Постанова № 70760082, 30.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 р. № 820/4094/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання – Кульчій А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати дію ГУ ДСНС України у Київській області, яка вчинена у виді відмови у проведенні перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана мною, ОСОБА_1, за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період 20.11-30.11.1986 р., 01.12-05.12.1986 р., 20.12-31.12.1986 р., 01.01-04.01.1987 р., та видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) наданої в листі від 18.05.2017р. № 66/ 5/ 3893-М-26 - протиправною;

- зобов'язати Головне управління ДСНС України у Київській області видати наказ про перерахунок заробітної плати, яка отримана мною, ОСОБА_1, за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період 20.11-30.11.1986 р., 01.12-05.12.1986 р., 20.12-31.12.1986 р., 01.01-04.01.1987 р., провести перерахунок заробітної плати та видати мені довідку, та копію наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1987 років, згідно розпорядження ОСОБА_2 Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 23.05.86 р. № ЮЗІрс, ОСОБА_2 УРСР та УРРПР від 10.06.1986 р. № 207-7, тимчасового порядку оплати праці Міненерго в зоні ЧАЕС, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 р. № 0149, та від 30.06.1986р. №0189, вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 р. № 3/7/382 , на підставі постанови КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 р. № 09-3751, у порядку передбаченому роз'ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 р. № 03-3/1652-018-2 розділ 2, та архівних матеріалів (довідка ГТУ МНС України у Київській області від 17.04.2013р. № 9/3/912). При перерахунку: розрахувати збережений заробіток за листопад, грудень 1986р., січень 1987р. з врахуванням підвищеної оплати за попередні місяці. нарахувати доплату за роботу у вихідні та святкові дні; розрахувати оплату в зоні ЧАЕС, при цьому: подвоїти посадовий оклад (п. 3 наказ № 0189); привести годину тарифну ставку до 6-годишюго робочого дня; нарахувати кратність; при нарахуванні за роботу в різних зонах впродовж одного дня примінити СПК (середній показник кратності); нарахувати доплату за роботу у вихідні та святкові дні; 2.5 нарахувати доплату за роботу у надурочний час; 2.6 нарахувати доплату за бойовий резерв; 2.7 нарахувати доплату за роботу у нічний час; заповнити довідку по всіх реквізитах; надати лист до ПФУ про визнання довідки № 244 недійсною. Встановити судовий контроль згідно ст. 267 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час служби він був направлений у службове відрядження для спеціальних завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати йому не було враховано нормативно-правових актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, з яких на даний час знято гриф секретності та які є чинними. Позивач звернувся до Головного управління ДСНС України в Харківській області з заявою про проведення перерахунку заробітної плати за час перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі довідки для надання її до органів Пенсійного фонду. Відповідач, надіслав на адресу позивача лист-відповідь від 18.05.2017 року № 66/5/3893-М-26, яким відмовив в проведенні перерахунку заробітної плати через відсутність підстав для його здійснення та видачі іншої довідки. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за відновленням його порушених прав до суду.

Представник відповідача у письмових запереченнях, наданих до суду, проти позову заперечував, зазначивши, що в даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, у 1986-1987 роках проходив службу в органах внутрішніх справ МНС України та на час звільнення перебував на посаді старшого пожежного ВПЧ-2 Управління пожежної охорони Київської області при Управлінні внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні Чорнобильської атомної електростанції.

Згідно з довідкою від 11.03.2011 року № 244, виданою Головним управлінням МНС України в Київській області, ОСОБА_1 знаходився в зоні ЧАЕС: листопад 1986 року 20.11.86-23.11.86 -Чорнобиль (4 дня), 24.11.86-30.11.1986 - ЧАЕС (7 днів); грудень 1986 року 01.12.86-05.12.1986 - ЧАЕС (5 днів), 20.12.86-27.12.86 - Чорнобиль (8 днів), 28.12.86-31.12.86-ЧАЕС (4 дня).

Згідно довідки МСЕК №017977 від 30.03.2011 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково та 80% втрати працездатності.

21.04.2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області з заявою про видачу наказу про перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення), здійснення перерахунку та видачі довідки та копії наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з тим, що оплата праці позивачу була проведена без урахування деяких спеціальних нормативних актів по оплаті праці (наказ МВС СРСР від 19.03.1984 р. №090 п.12, п.15., наказ МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 п.1, наказ МВС СРСР від 30.06.1986 р. №0189 п.3).

Відповідач листом № 66/5/3893-м-26 від 18.05.2017 року повідомив позивачу, що у 1986-1987 роках позивач проходив службу як особа рядового складу, тому сфера дії законодавства про працю не поширюється на осіб рядового та начальницького складу. Порядок проходження служби особовим складом в органах і підрозділах цивільного захисту визначено Кодексом цивільного захисту України та положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу. Надані позивачем «нормативні акти з оплати праці» стосуються тільки питань оплати праці працівників.

Позивач не погодився з відмовою відповідача та звернувся до суду адміністративним позовом за відновленням своїх порушених прав та законних інтересів.

