Рішення № 70761222, 28.11.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2017 Справа № 904/7819/17

За позовом приватного підприємства "Мікс", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 413 127, 81 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Члени колегії -судді: Назаренко Н.Г

ОСОБА_2

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, дог. № 332 від 25.07.17 р., адвокат;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Мікс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 358 211,54 грн., що складають суму заборгованості за товар, поставлений на підставі договору № 01/04-15/15-0709-02 від 01.04.2015 року, 3659,45 грн. річних, 15264,37 грн. інфляції грошових коштів, 28 656,92 грн. штрафу.

12.09.2017 р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній збільшив суму річних до 4 866, 57 грн., проте зменшив суму інфляції до 10 898, 51 грн., а також просив стягнути з відповідача 4 920 грн., що складають суму витрат на послуги адвоката.

Вимоги щодо стягнення основного боргу та неустойки залишив без змін.

Зазначена вище заява прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем документально підтверджено поставку спірного товару лише у березні та у травні 2017 р., в той час, як позивач зазначає, що заборгованість відповідача виникла за період з січня по березень 2017 р., та за травень 2017 р.

Крім того, посилаючись на недоведеність суми основного боргу, відповідач вважає, що вимоги позивача відносно стягнення сум пені, річних та інфляції також не підлягають задоволенню.

10.10.17р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній фактично зменшує суму інфляції грошових коштів до 5731,38 грн. при цьому збільшує суму річних до 5181,80 грн.

Вимоги щодо стягнення суми основного боргу та неустойки залишив без змін.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2017 р., зважаючи на те, що зібрані у справі докази потребують детального вивчення, вирішено розглядати справу в колегіальному складі трьох суддів відповідно до приписів частини 1 ст. 46 ГПК України.

Розпорядженням № 886 від 25.10.2017 р. призначений повторний автоматизований розподіл справи № 904/7819/17.

Ухвалою від 26.10.17р. вказану вище справу прийнято до провадження в наступному колегіальному складі: головуючий суддя - Мельниченко І.Ф., члени колегії - судді: Назаренко Н.Г., Манько Г.В.

21.11.17р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, якою останній фактично збільшує суму інфляції грошових коштів до 20 812,57 грн.; річні - до 5446,78 грн., а також просить покласти на відповідача витрати на послуги адвоката у сумі 4920,00 грн.

Вимоги щодо стягнення основного боргу та неустойки залишив без змін.

Зазначена вище заява прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позов під час колегіального розгляду справи не надав, його представник у судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений, про час та місце колегіального розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому містилась ухвала господарського суду у справі № 904/7819/17, вручене адресату особисто 01.11.17 р., про що свідчить витяг із сайту "Укрпошти", який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні, яке призначене на 28.11.17р.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 року між приватним підприємством "Мікс" (Продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" було укладено договір № 01/04-15/15-0709-02, згідно п.1.1. якого Продавець (позивач у даній справі) зобовязався поставити Покупцеві (відповідачу) бензин марки А-92, А-95, А95Е та дизельне паливо, далі товар, погодженими партіями, а Покупець зобовязався прийняти його та оплатити.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість, номенклатура, ціна, умови і терміни поставок товару та умови оплати узгоджуються сторонами додатково в Специфікаціях, до даного договору та становлять його невідємну частину (п.1.2. договору).

У п.2.4. договору, сторони визначили, що сума договору на момент підписання вказується в специфікації № 1 і становить 117530,00 грн. із ПДВ і буде збільшуватися на суму кожної наступної специфікації, що підписується між ними.

26.12.2016р., 30.01.2017р., 03.02.2017р. сторони підписали ряд Специфікацій № 65, 67, 68, 70, 71, викладених у додаткових угодах № 66, 68, 69, 71., 72, згідно яких було погоджено поставку наступного товару: бензину марки А-92, дизельного палива та палива для реактивних двигунів марки РТ виробництва ВАТ "Нафтан" Білорусь.

Загальна сума вказаних вище Специфікацій складає 1.809.450,00 грн.

Термін поставки товару згідно Специфікацій № 65, 67 є січень лютий 2017 року, Специфікацій № 68,70 - лютий березень 2017 року, а Специфікації № 71 1 квартал 2017 року.

Виконуючи умови укладеного договору та Специфікацій до нього позивач, здійснив поставку товару на адресу відповідача у спірний період за накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме: у січні 2017 року на суму 912 283,50 грн. (а.с. 12-122 2-го тому); у лютому 2017 року на суму 873 127,00 грн. (а.с. 124-179, 182-204 2-го тому); у березні на суму 347 330,00 (а.с.34-54 1-го тому; а.с. 218-223 2-го тому) та у травні на суму 46 000,00 за накладною № 543 від 10.05.17р. (а.с.55 1-го тому) на загальну суму 2 178 740,50 грн.

