Постанова № 70761056, 29.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 920/1154/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017та на рішеннягосподарського суду Сумської області від 13.02.2017у справі№ 920/1154/16 господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Сумиводстрой"до1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Тепло-Світ";простягнення 571 216,67 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "СКБ сумиводстрой" повідомлений, але не з'явився,

- ПрАТ "СК "Провідна" Федосюк І.О.,

- ТОВ НВП "Тепло-Світ" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено: стягнуто в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна" / відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Тепло-Світ" (далі - ТОВ НВП "Тепло-Світ" / відповідач-2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ Сумиводстрой" (далі - ТОВ "СБК Сумиводстрой" / позивач) 430 048,39 грн. страхового відшкодування, 89 755,79 грн. пені, 11 030,12 грн. 3 % річних, 40 382,37 грн. інфляційних збитків, 8 568,25 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий суддя Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 залишено без змін.

ПрАТ "СК "Провідна", не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 у складі колегії суддів: Барицька Т.Л. - доповідач, Губенко Н.М., Картере В.І., відновлено ПрАТ "СК "Провідна" пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16; касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 27.11.2017 № 08.03-04/6456 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 920/1154/16 у зв`язку з відрядженням судді Картере В.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2017 у справі № 920/1154/16 визначено наступний склад колегії суддів: Барицька Т.Л. - головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 у складі колегії суддів: Барицька Т.Л. - головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Іванова Л.Б. касаційну скаргу ПрАТ "СК "Провідна" прийнято до провадження

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2014 між ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" (страховик) і ТОВ "СБК Сумиводстрой" (страхувальник) укладено договір № 06/0674462/1936/14 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір страхування), за умовами якого застрахованим вважається автомобіль НОМЕР_1, 2014 року випуску, що належить ТОВ "СБК Сумиводстрой".

Відповідно до п. 36.5. договору страхування страховими ризиками за варіантом А (повне КАСКО) є: ДТП, стихійні лиха, пожежа, протиправні дії третіх осіб (ПДТО), викрадення.

Згідно з п. 9.1 договору страхування страхова сума є агрегатною, тобто у разі настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування ліміт зобов'язань страховика /максимальний розмір страхового відшкодування, який на момент укладення договору дорівнює відповідній страховій сумі/ зменшується на розмір виплаченого відшкодування (п. 36.8.1 договору страхування) та складає 900 000 грн. (п. 9.3 договору страхування).

Пунктами 18, 19 договору страхування визначено, що розмір страхового тарифу становить 4,42 %, а розмір страхового платежу - 381 60 грн.;

Загальний страховий платіж за договором становить 38 360 грн. (п. 23 договору страхування).

В пункті 23.2 договору страхування сторони погодили наступний графік сплати страхового платежу частинами: частина 1 - 9 590 грн. по 12.12.2014 включно (п. 23.2.1); частина 2 - 9 590 грн. по 12.03.2015 включно (п. 23.2.2.); частина 3 - 9 590 грн. по 12.06.2015 включно (п. 23.2.3); частина 4 - 9 590 грн. по 12.09.2015 включно (п. 23.2.4.).

У відповідності з п. 22 договору страхування строк його дії встановлено тривалістю в один рік.

В силу пункту 32 договору страхування, договір набирає чинності за умови сплати страховику та зарахування на його поточний рахунок страхового платежу або його першої частини у повному розмірі та в терміни, зазначені у п. 23 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (страхувальник) 12.12.2014 перерахував першу частину страхового платежу в розмірі 9 590 грн., а відтак, договір набрав чинності в день його укладення - 12.12.2014 та, відповідно, мав діяти до 12.12.2015.

З матеріалів справи також вбачається, що під час дії договору страхування, 03.02.2015 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою № 230007070267 про настання події (02.02.2015 виявлено подряпини на лобовому склі застрахованого автомобіля), яка визнана страховим випадком та за результатами розгляду якої ПрАТ "СК "Провідна" прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 14 878 грн., що підтверджується страховим актом від 04.03.2015 №2300070267.

