/6427/13 повернуто заявнику, а справу – до господарського суду Донецької області.

Чинне процесуальне законодавство надає преюдиційного значення саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а отже, такі обставини не потребують доказуванню у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначеним рішенням встановлено наступне.

15.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (генпідрядник) та 11 окремим колійним загоном 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0200) укладено контракт субпідряду №39/08-11 (далі – Контракт), за умовами якого субпідрядник бере на себе зобов’язання переважно власними силами і засобами виконати роботи по об’єкту “Реконструкція аеродрому Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів”. Характер будівництва – реконструкція, а саме: земляні та агротехнічні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений контрактом строк (п.1.1. Контракту).

За п.1.2. Контракту генпідрядник зобов’язується надати субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, при необхідності забезпечити будівельними та іншими матеріалами, прийняти роботи і повністю сплатити вартість фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 16.1. Контракту в редакції Додаткової угоди №3 від 15.05.2012р. до нього контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2012р. при умові повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно з п.2.1. Контракту договірна ціна робіт, що доручені для виконання субпідряднику по цьому контракту, складає 3934442,49грн. в т.ч. ПДВ. Договірна ціна робіт розраховується відповідно до ДБН Д.1.1-1.2000 “Правила визначення вартості будівництва”, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 4.1. Контракту визначено, що генпідрядник забезпечує фінансування робіт після надходження коштів від Державного підприємства “Дирекція з будівництва об’єктів до ЄВРО 2012 у Львові” (далі – Замовник).

Згідно з п.4.2. Контракту генпідрядник здійснює розрахунки за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт форми №КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт на виконані роботи готує субпідрядник і передає для підписання генпідряднику з 25 по 28 число місяця виконання робіт.

Так, сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт №90/05с за травень 2012р. на суму 1500693,18грн., №98/05с за липень 2012р. на суму 174210,80грн., б/н за вересень 2011р. на суму 280235,16грн., №60/11с за листопад 2011р. на суму 506608,45грн., що разом становить 2461747,59грн. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті генпідрядником без заперечень.

Відповідно до п.4.3. Контракту проміжні платежі, здійснюються в розмірі 95% від вартості виконаних робіт згідно актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. Невиплачені 5% перераховуються при кінцевих розрахунках.

За п.4.9. Контракту оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником після укладення даного договору у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника за умови надходження коштів від замовника за мінусом 1% від їх вартості. Дана сума коштів залишається у генпідрядника як компенсаційні витрати, пов’язані з виконанням умов цього контракту (витрати, пов’язані з забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, приймання виконаних робіт на об’єктах та ін.).

Судом встановлено, що кінцевий термін сплати грошових коштів в сумі 1261697,29грн., з урахуванням строків поштового перебігу та приписів ст.530 Цивільного кодексу України, є 27.10.2012р., з огляду на що, з 28.10.2012р. у відповідача перед позивачем-2 виникла заборгованість у визначеному розмірі.

При цьому, як свідчать матеріали справи, заступник військового прокурора Львівського гарнізону звертався до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства інфраструктури України та позивача-2 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Донецьк, про стягнення 3% річних у розмірі 90842,20грн., інфляції в сумі 410051,61грн.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2015р. по справі №908/3056/15 позов заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства інфраструктури України та позивача-2 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 до товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про стягнення 3% річних у розмірі 90842,20грн., інфляції за період листопад 2012р.-березень 2015р. в сумі 410051,61грн.- задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2015р. (повний текст підписано 20.07.2015р.) у справі №908/3056/15 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015р. постанову від 15.09.2015р. Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/3056/15 залишено без змін.

Як зазначає прокурор та позивачі, підтверджено матеріалами справи №905/2344/17, на виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/6427/13 Товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” 17.07.2015р., 06.10.2015р., 02.03.2016р., 11.04.2016р. та 04.07.2016р. були перераховані 11 окремому колійному загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 кошти у загальному розмірі 1261697,29 грн.

Доказів протилежного суду не представлено.

