Постанова № 70759510, 05.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5497/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20 вересня 2017 року №1509 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0070545) оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Одеській області за п.4 ч.1 ст.77 (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України Про Національну поліцію з 25.09.2017 року;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0070545) на службі в ГУ НП в Одеській області з 25.09.2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (0070545) середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 06.11.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року - в органах поліції на посаді оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ Національної поліції в Одеській області. Позивач, маючи бажання проходити службу в поліції, у звязку з відповідністю його вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію», подав заяву про прийняття його на службу, та в порядку переатестування та установленням посадового окладу згідно штатного розпису, був призначений на посаду оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ Національної поліції в Одеській області. Позивач зазначив, що у штатному розписі ГУ НП в Одеській області підрозділ, співробітником якого він був призначений, мав назву «управління протидії наркозлочинності» зі складом 50 штатних одиниць, до структури якого входив 4-й міжрайонний відділ (9 штатних одиниць): начальник відділу 1 шт. од., заступник начальника відділу 1 шт. од., старший оперуповноважений 2 шт. од., оперуповноважений 5 шт. од. 10.07.2017 року наказом Національної поліції України №704 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції» затверджено перелік змін у штатах ГУ НП в Одеській області, а саме: управління протидії наркозлочинності реорганізовано у відділ протидії наркозлочинності (50 штатних одиниць), в якому створено 4-й міжрайонний сектор (9 штатних одиниць): начальник сектору 1 шт. од., старший оперуповноважений 3 шт. од., оперуповноважений 5 шт. од.

Також позивач зазначив, що 25.07.2017 року йому видано «Попередження про наступне звільнення», в якому зазначено, що у звязку зі скороченням штатної численності органів та підрозділів ГУ НП в Одеській області, відповідно до наказу від 10.07.2017 року №704, його буде звільнено зі служби в поліції не раніше ніж за два місяця, на підставі п.4 ч.1 ст.77 (звільнення зі служби в поліції у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних робіт) Закону України «Про Національну поліцію». В цей же день, як вказує позивач, він був повідомлений про неможливість його працевлаштування в ГУ НП в Одеській області. Наказом начальника ГУ НП в Одеській області №1509 о/с від 20.09.2017 року позивача звільнено зі служби в поліції з посади оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ Національної поліції в Одеській області за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних робіт).

У судове засідання, призначене на 28 листопада 2017 року на 11:00 годину, зявився представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Відповідно до письмових заперечень, наявних в матеріалах справи, ГУ Національної поліції в Одеській області вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначив, що наказом Національної поліції України від 10.07.2017 року №704 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції» затверджено перелік змін у штатах ГУ НП в Одеській області, а саме: управління протидії наркозлочинності реорганізовано у відділ протидії наркозлочинності. До структури управління протидії наркозлочинності (50 штатних одиниць) входив 4-й міжрайонний відділ. У відділі протидії наркозлочинності (50 штатних одиниць) створено 4-й міжрайонний сектор. Станом на 25.07.2017 року в структурі ГУ НП в Одеській області управління протидії наркозлочинності вже не існувало. Відповідач вказав, що переліком змін у штатах Національної поліції, затвердженого наказом Національної поліції від 10.07.2017 року №704, в звязку з реорганізацією управління протидії наркозлочинності, було скорочено всі посади (50 штатних одиниць).

Відповідач вважав, що жодних порушень чинного законодавства України щодо звільнення позивача з посади у звязку із скороченням штатної чисельності органів і підрозділів ГУ НП в Одеській області допущено не було, процедура була проведена у відповідності до наказу Національної поліції України від 10.07.2017 року №704 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції».

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими доказами.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 25.07.2017 року лейтенанту поліції ОСОБА_1, оперуповноваженому 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ Національної поліції в Одеській області видано попередження ГУ Національної поліції в Одеській області про наступне звільнення, у звязку зі скороченням штатної чисельності органів і підрозділів ГУ Національної поліції в Одеській області, відповідно до наказу Національної поліції України від 10.07.2017 року №704 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», в якому зазначено, що його буде звільнено зі служби в поліції не раніше ніж за два місяці на підставі п.4 ч.1 ст.77 (звільнення зі служби в поліції у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 12).

25.07.2017 року позивачу видано повідомлення про неможливість працевлаштування в ГУ Національної поліції в Одеській області (а.с. 12).

