Рішення № 70761285, 05.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2017 Справа № 910/15333/17

За позовом Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", м. Дніпро

про стягнення 10 750,00 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Центральна бібліотека ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" про стягнення 10 750,00 грн. за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу №78 від 07.12.2016, щодо поставки продукції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2017 порушено провадження у справі №910/15333/17 та призначено до розгляду на 05.10.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2017, справа № 910/15333/17 за позовом Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" про стягнення 10 750 грн. направлена за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 порушено провадження та призначено справу до розгляду на 20.11.2017.

У судовому засіданні 20.11.2017 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у зазначене судове засідання, не з'явився.

Ухвалою суду від 20.11.2017 розгляд справи відкладався до 05.12.2017.

У судове засідання, призначене на 05.12.2017 сторони не з'явилися, причини нез'явлення суду не повідомили.

Відповідач відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи сторонами не заявлялось.

В судовому засіданні 05.12.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (далі - відповідач, продавець) та Центральною бібліотекою ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №78 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти Бензин А-95 (талони) (далі - товар) у кількості, асортименті, та по цінах, вказаних у додатку №1, що є невідємною частиною цього договору.

Ціна товару, що передається за даним договором, встановлюється в національній валюті України (п.3.1. договору).

Загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого відповідно до додатку №1 (специфікації), і становить 10750,00 грн., у тому числі ПДВ 1690,98 грн. за весь період дії договору. Відвантаження товару на території покупця входить у загальну вартість товару (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 днів з моменту підписання даного договору. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 3.4. договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця у розмірі 100% від вартості товару згідно рахунку продавця. Спосіб оплати безготівковий переказ.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили, найменування товару, кількість та вартість товару (а.с.31).

19.12.2016 на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 10 750,00 грн., в якості оплати за талони на бензин за договором №78 від 07.12.2016, що підтверджується платіжним дорученням №403 від 15.12.2016 (а.с.32).

Відповідно до п. 4.1. договору строк поставки товару складає 5 робочих днів з моменту зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Отже, строк поставки товару є таким, що настав 26.12.2016.

ОСОБА_1, відповідач у встановлений договором строк товар позивачу не передав.

10.01.2017 листом № 09 позивач звернувся до відповідача із вимогою про поставку товару або про повернення перерахованих грошових коштів у сумі 10 750,00 грн. (а.с. 33).

23.01.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію №18 (а.с.34), якою вимагав поставити товар або повернути перераховані грошові кошти у сумі 10 750,00 грн.

Відповідач відповіді ні на лист, ні на вимогу не надав, поставку товару не здійснив та суму попередньої оплати не повернув, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до статей 655, 662, 670 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Листом № 17/10 відповідач повідомив позивача про те, що затримка поставки товару сталася у зв'язку з тим, що на даний час затримується поставки з центрального офісу товару та торгову точку, де замовник мав би можливість їх отримати (а.с. 85).

Позивач у звязку з невиконанням відповідачем своїх обовязків з поставки товару, листом №09 від 10.01.2017 та претензію №18 від 23.01.2017 вимагав повернути передоплату.

Відтак, суд вважає, що в розумінні ч.2 ст.693 ЦК України вказана претензія є правомірною вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати.

Відповідач позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів передачі позивачу товару на спірну суму не надав, суму передоплати у розмірі 10 750,00 грн. не повернув.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 10 750,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Слобожанський, б. 40-А, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києва (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 25А, код ЄДРПОУ 02224407) 10 750,00 грн. (десять тисяч сімсот пятдесят грн. 00 коп.) - передоплати, та 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 06.12.2017

Суддя ОСОБА_2