Постанова № 70759710, 30.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Пляшкової К.О.,

за участі

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: ОСОБА_2 (довіреність від 13.09.2017 № 7345/12-14-10/028),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ДПІ у м. Сєвєродонецьку) з такими вимогами:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2017 № Ф-432-17;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та від 02.03.2016 №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, прийняті за наслідками акта перевірки від 15.02.2016 № 1358/12-14-13-02/21-2281611675;

- зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до облікових карток позивача у зв’язку зі скасуванням вищезазначених податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, тобто сторнувати протиправні нарахування по вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та податковій вимозі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач оскаржив рішення відповідача до ГУ ДФС у Луганській області та отримав тільки рішення про продовження строку розгляду первинної скарги від 28.03.2016 № ФОП/34/12-32-10-01-09. Рішення про результати розгляду скарги від відповідача не отримано. Отже, позивач вважає, що у відповідності до норм п. 56.9 ст. 56 ПК України скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги. Відповідно всі рішення вважаються скасованими, а вимога про сплату боргу є протиправною.

Також, позивач не згоден з висновками перевірки, оскільки ОСОБА_3 після укладення договорів на виконання робіт жодного разу на роботу не прибув, роботу не виконував, ніяких доходів від позивача не отримував. У зв’язку з чим у позивача відсутній обов’язок по сплаті податків та зборів, подання звіту щодо найманих працівників щодо цієї особи. У зв’язку з відсутністю факту отримання доходу та відсутністю факту нарахування доходу, а також відсутністю актів виконаних робіт, у позивача відсутній обов’язок по нарахуванню та перерахуванню єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2017 року про відкриття провадження в адміністративній справі роз’єднано позовні вимоги у самостійні провадження з такими вимогами:

- скасування вимоги від 12.09.2017 № Ф-432-17 та скасування рішень від 01.03.2016 № НОМЕР_3, від 02.03.2016 №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 залишено на розгляді в адміністративній справі № 812/1515/17;

- скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 виокремлено в адміністративну справу № 812/1525/17.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві. Додатково зауважив, що у цивільно-правових договорах на виконання робіт, укладених із ОСОБА_3, визначено, що виконані роботи приймаються за актом здавання-приймання виконаних робіт і саме ці акти є підставою для оплати цих робіт. Позивач не вважав за необхідне розривати укладені договори, оскільки вони є строковими та без виконання робіт не мають жодної сили. Також, позивач зазначив, що він постійно використовує працю найманих працівників. Зі всіма укладаються договори підряду. Після виконання робіт складаються акти здавання-приймання виконаних робіт, після чого відомості про суми доходу вносяться до відомостей на виплату грошей. Кошти виплачуються найманим працівникам під підпис у відомостях. Оскільки акти здавання-приймання виконаних робіт від ОСОБА_3 та відомості на виплату грошей відсутні, позивач вважає, що у відповідача відсутні докази здійснення будь-яких виплат на користь цієї особи. Відповідно, твердження податкового органу, що позивач ухилявся від сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску є безпідставними.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав письмові заперечення проти позову (арк. спр. 33), у яких зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 укладено догори підряду про виконання робіт. За виконані роботи ОСОБА_3 отримував від позивача винагороду на загальну суму 11500,00 грн, з якої не були сплачені відповідні податки та збори. Зазначені обставини підтверджені заявою та поясненнями ОСОБА_3, договорами підряду. Також, в ході перевірки встановлено, що в податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) позивачем не відображена інформація про суми винагород, виплачені за цивільно-правовими договорами з громадянином ОСОБА_3, податок не утримано, до бюджету не перераховано. У зв’язку з чим позивачу донарахований податок на доходи фізичних осіб, на донараховану суму податку на загальну суму 1680,15 грн застосовано штрафну санкцію у розмірі 1150,55 грн та штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн за не відображення інформації про суми винагород, виплачених ОСОБА_3 за цивільно-правовими договорами у 4 кварталі 2014 року, 1-2 кварталах 2015 року.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях проти позову. Додатково зауважив, що сумнівними є обставини, що позивач тричі укладав зі ОСОБА_3 цивільно-правові угоди без фактичного виконання робіт та виплат винагороди за виконані роботи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 повністю підтвердив обставини, зазначені ним у заяві до податкового органу та поясненнях. Повідомив суду, що акти здавання-приймання виконаних робіт ним не складалися, оскільки він не знав про необхідність їх складання. Виплату винагороди отримував від позивача наприкінці кожного робочого тижня із розрахунку 100,00 грн за день. У відомостях про отримання коштів підписи не ставив. Також, зауважив, що у своїй заяві зазначав дані осіб, які працювали у позивача, та могли б підтвердити його твердження про виконання ним робіт та отримання доходу від позивача. Повідомив суду, що цивільно-правові угоди він надавав до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради для призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам на проживання.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 113251 (арк. спр. 6) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. спр. 7).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку у період з 14.12.2015 по 18.12.2015 проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування заробітної плати та податку на доходи фізичних осіб, укладання трудових та цивільно-правових договорів, оформлення трудових відносин з найманими працівниками, виплати заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, перерахування податку на доходи фізичних осіб, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014 по 31.05.2015, за результатами якої складено акт від 24.12.2015 № 1329/12-14-17-02/21-2281611675 (арк. спр. 81-84).