З огляду на тривале прострочення генпідрядником грошового зобов’язання (після винесення рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/6427/13), зважаючи на не здійснення захисту інтересів держави, військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся з позовом у даній справі про стягнення донарахованих інфляційних витрат та 3% річних за період прострочення сплати зазначеної вище заборгованості.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та як свідчить розрахунок даних вимог представлений суду, позивачем донараховані інфляційні витрати за період березень 2015р., квітень-червень 2015р., вересень 2015р., листопад 2015р. - січень 2016р., березень 2016р.-травень 2016р. у загальній сумі 424236,54 грн., та 3% річних загалом за період з 24.03.2015р. по 03.07.2016р. у загальній сумі 35241,29 грн.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Так, здійснив перерахунок 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений вище період, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог у сумі 34635,35 грн.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2015р. по справі №908/3056/15 стягнуто, зокрема, інфляційні витрати за період з листопада 2012р. по березень 2015р.

Відтак, заявником неправильно визначено початок перебігу періоду донарахування інфляційних витрат по справі №905/2344/17, дійсним є 01.04.2015р.

Одночасно за змістом позовної заяви вказано, що при розрахунку інфляційних витрат враховано рекомендації, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Дослідивши позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

У п.3.2. згаданої постанови пленуму визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Разом з цим, зміст п.6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України №265 від 27 липня 2007 року, однозначно вказує на мінімальний період застосування індексу – повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця (проміжні індекси за 15 днів або 1 день не виводяться, а його вирахування як середнє арифметичне за кожен день відповідного місяця або як певна пропорція між цілим місяцем та його частиною суперечить природі розрахунку місячного індексу та залежності від значення зміни цін на відповідний перелік товарів саме впродовж цілого місяця).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат в частині визначення періоду їх нарахування суперечить дійсним обставинам справи, і тому є невірним та не може бути прийнятий судом.

Окрім того, посилання позивача на рекомендації, викладені у листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р., судом не приймається, оскільки згідно вищенаведеного п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. рекомендації листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. можуть враховуватися при застосуванні індексації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а отже не є обов'язковими для суду.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за період, коли мала місце як інфляція так і дефляція, на суму боргу, яка існувала у цей час, а саме: на суму 1261697,29грн. за період квітень 2015р. – червень 2015р., на суму 1009357,84 грн. за період липень 2015р. – вересень 2015р., на суму 757018,38 грн. за період жовтень 2015р.-лютий 2016р., на суму 696360,47 грн. за березень 2016р., на суму 654799,16 грн. за період квітень 2016р.-червень 2016р., суд дійшов висновку про їх дійсний розмір у сумі 262321,72 грн.

З огляду на таке, вимоги прокурора про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, у розмірі визначеному судом, а саме 3% річних у розмірі 34635,35 грн. та інфляційні витрати у розмірі 262321,72грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, ухвалою господарського суду Донецької області від 13.10.2017р. у справі №905/2344/17 відстрочено заступнику військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів, сплату судового збору за подання до господарського суду Донецької області позовної заяви №06-3874вих17 від 28.09.2017р. до прийняття господарським судом рішення по суті.

За таких обставин, враховуючи винесення судом рішення по справі №905/2344/15, тобто закінчення терміну наданого відстрочення сплати судового збору за подання позову, стягненню з прокуратури на користь Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 6892,17 грн.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів, в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства інфраструктури України, м.Київ, позивача-2 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м.Червоноград Львівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми 3% річних у розмірі 35241,29 грн., інфляції в сумі 424236,54 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з військової прокурори Львівського гарнізону Західного регіону України (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057, банківські реквізити не вказано) на користь Державного бюджету України (стягувач – Державна судова адміністрація України, 01021, м.Київ, вул.Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795, рахунок №31215256700001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м.Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 “Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України”) судовий збір за подання позовної заяви №06-3874вих17 від 28.09.2017р. в розмірі 6892,17грн.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Бахчиванджи, буд.2, ЄДРПОУ 32794511, банківські реквізити не вказано) на користь на користь 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Промислова, буд.3, ЄДРПОУ 33158337, банківські реквізити не вказано) 3% річних у розмірі 34635,35 грн. та інфляційні витрати в сумі 262321,72 грн.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Бахчиванджи, буд.2, ЄДРПОУ 32794511, банківські реквізити не вказано) на користь військової прокурори Львівського гарнізону Західного регіону України (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057, банківські реквізити не вказано) відшкодування судового збору у розмірі 4454,36грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. В судовому засіданні 05.12.2017р. оголошено повний текст рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Кротінова