10.02.2015 відповідач-1 листом № 17-05/1685 повідомив позивача про те, що страхова виплата в сумі 14 878 грн. щодо події від 02.02.2015, в якій пошкоджене лобове скло застрахованого транспортного засобу, була утримана страховиком як частка несплачених платежів за договором страхування, а також зазначив про необхідність сплатити частину третього страхового платежу в розмірі 4 302 грн. у термін до 12.06.2015 та четверту частину в сумі 9 590 грн. до 12.09.2015.

Судами було з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "СКБ Сумиводстрой" було сплачено частину третього страхового платежу в сумі 5 405,73 грн. згідно з платіжним дорученням № 68 від 15.06.2015.

03.11.2015 сталося загорання застрахованого транспортного засобу внаслідок підпалу 03.11.2015 в період часу з 09.00 год. до 10.00 год., що підтверджується копією витягу з кримінального провадження № 12015200440005988, довідкою Сумського міського відділу ДСНС України від 04.11.2015 №1137

Того ж дня, 03.11.2015 позивачем було перераховано відповідачу-1 в рахунок оплати страхового платежу 9 590 грн. згідно з платіжним дорученням № 337 від 03.11.2015.

04.11.2015 позивач звернувся до ПрАТ "СК "Провідна" із заявою № 2300091266 про настання страхового випадку.

ПрАТ "СК "Провідна" 04.11.2015 надано страхувальникові інформацію про перелік документів, які необхідні для відшкодування збитків за страховим випадком, направлено відповідні запити до уповноважених органів щодо надання документів, зокрема, копію постанови про відкриття кримінального провадження за фактом підпалу, копію акту про пожежу та інформацію про причини пожежі; 05.11.2015 складено протокол огляду транспортного засобу.

23.11.2015 на замовлення відповідача-1 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 виготовлено звіт № 203-15, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок пошкодження становить 483 200,44 грн. без врахування ПДВ.

02.12.2015 листом № 17-10/14560 ПрАТ "СК "Провідна" повідомило ТОВ "СБК Сумиводстрой" про те, що подія, яка відбулась 03.11.2015, не може вважатися страховим випадком та у нього відсутні підстави для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що договір страхування припинив свою дію о 00 год. 00 хв. 13.09.2015 у зв'язку з несплатою чергової частини платежу до 12.09.2015.

15.12.2015 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою-претензією про перегляд прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідач-1 повторно відмовив позивачу у виплаті листом від 18.12.2015 № 17-12/15419.

Також, судами було досліджено, що 15.12.2014 між позивачем та ТОВ НВП "Теплосвіт" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній несе солідарну відповідальність з відповідачем-1 перед позивачем за порушення виконання зобов'язань по договору страхування, а відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1 за невиплату страхових відшкодувань, відмову у виплаті страхових відшкодувань, неустойки, можливі штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором.

Наведені обставини і стали причиною звернення ТОВ "СБК Сумиводстрой" з позовом до ПрАТ "СК "Провідна" та ТОВ НВП "Тепло-Світ" про солідарне стягнення сум страхового відшкодування, пені, 3 % річних та інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 06/0674462/1936/14 від 12.12.2014 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ними.

Господарський суд Сумської області, з яким погодився й Харківський апеляційний господарський суд, задовольняючи заявлені позовні вимоги в повному обсязі, виходили з того, що відповідачем-1 не було дотримано процедури дострокового припинення дії договору страхування, яка визначена Законом України "Про страхування", зокрема, щодо письмового повідомлення позивача про таке дострокове припинення, з огляду на що відмова ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" у виплаті страхового відшкодування із посиланням на припинення договору є необґрунтованою, оскільки подія, яка сталася 03.11.2015 (загорання транспортного засобу, що належить позивачу) мала місце в період дії договору та вважається страховим випадком.

Проте, Вищий господарський суд України вважає вказані висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст. 6 ЦК України): сторони у договорі мають право врегулювати і відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість для сторін положень актів законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ в договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору добровільного комплексного автострахування.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 ст. 997 ЦК України передбачено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

У відповідності з п. 3 ч. 1 статті 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Отже, якщо договір страхування укладено, але перший (черговий) платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок відбувся. Вказана правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування".