Позивачем на акт перевірки подані заперечення від 15.01.2016 № 204 (арк. спр. 47-48).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку у період з 02.02.2016 по 08.02.2016 проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, що стали предметом заперечень від 15.01.2016 до акта перевірки від 24.12.2015 № 1329/12-14-17-02/21-2281611675, результати якої оформлено актом від 15.02.2016 № 1358/12-14-13-02/21-2281611675 (арк. спр. 8-11).

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено такі порушення:

1. п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абзацу а) п. 171.2 ст. 171, абзац а) п. 176.2 ст. 176, п. 177.7 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 1680,15 грн, у т. ч. за жовтень 2014 року – 73,05 грн, за листопад 2014 року – 292,20 грн, за грудень 2014 року – 219,15 грн, за січень 2015 року – 73,05 грн, за лютий 2015 року – 248,37 грн, за березень 2015 року – 292,20 грн, за квітень 2015 року – 306,81 грн, за травень 2015 року – 175,32 грн.

2. п. 51.1 ст. 51 розділу ІІ, абзацу б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за період з 27.10.2014 по 15.05.2015 ФОП ОСОБА_1 не відображено інформацію про суми винагород, виплачених по цивільно-правовим договорам за 4 квартал 2014 року, 1-2 квартали 2015 року.

3. п. 5 та п. 8 ст. 8 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування єдиного внеску на суми винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) всього у сумі 4289,50 грн.

4. п. 7 ч. 11 ст. 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з жовтня 2014 року по травень 2015 року не надавався.

Дослідженням змісту розділу 2 акта перевірки від 15.02.2016 № 1358/12-14-13-02/21-2281611675 встановлено таке.

До ДПІ у м. Сєвєродонецьку надійшла заява від ОСОБА_3, у якій він зазначив, що працював з жовтня 2014 року по травень 2015 року у ФОП ОСОБА_1 за цивільно-правовими договорами, копії яких надав разом із заявою, та отримував винагороду, з якої не сплачені відповідні податки та збори. Загальна сума доходу складає 11500,00 грн, у тому числі: за жовтень 2014 року – 500,00 грн, за листопад 2014 року – 2000,00 грн, за грудень 2014 року - 1500,00 грн, за січень 2015 року – 500,00 грн, за лютий 2015 року – 1700,00 грн, за березень 2015 року – 2000,00 грн, за квітень 2015 року – 2100,00 грн, за травень 2015 року – 1200,00 грн. ФОП ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті доходу (винагороди) за цивільно-правовими договорами не здійснено утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1680,15 грн, у тому числі: за жовтень 2014 року – 73,05 грн, за листопад 2014 року – 292,20 грн, за грудень 2014 року – 219,15 грн, за січень 2015 року – 73,05 грн, за лютий 2015 року – 248,37 грн, за березень 2015 року – 292,20 грн, за квітень 2015 року – 306,81 грн, за травень 2015 року – 175,32 грн.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) у період з жовтня 2014 року по травень 2015 року не подавав, даних про виплату винагороди ОСОБА_3 не відобразив.