Відповідно до п.3.2 договору, який є тотожним за змістом п.2.3 цього ж договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до виставленого рахунку на умовах, додатково зазначених у Специфікаціях до даного договору.

Відповідно до підписаних Специфікацій, про які було зазначено вище, оплата товару здійснюється по факту поставки, на протязі 3-х банківських днів з дати отримання товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором у спірний період, здійснивши розрахунки частково, на загальну суму 1.820.528,96 грн.

Із наданого до матеріалів справи звіту про кредитові операції по рахунку ПП "Мікс" у період з 04.01. по 23.03.2017р., а також 05.05.17р. вбачається, що відповідачем також здійснювалися часткові оплати за поставлений товар по попереднім поставкам.

Доказів погашення заборгованості з оплати товару в сумі 358 211,54 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку, сума річних за період прострочення з 16.05. по 17.11.17р складає 5446,78 грн., яка і підлягає до примусового стягнення.

Сума інфляції грошових коштів за період прострочення з червня по жовтень 2017 року складає 20 812,57 грн., проте за вказаний період, суму інфляції позивачем завищено, в результаті арифметичної помилки.

Після перерахунку до стягнення, за період прострочення з червня по жовтень 2017 року, підлягає сума інфляції грошових коштів, яка складає 17 839,83 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 193, частиною 1. статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції'у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

В п. 8.4 договору сторони передбачили що у випадку порушення Покупцем строків оплати, узгоджених у Специфікації, останній сплачує неустойку в розмірі 8% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Виходячи із аналізу вказаних вище норм, передбачена у вказаному вище пункті договору відповідальність є штрафом.

Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, відповідач неналежним чином виконав зобовязання щодо оплати поставленого товару, здійснивши його частково та з порушенням строків передбачених договором.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано суму штрафу, яка складає 28 656,92 грн.

Як вже було зазначено вище, письмовий відзив на позов під час колегіального розгляду справи відповідач не надав, а представник останнього у судове засідання 28.11.17р. не з'явився.

Заперечення відповідача викладені у відзиві від 11.09.17р. (а.с. 111 1-го тому) з посиланням на те, що факт поставки у спірний період документально не підтверджений, до уваги не примаються, з огляду на те, що вони спростовані вищевказаними обставинами та доказами, що містяться в матеріалах справи, залученими позивачем 10.10.17р. та 19.10.17р.

Позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з послугами адвоката, що складають суму 4920,00 грн.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - далі Закон.

Згідно зі статтею 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані: копія платіжного доручення № 4404 від 14.08.17 року, копія договору про надання правової допомоги № 332 від 25.07.17р., акт виконаних юридичних робіт по договору № 332 про надання правової допомоги від 25.07.17р., копія рахунку-фактури № 332/1 від 09.08.17р.

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість послуг по підготовці позовної заяви та матеріалів склала 4920,00 грн.

Дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що зазначене вище платіжне доручення не може бути належним доказом оплати послуг адвоката з огляду на те, що отримувачем грошових коштів за юридичні послуги є фізична особа-підприємець ОСОБА_3, а не адвокат ОСОБА_3

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат позивача, що складають вартість юридичних послуг.

21.11.2017 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову в порядку статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором, який є предметом даного спору та зазначає про велику кількість відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень у Заводському ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області відносно публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" як боржника.

Вжиття Заводським ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області заходів примусового виконання судових рішень, передбачених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" відносно боржника, на думку позивача може утруднити виконання даного рішення.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Обставини, викладені у зазначеній вище заяві не є підставою для застосування до відповідача заходів забезпечення позову, передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви приватного підприємства "Мікс" про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 526, 549, 625, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви приватного підприємства "Мікс" про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-б, п/р 26007980000066 ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, код ЄДРПОУ 05393043) на користь приватного підприємства "Мікс" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Садова, 87 "А", код ЄДРПОУ 25016083) 358 211 (триста п'ятдесят вісім тисяч двісті одинадцять гривень) 54 коп. основного боргу, 5446 (п'ять тисяч чотириста сорок шість гривень) 78 коп. річних, 17 839 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень) 83 коп. інфляції грошових коштів, 28 656 (двадцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень) 92 коп. штрафу, 6152 (шість тисяч сто п'ятдесят дві гривні) 33 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.12.2017 р.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Н.Г.Назаренко

Суддя Г.В.Манько