Так, з укладеного між сторонами договору страхування вбачається, що у разі несплати або сплати не в повному розмірі чергової частини страхового платежу дія договору вважається припиненою та договір втрачає чинність з 00 годин 00 хвилин дати, наступної за встановленою датою сплати чергової частини страхового платежу з урахуванням умов, визначених у п. 32.6.3. договору (п. 32.3 договору страхування).

Згідно з п. 32.6.3. договору страхування, дія договору припиняється та договір втрачає чинність у разі несплати позивачем чергової частини страхового платежу у встановлені договором строки або сплати в неповному обсязі (якщо договором передбачена сплата страхового платежу частинами), крім випадків, передбачених п. 31.4. договору. Сторони дійшли згоди, що страховик не зобов'язаний пред'являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та його чергову частину.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "СБК Сумиводстрой", належним чином не дослідили наведені умови договору, укладеного між сторонами та який є для них обов'язковим до виконання, по-перше, щодо підстав припинення / неприпинення договору страхування у випадку несплати страхувальником чергового страхового платежу; по-друге, щодо погодження сторонами відсутності чи наявності обов'язку страховика пред'являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та його чергову частину.

За змістом п. 31.4. договору страхування, у разі сплати страхового платежу частинами і настанням страхового випадку до повної сплати страхувальником страхового платежу за договором, вважається, що настав строк сплати усіх несплачених частин страхового платежу, які страхувальник повинен сплатити страховику протягом 10 робочих днів з дня наступного за днем настання події. Несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у зазначений строк не є підставою для відмови у здійсненні страховиком виплати страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому страховик зменшує розмір страхового відшкодування (страхової виплати) на суму однієї або декількох несплачених частин страхового платежу, про що зазначається в страховому акті.

Так, місцевий та апеляційний господарські суди передчасно дійшли висновку, що в силу п. 31.4 договору страхування, у разі настання строку сплати усіх несплачених частин страхового платежу правових наслідків у вигляді припинення договору не передбачено, а страховик у такому випадку не має права відмовити у виплаті страхового відшкодування, не встановивши, чи підпадає під дію даного положення подія (загорання транспортного засобу), яка відбулася 03.11.2015, з урахуванням того, що в даному випадку мало місце не несплата позивачем чергового платежу під час дії договору, а мала місце несплата чергового платежу, який є останнім за цим договором і в установлений договором строк і чи не має це наслідки, передбачені в п. 32.6.3. До того ж, встановлюючи, що позивач здійснив платіж 03.11.2015 (в день настання події - загорання транспортного засобу), а не 12.09.2015 (в останній день сплати останнього платежу, встановлений договором), суди попередніх інстанцій не вказали, якими нормами чи положеннями договору страхування передбачена можливість поновлення припиненого договору здійсненням останнього платежу поза строками, встановленими умовами договору.

Також, суперечливими є посилання судів на те, що відповідач-1 своїми діями з 03.11.2016 виявив згоду на чинність укладеного між сторонами договору страхування, тоді як з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "СК "Провідна" неодноразово наполягало на тому, що спірний договір страхування припинив свою дію з 13.09.2015 (наступний день після дати, встановленої для сплати останнього страхового платежу), що, зокрема, підтверджується листом від 02.12.2015 № 17-10/14560, в якому ПрАТ "СК "Провідна" повідомило ТОВ "СБК Сумиводстрой" про те, що подія, яка відбулась 03.11.2015, не може вважатися страховим випадком та у нього відсутні підстави для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що договір страхування припинив свою дію о 00 год. 00 хв. 13.09.2015 у зв'язку з несплатою чергової частини платежу - останньої, до 12.09.2015.

Таким чином, без дослідження та встановлення обставин, про які зазначено вище, а також без надання належної правової оцінки, зокрема, умовам договору страхування, колегія суддів не може погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями.

Касаційна інстанція, згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак, рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, прийняті у даній справі, вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з п. 3 ст. 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Беручи до уваги вищевикладене, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові акти - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.Б. Іванова