На підставі акта перевірки від 15.02.2016 № 1358/12-14-13-02/21-2281611675 ДПІ у м. Сєвєродонецьку винесено такі повідомлення-рішення:

- від 01.03.2016 № НОМЕР_1 за формою «Р» про збільшення ОСОБА_1 грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510,00 грн (арк. спр. 12);

- від 01.03.2016 № НОМЕР_2 за формою «Д» про визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2830,70 грн, у тому числі: 1680,15 грн за податковим зобов’язанням, 1150,55 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 13).

Податкові повідомлення-рішення 03.03.2016 направлені позивачу рекомендованим відправленням, яке вручено 05.03.2016 донці позивача, про що наявна відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. спр. 55).

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся зі скаргою від 12.03.2016 № 226 до Головного управління ДФС у Луганській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про продовження строку розгляду первинної скарги від 28.03.2016 № ФОП/34/12-32-10-01-19, яким продовжено строк розгляду скарги до 29.04.2016 (арк. спр. 14), та рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.04.2016 № ФОП-39/12-32-10-01-09, яким скаргу позивача залишено без задоволення (арк. спр. 60-63).

Рішення про результати розгляду скарги 11.04.2016 направлено позивачу рекомендованим відправленням, яке повернулося до відповідача без вручення із зазначенням причини повернення – «за закінченням терміну зберігання» (арк. спр. 64).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За приписами пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України (тут і надалі положення Кодексу наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України передбачено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 162.1.1, 162.1.2, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За приписами підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.

За вимогами підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачає, що, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з абзацом «а» пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктами «а» та «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Згідно з положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вивченням акта перевірки від 24.12.2015 № 1329/12-14-17-02/21-2281611675 встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача став підпункт 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яким визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

З акта перевірки від 15.02.2016 № 1358/12-14-13-02/21-2281611675 слідує, що підставою для її проведення став підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яким визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки від 24.12.2015 № 1329/12-14-17-02/21-2281611675, які й стали підставою для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 15.02.2016 № 1358/12-14-13-02/21-2281611675 та прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у справі.

Судом встановлено, що відповідач на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 01.03.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 посилається на: заяву ОСОБА_3 від 26.11.2015 (арк. спр. 45), пояснення до заяви від 24.12.2015 (арк. спр. 44), договори підряду від 27.10.2014 б/н, від 23.01.2015 б/н, від 10.04.2015 б/н, укладені між позивачем та ОСОБА_3 на виконання робіт (арк. спр. 41-43), службову записку від 01.02.2016 про відмову ОСОБА_1 та його працівників від надання пояснень (арк. спр. 46), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку ОСОБА_1 за 4 квартал 2014 року, 1-2 квартали 2015 року (арк. спр. 38-40), облікову картку платника податків (арк. спр. 108).

Дослідженням вказаних доказів встановлено, що ними достеменно підтверджено тільки, що між позивачем та ОСОБА_3 укладалися договори цивільно-правового характеру. Разом з тим, вони жодним чином не підтверджують факт виконання свідком будь-яких робіт, періоду такого виконання, отримання доходу від ОСОБА_1

Так, пунктом 4 договорів підряду визначено, що за своєчасно та якісно виконану роботу замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 1000,00 грн (2000,00 грн за договором від 10.04.2015); оплата здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами акта здавання-приймання.

Акти здавання-приймання виконаних робіт ОСОБА_3 контролюючому органу разом із заявою не надані. Як повідомив свідок, такі акти не складалися, оскільки не було в них потреби.

Крім того, судом встановлено, що загальна сума доходу за цими цивільно-правовими договорами складає 4000,00 грн. Натомість, у своїй заяві та поясненнях свідок ОСОБА_3 повідомив, що він отримав від позивача доходу на загальну суму 11500,00 грн.

Також, судом встановлено, що вид робіт, їх обсяг, вказаний у договорах підряду, не співпадає з фактично виконуваними ОСОБА_3 роботами.