Оцінивши встановлені обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд зазначає наступне.

Як вбачається з листа Міністерства соціальної політики України від 07.07.2012 року №7975/0/14-12/20 «Про оплату праці (грошове забезпечення) в зоні відчуження 1986-1990 роках», норми Кодексу законів про працю Української РСР на працівників органів внутрішніх справ не поширюється, в тому числі й щодо режиму робочого часу та додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, надурочні і нічні години не оплачувалися.

На момент проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ діяв наказ Міністерства внутрішніх справ СРСР від 19 березня 1984 року №090 «Про затвердження Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Пунктом 5 цього Положення передбачалася виплата грошового забезпечення за неповний місяць, де розмір виплат за кожний календарний день визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний календарний місяць, на кількість календарних днів у цьому місяці.

Суд зазначає, що для осіб рядового і начальницького складу ОВС, до яких належав позивач, порядок обчислення пенсій по інвалідності, пов'язаної із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС визначено розпорядженням КМУ від 04.04.2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби» (далі - Розпорядження) і встановлено порядок обчислення грошового утримання.

Згідно вказаного Розпорядження пенсія призначається із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час, який обчислюється у наступному порядку: «сума грошового утримання, що складається з посадового окладу і окладу за спеціальними званнями, у кратних розмірах в одному з календарних місяців роботи 1986 року ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у цьому місяці. Заробіток за один день збільшується на розмір премії, що була виплачена за безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у цьому місяці, і множиться на 30 календарних днів. До одержаного умовного місячного заробітку додається надбавка за вислугу років.».

З аналізу викладеного вбачається, що довідка для призначення пенсії згідно вимог закону може надаватися лише із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час з 06 червня 1986 року по 17 липня 1986 року, що обчислюється згідно вищевказаного порядку (за відпрацьовані календарні дні) і вказаних складових грошового утримання (тобто без урахування виплати за час перебування у резерві в стані бойової готовності і із премії, що була виплачена безпосередньо за участь у ЛНА на ЧАЕС, а не визначена системами оплати праці).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( далі - Закон) та постанову КМУ від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 (далі - Порядок обчислення пенсій) не містить правових норм, щодо порядку обрахування грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які були відкомандировані для виконання службових обов'язків на роботи в зону ЧАЕС.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин нарахування і виплата позивачу грошового утримання регулювалася Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090.

Таким чином, відповідачем правомірно надано довідку позивачу виключно на підставі первинних бухгалтерських документів на підставі даних щодо розміру посадового окладу і окладу за спеціальним званням, у кратному розмірі в одному з календарних місяців роботи 1986 року який ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у цьому місяці згідно розпорядження КМУ від 04.04.2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби».

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проводилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3-кратному розмірі.

З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала ОСОБА_2 від 07.05.1986р. №524-156, абз.2 п.1 якої зобов'язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

З 23.05.1986 Розпорядженням № 1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням № 964-рс від 17.05.1986р. для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно). В разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження стає менше на одиницю. В іншому випадку розмір вплати не буде відповідати вимогам вищезазначеного Розпорядження.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

З аналізу викладеного вбачається, що викладене не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984р. № 090 не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати в вихідні, святкові та нічний час.

Відповідно до п. 12 Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. В разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов'язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Укрпрофради віт 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії па ЧАЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища» оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАНС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи, середньомісячна заробітна плата, провадилась у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратномута 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Щодо посилання позивача на постанову ОСОБА_2 Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, суд зазначає, що на осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ вона розповсюджувалася лише в частині виплати добових, безкоштовного харчування та проживання і розрахунку вислуги років, що надає право на пенсію.

Також, суд зазначає, що відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Таким чином, будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.

Оскільки, розпорядженнями ОСОБА_2 Міністрів РСР від 17.05.1986 року №964 рс та від 23.05.1986 року №1031 рс введено кратність оплати за зонами небезпеки з розрахунку одинарних посадових окладів (окладів за спеціальним званням для офіцерського і начальницького складу), п.1 постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, п.1 постанови ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, наказами МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 із змінами, внесеними наказом МВС СРСР від 30.06.1986 р №0189 щодо оголошення цих постанов до виконання, вказівки МВС СРСР від 30.05.1986 року №35 с в МВС СРСР не було передбачено для осіб рядового складу органів внутрішніх справ обрахування кратності оплати за зонами небезпеки із подвійного посадового окладу і окладу за спеціальним званням.

З аналізу викладеного вбачається, що в довідці позивача про роботу в зоні ЧАЕС відсутні відомості про виконання робіт, що давали б підставу для застосування п. 3 наказу МВС СРСР від 30.06.1986 р. №0189.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем було правомірно відмовлено у перерахунку грошового забезпечення за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки виплати за нормативними актами, на які посилається позивач йому не здійснювались, тому вони не підлягають включенню в довідку для подальшого перерахунку пенсії, що обумовлює відсутність такого перерахунку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1-2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

ОСОБА_2 може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

ОСОБА_2 в повному обсязі виготовлена 05 грудня 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.