Рішення № 70761333, 29.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/79/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017 Справа № 908/2032/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8)

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 40481,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Івахніна А.В., довіреність №6-03/176 від 13.06.2017р.;

від відповідача: Морозов В.С., довіреність №50 від 06.02.2017р.;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 09.10.2017 р. звернувся позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України з позовною заявою до відповідача - відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 40481,61 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/2032/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 11.10.2017 р. порушено провадження у справі №908/2032/17, присвоєно справі номер провадження 28/79/17, судове засідання призначено на 13.11.2017 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2017 р. підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2017 р. проти позову заперечив, надав відзив на виконання вимог ухвали суду, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову повністю. Зауважив, що у звіті №34 від 14.04.2014р. зазначено різні роки випуску автомобіля MERCEDES ML550, що впливає на розрахунок страхового відшкодування; звіт не містить переліку робіт та запасних частин, які б відповідали характеру та обсягу ушкоджень, а також невірно використано курс валют при здійсненні розрахунку. Крім того, відповідач вважає безпідставним стягнення вартості послуг аварійного комісара в розмірі 1030,00 грн., оскільки, на думку відповідача, в порядку регресу може бути стягнута тільки сума виплаченого страхового відшкодування. До цих вимог відповідач також просить застосовувати строк позовної давності.

Третя особа в судове засідання 13.11.2017 р. не з'явилася, уповноваженого представника до суду не направила, витребуваних судом документів не надала.

На підставі викладеного, з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду, ухвалою суду від 13.11.2017 р. відкладено розгляд справи на 29.11.2017р.

В судовому засіданні 29.11.2017р. були присутні представники позивача та відповідача, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про розстрочку виконання рішення на 9 місяців, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Представник позивача повідомив, що не заперечує проти розстрочки виконання рішення суду на 6 місяців.

Третя особа в судове засідання 29.11.2017 р. не з'явилася, уповноваженого представника до суду не направила, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надала.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 р. об 11 год. 00 хв. у м. Запоріжжя ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем «MERCEDES ML550», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.

На момент ДТП ОСОБА_1 був працівником ВАТ «Запоріжжяобленерго», якому належав транспортний засіб «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1, та не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.03.2014 р. у справі №328/845/14.

В результаті ДТП автомобіль «MERCEDES ML550», державний номерний знак НОМЕР_2 було пошкоджено.

Завдана шкода не була відшкодована відповідальною особою - ПАТ «Запоріжжяобленерго» потерпілій особі.

Власником автомобіля «MERCEDES ML550», державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 29.11.2008 р. №АРС11212.

З метою отримання відшкодування ОСОБА_4 звернувся 18.02.2014 р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП, до якого було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8026747, яким застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 у зв'язку з експлуатацією автомобіля «MERCEDES ML550», державний номерний знак НОМЕР_2 (термін дії полісу з 29.12.2013 р. по 28.12.2014 р.).

16.04.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі ст. 35 та п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Моторне (транспортне) страхове бюро України, у свою чергу, доручило ТОВ «ЕАК «Довіра» провести огляд транспортного засобу та визначити розмір завданого ДТП збитку.

Відповідно до звіту №34 від 14.04.2014 р., виконаного аварійним комісаром Кузнєцовим Р.В. на підставі договору з ТОВ «ЕАК «Довіра», шкода, завдана власнику автомобіля «MERCEDES ML550», державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП склала 47341,93 грн. з урахуванням ПДВ. В додаткових поясненнях оцінювача від 27.11.2014р. зазначено, що в пункті 3.1 звіту в графі рік випуску допущена технічна помилка при зазначенні року випуску автомобіля. Згідно свідоцтва про реєстрацію досліджуваного автомобіля рік випуску змінено з 2009 на 2008 рік.

Вартість робіт з проведення оцінки склала 1030,00 грн., що підтверджується актом №8421 від 30.05.2014 р., підписаним між ТОВ «ЕАК «Довіра» та Моторним (транспортним) страховим бюро України, а також рахунком ТОВ «ЕАК «Довіра» на суму 1030,00 грн. Моторне (транспортне) страхове бюро України платіжним дорученням №6435 від 04.06.2014р. перерахувало на користь ТОВ «ЕАК «Довіра» оплату за проведення оцінки в розмірі 1030,00 грн.

Моторне (транспортне) страхове бюро України визначило в довідці про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що підтверджена шкода по майну складає 39451,61 грн., і видало наказ від 07.10.2014 р. №5029 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4 в розмірі 39451,61 грн. Платіжним дорученням №1/23047 від 08.10.2014 р. страхове відшкодування в розмірі 39451,61 грн. було перераховано на рахунок отримувача.

Оскільки Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі ст. ст. 1166, 1188, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та пп. 38.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" понесених витрат на відшкодування шкоди у розмірі 40481,61 грн.