Отже, матеріали, надані ОСОБА_3 до контролюючого органу – договори підряду, як доказ виконання ним робіт на замовлення позивача та одержання коштів за виконану роботу, повністю не узгоджуються з його особистими поясненнями.

Слід зазначити, що донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб здійснено контролюючим органом за даними заяви ОСОБА_3

В ході проведення перевірки контролюючим органом не встановлено осіб, які б могли підтвердити факт виконання ОСОБА_3 робіт за цивільно-правовими договорами на користь позивача, а також отримання винагороди (виплат) від останнього.

Таким чином, єдиним доказом у спірних правовідносинах та єдиним документом, на підставі якого відповідачем донараховані податки, є пояснення ОСОБА_3

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суд вважає, що у розумінні положень Податкового кодексу України, пояснення особи самі по собі, без підтвердження первинними документами платника податків, не можуть бути підставою для донарахування податків та зборів, оскільки норми чинного законодавства з питань оподаткування не передбачають права контролюючого органу на донарахування податків лише зі слів фізичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом всі висновки здійснені на підставі припущень, не ґрунтуються на первинних документах, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, що є недопустимим у податкових правовідносинах.

Крім того, слід зауважити, що перевіркою, підставою для проведення якої стали заперечення позивач на акт перевірки, не досліджені та не спростовані обставини, зазначені позивачем у цих запереченнях на акт перевірки. Так, відповідачем не витребовувались від позивача первинні та бухгалтерські документи, відомості про найманих працівників, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами (договорами підряду), не перевірялась наявність актів здавання-приймання виконаних робіт такими працівниками, система оплати за виконану роботу, тощо.

У свою чергу позивачем на спростування тверджень відповідача до матеріалів справи приєднано виписки по рахунку, договори підряду, акти здачі-приймання виконаних робіт, відомості на виплату грошей, у яких наявний підпис найманої особи про отримання коштів (арк. спр. 93-106). Зазначеними доказами позивач підтверджує, що наймані працівники виконують роботу на підставі договорів підряду, виконану роботу підтверджують актом здавання-передавання виконаних робіт, після чого суму виплати включають до відомості на виплату грошей, яку вручають найманій особі під підпис.

Твердження представника відповідача, що наявність договорів підряду (цивільно-правових угод) у повній мірі підтверджує факт, що ОСОБА_3 виконував роботу та отримував дохід від позивача, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Цивільно-правовий договір укладається з метою досягнення результатів праці; при виконанні цивільно-правового договору виконавець виконує роботу на власний ризик, самостійно організовує виконання робіт; за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення робіт та оформлюється актом приймання-передавання виконаних робіт.

Сам по-собі факт укладення цивільно-правового договору без досягнення його результату – виконаної роботи, який оформлюється у відповідний спосіб, не є належним доказом, що позивач виплачував ОСОБА_3 винагороду та був його податковим агентом.

Твердженням позивача, що податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими внаслідок порушення контролюючим органом порядку розгляду скарг, з огляду на фактичні обставини справи, суд не надає оцінки.

За практикою Європейського Суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, ОСОБА_3 A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень, внаслідок чого позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушеного права, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення від 01.03.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Такого висновку суд дійшов з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується вимоги про зобов’язання відповідача внести відповідні зміни до облікових карток позивача, у зв’язку зі скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що такий обов’язок контролюючого органу визначений чинним законодавством та не потребує додаткового зобов’язання за судовим рішенням.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем під час звернення до суду з первинним позовом з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про нарахування штрафних санкцій сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн.

Також, позивачем за вимогою про скасування вимоги про сплату боргу сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн.

Розмір позовних вимог, виокремлених у провадження № 812/1525/17, - 3340,70 грн, що становить 51,4 % від загальної суми позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 328,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 30 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 грудня 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 01.03.2016 № НОМЕР_1 за формою «Р» про збільшення ОСОБА_1 грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 01.03.2016 № НОМЕР_2 за формою «Д» про визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2830,70 грн, у тому числі: 1680,15 грн за податковим зобов’язанням, 1150,55 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, будинок, 30, квартира 9, РНОКПП НОМЕР_10) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, ідентифікаційний код: 39890583) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 328,96 грн (триста двадцять вісім гривень 96 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2017 року.