Постанова № 70760912, 05.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Могил С.К.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017

зі справи № 910/24489/16

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" (далі - ТОВ "МУН РЕКОРДС"), м. Київ,

до приватного підприємства "АРАБІКА" (далі - Підприємство), м. Київ,

про стягнення 32 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Сербуль О.Ю. адвокат (дов. від 01.06.2017)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ "МУН РЕКОРДС" з позовом до Підприємства про стягнення 32 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням Підприємством у приміщенні пабу "Портер паб" за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А музичного твору з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_9 (автори слів та музики ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12.) шляхом його публічного виконання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 910/24489/16 (суддя Марченко О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 (судді Пантелієнко В.О. - головуючий, Верховець А.А., Доманська М.Л.) у задоволенні позову відмовлено, з посилання на недоведеність Організацією порушення відповідачем авторських прав позивача та наявність підстав для стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить судові акти попередніх судових інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових актів норм матеріального і процесуального права.

20.11.2017 та 29.11.2017 від Організації надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника Організації, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- Організація здійснює управління майновими авторськими правами ТОВ "МУН РЕКОРДС" на підставі укладеного договору від 17.05.2012 № 17052012/01 про управління майновими авторськими правами, зокрема щодо такого музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (у виконанні ОСОБА_9). Строк дії вказаного договору згідно з додатковою угодою від 01.12.2016 № 17 продовжено до 31.12.2017;

- у свою чергу, ТОВ "МУН РЕКОРДС" набуло виключні майнові права на використання зазначеного музичного твору на підставі договору від 10.01.2014 № 01/10-01-14 про передачу авторських і суміжних прав з правовласником - фізичною особою ОСОБА_8; строк дії прав на використання - з 03.06.2015 до 31.12.2021 (з урахуванням додатку від 03.06.2015 № 14 до договору);

- як зазначено Організацією, 27.07.2016 у приміщені пабу "Портер паб" за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, у якому господарську діяльність здійснює Підприємство, працівником Організації зафіксовано факт публічного виконання музичного твору з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_9 (автори слів та музики ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12.) для фонового озвучення приміщень закладу, що підтверджується актом фіксації від 27.07.2016 № 21/07/16, диском з відеофіксацією та фіскальним чеком;

- з посиланням на незаконне використання відповідачем названого музичного твору (без отримання відповідного дозволу), Організація просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (далі - Ліга) є організацією колективного управління на колективній основі всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 № 5/2003;

- Ліга надала дозвіл Підприємству на використання спірного музичного твору шляхом публічного виконання на підставі договору від 05.12.2014 № Київ/02/12/14 про виплату винагороди (роялті); музичний твір же був використаний Підприємством в період дії даного договору;

- позивач направив лист - вимогу Лізі від 07.06.2016 про вилучення музичних творів, майнові авторські права на які належать ТОВ "МУН РЕКОРДС" стосовно території України із дозволів на використання.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності публічного виконання спірного музичного твору у приміщені пабу "Портер паб", наявності чи відсутності підстав для стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

У пункті 491 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням презумпції правомірності правочину, дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичного твору, та відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до статті 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону № 3792 виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 3792 виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем (зокрема, акту фіксації, відеозапису), суди попередніх інстанцій не надали останнім оцінки в їх сукупності, не навели доказів відповідача на їх спростування. При цьому, зазначаючи про те, що акт підписано лише представником Організації, суди попередніх інстанцій не зазначили, яким чином це вливає на чинність самого акту фіксації.

Посилаючись на те, що Організацією не надано доказів того, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного музичного твору, суди залишили поза увагою посилання Організації на те, що таке використання здійснювалося за допомогою наявних у приміщенні технічних засобів, на підтвердження чого надано відповідний диск з фіксацією.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Зазначаючи про те, що фізична особа ОСОБА_8 згідно умов договору від 10.01.2014 № 01/10-01-14 як правовласник не передавав позивачу - ТОВ "МУН РЕКОРДС" прав вимагати вилучення музичних творів із дозволів на використання, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою додаток від 03.06.2015 № 14 до вказаного договору та обсяг майнових авторських прав, які набуло ТОВ "МУН РЕКОРДС" (виключні авторські та суміжні права).

Стверджуючи про те, що законодавець пов'язує вилучення музичних творів суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав з тим, що вказаний суб'єкт не передавав організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами (жодній), у той час як ТОВ "МУН РЕКОРДС" було передано Організації повноваження на управління своїми правами за Договором № 17052012/01, суди попередніх інстанцій не врахували дійсного змісту статті 49 Закону № 3792, відповідно до якої суб'єкт авторського права (у даному випадку, позивач), який не передав організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами (у даному випадку, Лізі), в тому числі щодо збирання винагороди, наділений правом вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління (у даному випадку, Лігою) шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. При цьому, укладення позивачем договору № 17052012/01 з Організацією, не обмежує позивача у праві на вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються іншими організаціями колективного управління, яким позивач не передав повноважень на управління своїми правами.

З огляду на те, що саме з Лігою відповідачем укладено договір про виплату винагороди (роялті), відповідно, Ліга зобов'язана повідомляти відповідача про вилучення творів із дозволів на використання (якщо останнє мало місце), судам слід було достеменно з'ясувати, чи вплине рішення у даній справі на права або обов'язки Ліги щодо однієї із сторін спору, у залежності від чого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для залучення Ліги до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Зазначаючи про те, лист - вимога позивача від 07.06.2016, який адресований Лізі про вилучення музичних творів, майнові авторські права на які належать ТОВ "МУН РЕКОРДС" стосовно території України із дозволів на використання, суперечить фінансовим інтересам правовласника та чинному законодавству України, суди попередніх інстанцій не врахували обсягу майнових авторських прав позивача щодо спірного музичного твору та не навели приписів законодавства, яким, на думку судів, суперечить такий лист - вимога.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки за результатами вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 зі справи № 910/24489/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Палій

Суддя В. Корсак

Суддя С. Могил