На даний час за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань -найменуванням відповідача є публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», у зв'язку з цим суд зазначає вірне найменування відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В даному випадку шкоди завдано працівником відповідача, вину якого підтверджено судовим рішенням, а також не заперечується відповідачем. Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП був відповідач. На даний час даний автомобіль є списаним, що підтверджується актом на списання автотранспортних засобів ВАТ «Запоріжжяобленерго» №5 від 30.12.2014 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В пункті 1.7 статті 1 Закону надано визначення забезпеченого транспортного засобу, яким є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

В даному випадку цивільна відповідальність водіїв у зв'язку з експлуатацією автомобіля «ЗІЛ», державний номерний знак НОМЕР_1 не була застрахована, тому виплата страхового відшкодування відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхового відшкодування цивільно-правової відповідальності.

Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування потерпілій особі 08.10.2014 р. в розмірі 39451,61 грн. (згідно звіту, без урахування ПДВ), що підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону встановлено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України має право на повне відшкодування понесених ним витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

В даному випадку позивачем понесені витрати у зв'язку з виплатою страхового відшкодування в розмірі 39451,61 грн., які було перераховано на рахунок потерпілої особи, та на оплату послуг оцінювача в розмірі 1030,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо розрахунку вартості шкоди оцінювачем суд зазначає, що проведення оцінки майна є компетенцією суб'єкта оціночної діяльності, який має для цього необхідні спеціальні знання.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 12.07.2001р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В даному випадку звіт про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу №34 від 14.04.2014 р. складений на підставі фактичного дослідження пошкодженого автомобіля спеціалістом-автотоварознавцем Кузнєцовим Р.В., кваліфікація якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності №14858/13 від 08.07.2013р. та свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 07.05.2004р. №1271, які видані Фондом державного майна України. Отже, оцінка виконана у встановленому порядку компетентною особою, тому суду відсутні підстави не приймати даний звіт як належний доказ на підтвердження розміру завданої шкоди.

Таким чином, позивач правомірно пред'явив до стягнення повну суму понесених ним витрат у загальному розмірі 40481,61 грн.

Однак відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення витрат на оплату послуг оцінювача в розмірі 1030,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оплата послуг оцінювача в розмірі 1030,00 грн. була здійснена позивачем 04.06.2014 р., отже строк позовної давності для вимог про компенсацію цих витрат сплив 04.06.2017 р. Із позовом до суду про їх стягнення позивач звернувся 06.10.2014 р., що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява, тобто з пропуском строку позовної давності на звернення до суду.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд відмовляє у стягненні витрат на оплату послуг оцінювача в розмірі 1030,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню частково - в розмірі 39451,61 грн. У стягненні витрат на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 1030,00 грн. суд відмовляє у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення на 9 місяців у зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

У пунктах 7.1.2, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування необхідності надання розстрочки відповідач посилається на те, що кошти з рахунків зі спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Непроведення оплати відповідачем було зумовлено несвоєчасністю оплати споживачами електроенергії та встановлення НКРЕКП в період з лютого 2015 року по грудень 2016 року нульових відсотків перерахування коштів на поточні рахунки з рахунку зі спеціальним режимом використання, а також встановлення НКРЕКП щодобових додаткових відрахувань коштів з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» протягом серпня-жовтня 2017 року, що позбавило відповідача можливості виконувати зобов'язання зі сплати податків та заробітної плати власним працівникам. Враховуючи наявність заборгованості з оплати праці та податкового боргу, виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову не буде виконано до погашення відповідної заборгованості.

На підтвердження зазначених обставин відповідач послався на відповідні постанови НКРЕКП щодо перерахування коштів в 2015, 2016 роках. Також надав довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» про нормативи відрахувань на 2016, 2017 роки, з яких вбачається недоотримання коштів на 2016 рік в сумі 538,9 млн. грн. та на 2017 рік в сумі 241,9 млн. грн.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» мінімально необхідні платежі ПАТ «Запоріжжяобленерго» в межах, передбачених затвердженою структурою тарифів на 2017 рік, складають 75 708 тис. грн. на місяць.

Згідно довідок ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 14.11.2017 р. заборгованість по заробітній платі складає 138 002 тис. грн., податковий борг - 194,9 млн. грн. Дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електричну енергію станом на 01.11.2017 р. складає 985 млн. грн., з яких заборгованість населення складає 219 млн. грн., підприємства ЖКГ та водоканали - 74 млн. грн.

Враховуючи зазначене, існують об'єктивні обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду в повному обсязі на даний час.

Суд зазначає, що розстрочка виконання рішення сприятиме можливості сплати заборгованості відповідачем в межах наявного на підприємстві фінансово-господарського стану та зробить реальним отримання боргу позивачем.

Оскільки представник позивача не заперечив проти надання відповідачу розстрочки строком на шість місяців, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що сума боргу не є значною, суд визнав за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та надати розстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців шляхом сплати суми боргу рівними частинами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 39451,61 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна грн. 61 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1559,29 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 29 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2017р. у справі №908/2032/17 на шість місяців шляхом сплати суми 39451,61 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна грн. 61 коп.) рівними частинами по 6575,27 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн. 27 коп.) до 29.12.2017 р., 29.01.2018 р., 28.02.2018 р., 29.03.2018 р., 29.04.2018 р. та суми 6575,26 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн. 26 коп.) до 29.05.2017 р.

Суддя О.В.Федорова

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05 грудня 2017 р.