Постанова № 70759535, 01.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року № 810/2562/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації, у якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області у межах населеного пункту (АДРЕСА_1

- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області у межах населеного пункту (АДРЕСА_1

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неодноразово відмовляв ОСОБА_1 у виділенні у власність земельної ділянки, розташованої на території земель Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, посилаючись на відсутність компетенції, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів тощо.

Позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про передачу у власність обраної ним земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка фактично розташована у межах міста Біла Церква, має міську адресу та об'єднана з містом спільними комунікаціями, що, на переконання позивача, прямо вказує на наявність у Київської обласної РДА повноважень на розпорядження нею.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що обрана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами міста Біла Церква на території земель Фурсівської сільської ради.

Посилаючись на вимоги статті 122 Земельного кодексу України, відповідач вважає, що повноваження щодо розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою відносяться до компетенції Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням сторін ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального житлового будівництва, розташованої на території земель Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Розглянувши вказане клопотання, Київська обласна державна адміністрація відмовила позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до наданих позивачем графічних матеріалів.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач виходив з того, що обрана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що виключає можливість передачі такої земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку оспорюваному рішенню відповідача, суд виходив з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже особи, зацікавлені у безоплатній приватизації земельних ділянок з державної або комунальної власності, звертаються до органу влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 122 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 3 статті 122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 122 ЗК України, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 7 статті 122 ЗК України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до частини 8 статті 122 ЗК України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, визначення органу, уповноваженого здійснювати розпорядження відповідною земельною ділянкою (у тому числі безоплатно передавати у власність земельну ділянку), здійснюється виходячи з місця розташування земельної ділянки (у межах або за межами населеного пункту), цільового призначення земельної ділянки (наміру використання), та залежно від того, у чиїй власності знаходиться обрана земельна ділянка.

Так, розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у комунальній власності відповідних територіальних громад, належить до виключної компетенції відповідної сільської, селищної або міської ради (частина перша статті 122 ЗК України).

Натомість розпорядження земельним ділянками державної власності, за виключенням земель сільськогосподарського призначення, здійснюється обласними державними адміністраціями (якщо бажана земельна ділянка знаходиться у межах міста обласного значення) або районними державними адміністраціями.

Як вбачається з клопотання позивача про надання дозволу на розробку технічної документації від 02.11.2016, позивач просив виділити йому земельну ділянку, що знаходиться на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Судом встановлено та визнається сторонами, що обрана позивачем земельна ділянка розташована на території колишнього військового містечка АДРЕСА_2

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Білоцерківської РДА від 07.07.2005 №287 на підставі постанови Міністерства оборони України від 14.10.2005 №11938/3 та протоколу №8 від 11.10.2005 засідання Постійно діючої комісії з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільнилися у ході реформування Збройних Сил України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-Р, із землекористування Білоцерківської КЕЧ було вилучено земельні ділянки військового містечка НОМЕР_1 загальною площею 330 га та передано вилучені землі до земель запасу Фурсівської сільської ради (а.с. 41).

Рішенням Фурсівської сільської ради від 10.08.2006 №2-49 земельні ділянки військового містечка НОМЕР_1 було зараховано до земель запасу Фурсівської сільської ради (а.с. 43).

Управління Держземагентства у Білоцерківському районі листом від 17.03.2015 №31-1005-0.4-2036/2-15 підтвердило, що земельна ділянка, зазначена на схемі АДРЕСА_2 розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Фурсівської сільської ради (а.с. 50).

Згідно листа Відділу Держгеокадастру у м. Білій Церкві Київської області, земельна ділянка колишнього військового містечка НОМЕР_1 знаходиться за адміністративними межами міста Біла Церква (а.с. 47).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що землі колишнього військового містечка НОМЕР_1, на території якого знаходиться обрана позивачем земельна ділянка, є комунальною власністю Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Беручи до уваги положення частини першої статті 122 ЗК України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, компетенція з розпорядження (у тому числі з передачі у власність) земельними ділянками, розташованими у межах колишнього військового містечка НОМЕР_1, належить до виключної компетенції Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Твердження відповідача, що фактично земельна ділянка колишнього військового містечка НОМЕР_1 знаходиться у межах міста Біла Церква Київської області, оскільки житлові будинки, інші будівлі та споруди, що розташовані на ній, мають міську адресу та нумерацію та об'єднані єдиною мережею комунікацій, зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 174 ЗК України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Відповідно до частини 4 статті 173 ЗК України, землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, адміністративні межі міст змінюються виключно за рішенням Верховної Ради України.

З урахуванням викладеного, факт того, що будівлям та спорудам, які знаходься у межах колишнього військового містечка НОМЕР_1, землі якого передані у комунальну власність Фурсівської сільської ради, було присвоєно міську адресу, сам по собі не свідчить про зміну власника відповідних земельних ділянок.

Фактичне присвоєння бажаній земельній ділянці міської адреси чи зволікання органів державної влади з прийняттям рішення про зміну межі міста Біла Церква, яка б відповідала його фактичній межі, не може бути підставою для ігнорування визначеного законом порядку безоплатної передачі у власність земельних ділянок, або бути підставою для перебирання Київською обласною державною адміністрацію повноважень щодо розпорядження землями, що відповідно до чинних рішень уповноважених органів знаходяться у комунальній власності.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Судом встановлено, що Фурсівською сільською радою рішень про передачу земель військового містечка НОМЕР_1 у державну власність не приймалось.

Беручи до уваги, що обрана позивачем земельна ділянка є комунальною власністю Фурсівської сільської ради, суд, виходячи імперативних приписів частини 1 статті 122 ЗК України, дійшов висновку, що вирішення питання про її безоплатну передачу у власність належить до виключної компетенції Фурсівської сільської ради.

За таких обставин Київська обласна державна адміністрація обґрунтовано відмовила позивачеві у задоволенні його клопотання від 02.11.2016.

Наведені висновки суду у жодному випадку не спростовують права позивача безоплатно отримати у власність обрану земельну ділянку. Разом з цим, надані сторонами докази свідчать, що, у даному випадку, з відповідним клопотанням позивачеві належало звернутись до Фурсівської сільської ради як власника бажаної земельної ділянки.

Суд критично ставиться до посилань позивача на висновки Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 у справі №810/5228/15 у якості обґрунтування позовних вимог, позаяк апеляційний суд у рамках вказаної справи не надавав правової оцінки доводам Київської обласної державної адміністрації з приводу відсутності у неї компетенції на розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою.

Так, зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 у справі №810/5228/15 слідує, що визнаючи протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Фурсівської сільської ради та зобов'язуючи повторно розглянути відповідне клопотання, апеляційний суд виходив з того, що Київською обласною державною адміністрацію був порушений визначений законом порядок розгляду клопотання ОСОБА_1

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що відмовляючи у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки Київська обласна державна адміністрація керувалась положеннями статті 123 Земельного кодексу України, якою визначений порядок надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у користування, тоді як порядок безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок визначений у статті 118 Земельного кодексу.

При цьому апеляційний суд не з'ясовував власника обраної позивачем земельної ділянки, що, зважаючи на положення статтей 118 та 122 Земельного кодексу України, є ключовим у визначенні органу, уповноваженого розглядати клопотання про безоплатну передачу у власність земельної ділянки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих рішень та вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Доказів понесення відповідачем вказаних витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.11.2017.