Постанова № 70760076, 06.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м. Київ № 826/3730/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження справу ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1/позивач) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ, відповідач) про:

- визнання незаконним наказу голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2017 року №1075-К «Про штатний розпис складу ВССУ з 01 січня 2017 року» у частині встановлення посадового окладу судді цього су ду в розмірі 19200 грн.

- визнання нарахування і виплату мені суддівської винагороди, - поса дового окладу у сумі 19200 грн, доплати за вислугу років до нього у розмірі 60% за січень, лютий 2017 року неправомірними.

- зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату з 1 січня 2017 року суддівської винагороди виходячи із того, що посадовий оклад судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивіль них і кримінальних справ з 1 січня 2017 року має обчислюватись із мі німальної заробітної плати в сумі 3200 грн, помноженій на 10 і на 1,2, де 10 - кратність посадового окладу до мінімальної заробітної плати для судді місцевого суду, а 1,2 - пропорційний до посадового окладу судді місцевого суду коефіцієнт судді вищого спеціалізованого суду, і складати 38400 грн із доплатою за вислугу років за стаж роботи бі льше 25 років 60% такого посадового окладу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2017 року позивачу, як судді ВССУ, що не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівська винагорода обраховується за правилами, встановленими ст. 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», тому, посадовий оклад повинен визначатися виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн згідно із ст. 8 Закону України від 21.12.2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Водночас Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачена «розрахункова величина 1600 грн», не може бути застосований при визначенні посадового окладу судді, що не проходив кваліфікаційного оцінювання, оскільки цей Закон прийнятий раніше вищевказаних і не є законом про судоустрій або законом, який вносить зміни до закону про Державний бюджет України. Зазначає, що підставою для неправильного визначення и невиплати у повному обсязі суддівської винагороди за січень і лютий 2017 року став наказ Голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року №1075-К «Про штатний розпис складу ВССУ з 01 січня 2017 року» у частині встановлення посадового окладу судді цього суду у розмірі 19200 грн. Позивач вважає, що порушено його право на отримання суддівської винагороди в належному розмірі, яка має обчислюватись із мі німальної заробітної плати в сумі 3200 грн, помноженій на 10 і на 1,2, де 10 - кратність посадового окладу до мінімальної заробітної плати для судді місцевого суду, а 1,2 - пропорційний до посадового окладу судді місцевого суду коефіцієнт судді вищого спеціалізованого суду, і складати 38400 грн. із доплатою за вислугу років за стаж роботи бі льше 25 років 60% такого посадового окладу. Відтак, порушене, на думку позивача, право підлягає захисту в судовому порядку, тому просить задовольнити свій позов в повному обсязі, а також просив суд звернути рішення до негайного виконання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача не визнав позовних вимог, надав до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність визначення позивачу посадового окладу в розмірі 19200 грн згідно із п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Також зазначив, що наказ Голови ВССУ виданий відповідно до чинного законодавства України, на підставі якого нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу здійснена правильно, у зв'язку з чим жодних прав та законних інтересів позивача порушено не було. Крім того, Конституційним Судом України не приймалось рішення щодо визнання неконституційним Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII в частині застосування мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 гривень як розрахункової величини для визначення посадових окладів.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом ухвалено про вирішення даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року №2871-VІ «Про обрання суддів» та наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2011 року №96-к, позивача 23.12.2010 обрано на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безстроково та зараховано з 27.01.2011 року до штату названого суду, де позивач працює суддею на час розгляду цієї справи.

Також, судом встановлено і підтверджується наявною у справі копією наказу ВСУ від 30.12.2016 року №1075-к, що відповідно до ч. 2 ст. 41, ст. 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», ст. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», наказу Державної судової адміністрації України від 13 жовтня 2010 року №146 «Про визначення кількості суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ», керуючись наказом Міністерства фінансів України віл 28 січня 2002 року №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесу виконання бюджету» затверджено та введено в дію штатний розпис, згідно якого з 01 січня 2017 року суддям ВССУ встановлено оклад у розмірі 19200 грн.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення статті 95 Конституції України, зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами та територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Так, частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Підпунктом 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України (доповнено згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя»") передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, NN 41 - 45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Так, судом встановлено, що на час розгляду даної справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що передбачено пп. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів". Дана обставина визнається і не заперечується сторонами по справі.

Оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання у розумінні пп. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, суддівська винагорода позивачу визначається, відповідно до Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453).

Відповідно до ч. 2 ст. 133 Закону №2453, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно п. 2 ч. 4 ст. 133 Закону №2453, посадовий оклад суддів спеціалізованого суду встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,2. Водночас відповідно до ч. 3 цієї статті посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

З 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774).

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким регламентовано, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Згідно зі ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Адміністративний суд повноважний відмовитися від застосування закону, який є аналогічним до того, що був визнаний неконституційним. Аналіз практики Конституційного Суду України засвідчує відсутність його рішень про неконституційність певного положення (яке може бути предметом регулювання виключно закону про державний бюджет) через його закріплення не у законі про державний бюджет на певний рік, а в іншому законі.

Отже, на теперішній час положення пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1744 не визнані неконституційними та приймаються судом при вирішенні даної справи.

При цьому, Закон №1744 не містить вказівки щодо незастосування пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону до Законів України №1402 та №2453.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з 01 січня 2017 року суддям спеціалізованих судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 19200 грн (1600 грн. (розрахункова величина відповідно до Закону України від 06.12.2016 року №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») х 10 х 1,2).

Крім того, згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України, нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Відтак, суд вважає, що ВССУ при виплаті позивачу суддівської винагороди за січень, лютий 2017 року, діяв на підставі, в межах і спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України.

Стосовно решти позовних вимог, суд зазначає, що вони є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову та про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 122,158 - 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда