Постанова № 70759976, 01.12.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 год. 09 хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (далі – позивач, ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів") звернулося до суду з позовом до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі – відповідач, Дубенське об’єднане УПФУ Рівненської області) про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на загальну суму 146 963,35 грн. за квітень - вересень 2017 року.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначила, що оскаржувані розрахунки були прийняті неправомірно, всупереч вимог чинного законодавства та з перевищенням наданих йому повноважень. Вказала на те, що відповідач, здійснюючи розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, не надав позивачу та жодним чином не обґрунтував підстав призначення та нарахування пільгових пенсій, вказаним у розрахунках особам. Зокрема, вважає, що, оскільки не було надано протоколів призначення пенсій, уточнюючих довідок та доказів роботи працівниками, які зазначені в розрахунках, на підприємстві позивача, то не можна встановити дійсності призначення таких пільгових пенсій. Також зазначає, що пільгові пенсії пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були призначені до набрання чинності змінами в статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому спірні розрахунки, до яких включені витрати на виплату пенсій, призначених до 01.10.2011, сформовані відповідачем протиправно. Всупереч нормам законодавства, відповідач безпідставно збільшив строк відшкодування фактичних витрат вказаним пенсіонерам. Крім того, вважає, що відповідачем було порушено порядок направлення, визначеного для розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Застосування Інструкції №21-1, на думку позивача, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки вона не може визначати порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в тому числі відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки є документом, що регулює виключно діяльність Пенсійного фонду та його територіальних підрозділів. За таких обставин, стверджувала про протиправність розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та просила позов задовольнити повністю.

В судове засідання представник відповідача не прибув, подав письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам до виповнення їм віку, що передбачений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, тобто до віку, що дає право на отримання пенсії по віку відповідно до чинного на даний час законодавства. Вказав, що відповідач згідно з Інструкцією №21-1 сформував та надіслав розрахунки на відшкодування витрат позивачу, а тому підстав для задоволення адміністративного позову немає.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що Дубенським об’єднаним УПФУ Рівненської області сформовано та направлено позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на загальну суму 146 963,35 грн., зокрема, за квітень 2017 року №68/04 від 06.04.2017 на суму 26 293,32 грн., за травень 2017 року №490/05 від 10.05.2017 на суму 23 457,69 грн., за червень 2017 року №1199/05 від 29.06.2017 на суму 22 299,39 грн., за липень 2017 року №1328/05 від 05.07.2017 на суму 22 060,09 грн., за серпень 2017 №1771/05 від 09.08.2017 на суму 22 667,48 грн., за вересень 2017 року №2055/05 від 06.09.2017 на суму 23 800,71 грн.(а.с.9-14).

Вказані розрахунки сформовані та надіслані позивачу на виконання вимог п.6.4 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003.

Не погодившись з правомірністю прийнятих розрахунків, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно вимог пп. 1 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV(далі - Закон № 1058-ІV), платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

Відповідно до п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Закон № 1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004 року. До цього діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 даного Закону, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абз.3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997 року, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизований в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Інструкція №21-1 на час прийняття оскаржуваних розрахунків та розгляду справи судом є чинною, а відтак посилання позивача на необґрунтованість та протиправність її застосування, на переконання суду є безпідставними.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 та 2 п. 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.8. даної Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Розмір сум до відшкодування відповідно до п. 6.4 Інструкції на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками № 1, №2 виробництв, робіт, професій, посад показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, суд не може погодитися з доводами позивача про те, що порядок сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не визначено жодним нормативно-правовим актом України.

Відтак, суд вважає, що обов’язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємство.

Дана позиція підтверджена Верховним Судом України у постановах від 23.04.2013 у справі №21-113а13 та від 08.10.2013 у справі №21-310а13.

Відповідно до вимог п. 6.4 Інструкції, відповідачем було направлено для позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, згідно яких визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, вказаним у розрахунках.

Позивач вказує на несвоєчасність направлення відповідачем розрахунку фактичних витрат від 29.06.2017 №1199/05, проте суд зазначає, що саме по собі невчасне направлення розрахунків у встановлений строк не свідчить про їх необґрунтованість та може слугувати підставою для визнання розрахунку неправомірним.

Даний висновок кореспондує позиції, висловленій у рішенні Вищого адміністративного суду України від 28.07.2016 по справі №813/1296/15.

Судом також встановлено, що в строки, визначені п. 6.7. Інструкції, позивач витрати Пенсійному фонду не відшкодовував, посилаючись на те, що Пенсійний фонд порушив вимоги чинного законодавства при їхньому прийнятті, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував підстав призначення та нарахування пільгових пенсій указаним у розрахунках особам, зокрема, не надав уточнюючих довідок про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та протоколів призначення пенсій.

На переконання суду дане твердження позивача є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені в спірних розрахунках пенсіонери є колишніми працівниками ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", які набули право на призначення пільгової пенсії відповідно до Списку №1 і яким призначена пільгова пенсія. Дана обставина підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколами призначення пенсій, уточнюючими довідками про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах виданих ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" вищевказаним пенсіонерам (а.с.42-71, 118-129, а.с.136-138).

Витягами із списку №1 на зарахування пенсій, соціальних допомог на поточні рахунки в Дубенському об’єднаному УПФУ Рівненської області підтверджено зарахування пільгових пенсій, вказаним у розрахунках пенсіонерам (а.с.72-86).

Щодо посилань представника позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті розрахунків через безпідставне збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо пенсіонерів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які досягли на час складення спірних розрахунків 55 років, то суд з ними погодитися не може, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на момент призначення пільгових пенсій вищезазначеним пенсіонерам) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Проте, з 01.10.2011 року вступила в силу нова редакція статті 26 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України №3668-VІ від 08.07.2011 року, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Тобто, жінкам підвищено граничний вік в залежності від дати народження від 55 до 60 років, з настанням якого можливо призначення пенсії за віком.

При виплаті таких пільгових пенсій законодавець збільшив жінкам граничний вік, з настанням якого останні вправі отримати не пільгову пенсію, а пенсію за віком, що має наслідок припинення відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату пільгової пенсії.

Як встановлено судом, протоколи про призначення пенсії та підстави її призначення зазначеним в оспорюваних розрахунках пенсіонерам, в тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, позивачем у встановленому порядку не оскаржувались, на даний час є чинними та не є предметом розгляду даної справи. Не оскаржували їх і пенсіонери ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

На час прийняття вказаних змін законодавства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не досягли 55 років, і відповідно по жодній із них відповідачем не приймались розпорядження про призначення пенсії за віком на загальних підставах після досягнення пенсійного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що пенсіонерка ОСОБА_2 народилась 26.07.1959, тобто вона відповідно до норм чинного законодавства має право виходу на пенсію в 58 років (26.07.2017).

Відповідно, ОСОБА_2 була правомірно включена до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період квітень-липень 2017 року.

Пенсіонерка ОСОБА_3 народилась 29.06.1960, тобто вона відповідно до норм чинного законодавства має право виходу на пенсію в 59 років (29.06.2019).

Відповідно, ОСОБА_3 була правомірно включена до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період квітень-вересень 2017 року.

Пенсіонерка ОСОБА_4 народилась 18.05.1959, тобто вона відповідно до норм чинного законодавства має право виходу на пенсію в 58 років (18.05.2017).

Відповідно, ОСОБА_4 була правомірно включена до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період квітень-травень 2017 року.

Відтак, на переконання суду, відповідач правомірно визначив у розрахунках фактичних витрат дату досягнення загального пенсійного віку у відповідності до вимог статті 26 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", чинних на час формування спірних розрахунків фактичних витрат.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Проте, суд вважає, що за даних обставин Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" правомірно застосований до даних правовідносин, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на момент набрання цим Законом чинності в 2011 році загального пенсійного віку не набули і права на призначення пенсії за віком на загальних підставах у них не виникло, а відтак вказаний Закон фактично застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Крім того, зазначені особи не зверталися до відповідача з вимогою про призначення пенсій за віком на загальних підставах після досягнення ними 55 – річного віку, а отже спірних правовідносин між ними та органами пенсійного фонду з цього приводу не виникало. Такий предмет спору не заявлявся і позивачем і у даному позові, а тому, на переконання суду, вважати зазначених осіб такими, що набули право на пенсію за віком на загальних підставах після досягнення ними 55 - річного віку, в суду немає підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що оскаржувані позивачем розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій винесені відповідачем правомірно у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки встановлено факт понесення таких витрат відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, правових підстав для визнання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на загальну суму 146 963,35 грн. за квітень - вересень 2017 року, протиправними та їх скасування у суду немає і відповідно у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 94 КАС України сторонам не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позивачу - Приватному акціонерному товариству "Дубенський завод гумово-технічних виробів" в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.