Наказом начальника ГУ Національної поліції в Одеській області №1509 о/с від 20.09.2017 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (у звязку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» з 25 вересня 2017 року (а.с. 11).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 ст.58 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

Відповідно до ч.2 ст.58 Закону України "Про Національну поліцію", строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Положеннями ст.77 Закону України Про Національну поліцію визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Так, п.4 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації регламентований ст.68 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію", у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення

Згідно ч.2 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоровя, ставлення до виконання службових обовязків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Частино 3 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до довідки управління з організаційно-штатної роботи УКЗ ГУ НП в Одеській області від 17.10.2017 року, вбачається, що під час реорганізації в ГУ НП в Одеській області, змінив назву тільки підрозділ, в якому проходив службу позивач: управління протидії наркозлочинності реорганізовано в відділ протидії наркозлочинності, але посада - оперуповноважений підрозділу не скорочена.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», у відповідача взагалі не було підстав для попередження позивача про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, оскільки скорочення чисельності або штату співробітників поліції у підрозділі протидії наркозлочинності не відбулося. Замість управління протидії наркозлочинності штатною чисельністю 50 одиниць створено відділ протидії наркозлочинності штатною чисельністю 50 одиниць. При цьому 4-й міжрайонний відділ, що входив до складу управління, штатною чисельністю 9 одиниць реорганізовано у 4-й міжрайонний сектор чисельністю з штатних одиниць.

Більш того, як у 4-му міжрайонному відділі, так і в 4-му міжрайонному секторі кількість штатних одиниць оперуповноважених складала та складає 5 одиниць.

Вищевикладене підтверджує, що скорочення чисельності або штату працівників вказаного підрозділу (протидії наркозлочинності) не відбулося, посада, яку обіймав позивач, скорочена не була.

Але всупереч вимогам Закону, позивача попереджено не тільки про можливе його звільнення зі служби, але й про неможливість його працевлаштування в ГУ НП в Одеській області. Відповідач, у звязку з реорганізацією, попередив позивача про безумовне його звільнення зі служби, що не відповідає вимогам ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», та є протиправним.

Статтею 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 зазначено, що відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обовязки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В постанові від 16.10.2012 року Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Також в поставі зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і касаційний суд, про обґрунтованість вимог позивачки у звязку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Згідно з ч.2 ст.36 зазначеного Кодексу зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Вищезазначені висновки Верховного суду України співвідносяться з положеннями ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» щодо можливості призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоровя, ставлення до виконання службових обовязків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Згода на таке призначення можлива лише при наданні відповідної пропозиції поліцейському, посада якого скорочена.

З матеріалів справи вбачається, що в структурному підрозділі ГУ НП в Одеській області - управлінні протидії наркозлочинності ГУ НП в Одеській області відсутній юридичний факт змін в організації функціонування вказаного підрозділу, а відбулась лише зміна його назви - на відділ протидії наркозлочинності та скорочення посади заступника начальника відділу замість якої додано одну посаду старшого оперуповноваженого, а посада, яку обіймав позивач - оперуповноважений, збережена і в новому штатному розписі підрозділу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що скорочення посади, яку обіймав позивач - відсутнє, а тому його звільнення за п.4 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію є неправомірним.

В рішенні у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було незаконо звільнено наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20 вересня 2017 року №1509 о/с, оскільки саме у такий спосіб можуть бути поновлені права позивача в повному обсязі.

Поновлюючи позивача на посаді, суд також задовольняє вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за N 669/28799 (далі - Порядок).

Відповідно до п.4 Розділу І Порядку, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з п.15 Розділу І Порядку, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Одеській області від 19.10.2017 року №1433 та від 22.11.2017 року №1549, що подані сторонами, вбачається, що за два місяці, що передували звільненню, грошове забезпечення позивача складає: липень 2017 року (31 день) 10860,50 грн. та серпень 2017 року (31 день) 10860,50 грн., всього 62 дні (21721 грн.), середньомісячне грошове забезпечення позивача складає 10860,50 грн., отже середньоденне грошове забезпечення позивача складає 350,34 грн.

Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню за період з 26.09.2017 року по 05.12.2017 року (71 день) складає 24874,14 грн. (350,34 грн. x 71 день = 24874,14 грн.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0070545) на службі в ГУ НП в Одеській області, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 10510,20 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин, позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Таким чином, з Головного управління Національної поліції в Одеській області належить стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1280 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 71, 86, 94, ч.6 ст.128, 159-163, п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20 вересня 2017 року №1509 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0070545) оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Одеській області за п.4 ч.1 ст.77 (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України Про Національну поліцію з 25.09.2017 року.

Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0070545) на службі в поліції на посаді оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Одеській області з 25.09.2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.09.2017 року по 05.12.2017 року в розмірі 24874,14 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 4-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Одеській області та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 10510,20 грн. (десять тисяч пятсот десять гривень двадцять копійок) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути судові витрати у сумі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Андрухів