Постанова № 70760928, 04.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 904/2649/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Карабаня В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 р. (суддя Рудовська І.А.)та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р. (судді: Дармін М.О., Березкіна О.В., Чимбар Л.О.) у справі№904/2649/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт"простягнення 1 440 720 грн. 00 коп.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу в загальному розмірі 1 440 720 грн. 00 коп. за договором на капітальний ремонт №2015/д/ТО/830 від 15.06.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення умов вказаного договору, несвоєчасно виконано роботи з капітального ремонту тепловоза.

Справа №904/2649/16 розглядалась господарськими судами неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 642 060 грн. 00 коп. пені, 783 000 грн. 00 коп. штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про доведеність факту порушення відповідачем строків виконання підрядних робіт, однак, визначив що позивачем помилково включено в період прострочення день виконання зобов'язання. Вказане стало підставою для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 р. змінено в частині стягнення пені. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 454 140 грн. 00 коп. пені та 783 000 грн. 00 коп. штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що, на підставі приписів ст. 612 Цивільного кодексу України, господарським судом апеляційної інстанції виключено з періоду нарахування пені 12 днів, на які позивач прострочив виконання свого обов'язку з оплати підрядних робіт.

Не погодившись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірне застосування судами норм чинного законодавства.

Скаржник, зокрема, стверджує, що станом на 31.08.2015 р. ним було виконано ремонтні роботи та повідомлено про це позивача відповідним листом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л.В., судді: Вовк І.В., Кондратова І.Д., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.11.2017 р.

Крім того, вказаною ухвалою зупинено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 р. до закінчення його перегляду в порядку касації.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017 р., у зв'язку з призначенням судді Стратієнко Л.В. суддею Верховного суду (Указ Президента України №357/2017 від 10.11.2017 р.), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 р. для розгляду справи №904/2649/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А.С., суддів: Вовка І.В., Кондратової І.Д.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 р. судовою колегією у новому складі касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.12.2017 р.

У зв'язку із запланованою відпусткою судді Кондратової І.Д., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/2649/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А.С., суддів: Вовка І.В., Карабаня В.Я. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2017 р.).

Представник позивача до початку судового розгляду, керуючись приписами ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 04.12.2017 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання це право, а не обов'язок сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.06.2015 р. позивач (замовник) та відповідач (підрядник) уклали договір №2015/д/ТО/830, за умовами якого підрядник приймає на себе обов'язки щодо здійснення робіт з капітального ремонту тепловоза ТЭМ2 зав. №7273, інв. №5003423, в об'ємі КР-2 відповідно до діючих правил заводського ремонту та дефектної відомості.

В п.п. 2.1, 2.2 договору визначено вартість робіт та порядок розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору строк виконання ремонту - 45 робочих днів з моменту підписання акту приймання - передачі ремонтного фонду в ремонт.

При виникненні обставин, які не залежать від відповідача та перешкоджають виконанню його обов'язку у визначені строки, відповідач має право ставити перед позивачем питання про перенесення строків завершення робіт. При цьому, підписуються відповідні додаткові угоди про перенесення зазначених строків (п. 4.3 договору №2015/д/ТО/830 від 15.06.2015 р.).

Пунктом 5.9 договору передбачено, що про виконання робіт підрядник письмово повідомляє замовника. Огляд та підписання попереднього акту огляду здійснюється на території підрядника.

В п. 5.10 відповідного договору закріплено порядок приймання тепловозу з ремонту, за яким, таке приймання, зокрема, відбувається комісійно на території замовника з підписанням акту виконаних робіт.

При цьому, після підписання акту виконаних робіт складається акт приймання-передачі з ремонту (п. 5.11 договору).

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2015 р. за актом приймання-передачі в ремонт представники позивача передали, а представники відповідача прийняли, тепловоз для виконання капітального ремонту.

В свою чергу, з листа відповідача №81 від 31.08.2015 р. вбачається, що підрядник повідомив замовника про завершення ремонту та необхідність прийняття тепловозу, його огляду і транспортування повноважними представниками позивача 02.09.2015 р.

Однак, тепловоз в супроводі провідників позивача вибув зі станції відправлення лише 10.09.2015 р., про що свідчить залізнична накладна №47152707. Разом з цим, акт виконаних робіт сторонами складено та підписано 29.09.2015 р.

Вищевикладені обставини підтверджуються матеріалами справи, досліджувались господарськими судами попередніх інстанцій та не заперечуються сторонами.

Спір між позивачем та відповідачем у справі №904/2649/16 полягає у тому, що, на думку замовника, підрядник несвоєчасно виконав свої зобов'язання із здійснення капітального ремонту, а тому, позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити за прострочення виконання відповідних робіт пеню в розмірі 0,3% від загальної суми договору за кожний день прострочення за період з 19.08.2015 р. по 29.09.2015 р. та штраф в розмірі 15% від вартості не виконаних робіт, нарахованих на підставі п. 9.2 договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 846 вказаного кодексу строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України вбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання.

Вказане закріплено в ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Одночасно, в ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Отже, оскільки акт приймання-передачі в ремонт підписано сторонами 15.06.2015 р., то, як вірно визначено попередніми судовими інстанціями, роботи повинні були бути виконаними підрядником в строк до 18.08.2015 р. Проте, акт виконаних робіт датовано 29.09.2015 р.

Зважаючи на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що відповідачем порушено передбачений в договорі строк виконання підрядних робіт, внаслідок чого з останнього підлягають стягненню пеня та штраф за прострочення.

Разом з цим, апеляційним господарським судом прийнято до уваги, що всупереч п. 2.2 договору позивач здійснив оплату першого етапу робіт лише 06.07.2015 р., тобто з порушенням строку на 12 календарних днів.

Як зазначено в ч. 4 ст. 612, ст. 613 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд апеляційної інстанції виключив з періоду нарахування пені 12 днів, на які позивач прострочив виконання свого обов'язку з оплати підрядних робіт, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача стягнуто 454 140 грн. 00 коп. пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, вважає прийняту ним постанову законною та обґрунтованою.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються судовою колегією Вищого господарського суду України як такі, що стосуються переоцінки доказів.

Крім того, такі доводи (зокрема, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Положення про подачу в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого Міністерством транспорту України №261 від 22.04.2002 р.) вже були досліджені та відхилені апеляційним господарським судом.

В свою чергу, твердження відповідача про передачу тепловозу в ремонт 23.06.2015 р. та повернення з ремонту 10.09.2015 р. (згідно із залізничними накладними) судом касаційної інстанції не приймаються, з огляду на встановлений сторонами в договорі порядок приймання-передачі тепловозу в ремонт/з ремонту (за актами приймання-передачі).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова прийнята апеляційним господарським судом при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 р. у справі №904/2649/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді І.В. Вовк

В.Я. Карабань