Постанова № 70759475, 06.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1740/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом головного управління ДФС у Луганській області до районного комунального підприємства «Старобільськвода» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов головного управління ДФС у Луганській області до районного комунального підприємства «Старобільськвода» про стягнення податкового боргу.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем станом на 27.10.2017 рахується заборгованість по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин в загальній сумі 97489,81 грн., яка виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобовязань.

Податкова вимога № 2271-17 від 09.09.2016 була сформована та вручена платнику податків 04.10.2016 згідно вимог Податкового кодексу України.

Прийняті контролюючим органом заходи, спрямовані на погашення відповідачем податкового боргу, результатів не дали, у звязку з чим позивач просив стягнути кошти з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих платника в рахунок сплати податкового боргу з рентної плати за користування надрами.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, надав через канцелярію суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначені положення статті 128 КАС України, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що районне комунальне підприємство «Старобільськвода» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області за основним місцем обліку (а.с.20-22).

За районним комунальним підприємством «Старобільськвода» рахується податковий борг по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин у загальній сумі 97 489,81 грн., яка виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобовязань, а саме:

- нараховано у звязку з несплатою грошового зобовязання самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації з рентної плати за перший квартал 2016 по строку сплати до 20.05.2016 у сумі - 15756,91 грн.,

- нараховано у звязку з несплатою грошового зобовязання самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації з рентної плати за другий квартал 2016 по строку сплати до 19.08.2016 у сумі - 15736,97 грн.,

- нараховано у звязку з несплатою грошового зобовязання самостійно визначеного відповідачем в податковій декларації з рентної плати за третій квартал 2016 по строку сплати до 19.11.2016 у сумі - 16485,40 грн.,

- нараховано у звязку з несплатою грошового зобовязання самостійно визначеного Відповідачем в податковій декларації з рентної плати за четвертий квартал 2016 по строку сплати до 17.02.2017 у сумі - 15267,72 грн.,

- нараховано у звязку з несплатою грошового зобовязання самостійно визначеного відповідачем в податковій декларації з рентної плати за перший квартал 2017 по строку сплати до 19.05.2017 у сумі - 19365,31 грн.,

- нараховано у звязку з несплатою грошового зобовязання самостійно визначеного відповідачем в податковій декларації з рентної плати за другий квартал 2017 по строку сплати до 19.08.2017 у сумі - 14877,50 грн. (а.с.9-18).

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом до відповідача були застосовані відповідні заходи щодо стягнення існуючого податкового боргу, а саме, сформовано податкову вимогу № 2271-17 від 09.09.2016, яка вручена платнику податків 04.10.2016 (а.с.19).

Податкова вимога отримана відповідачем, не оскаржена та вважається узгодженою.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним Законом внесені зміни до статті 19-1, доповнено кодекс статтями 19-2 і 19-3, пункт 41.1 статті 41 викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Отже, з 01 січня 2017 року відповідно до внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» змін до Податкового кодексу України функція з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня і у спірних правовідносинах належним позивачем є Головне управління ДФС у Луганській області.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг-це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

На підставі п. п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.49.16 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний погасити податкове зобовязання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим кодексом.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл.

Подання декларації, строки сплати, відповідальність платників та контроль за справлянням рентної плати визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу (п. 252.26. ст.252 Податкового кодексу України).

Порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу (п. 255.12. ст.255 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобовязань з рентної плати (п.п. 257.1, 257.2 ст.257 Податкового кодексу України).

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України; з рентної плати за користування надрами в цілях, не повязаних з видобуванням корисних копалин - за місцезнаходженням ділянки надр; з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України - за місцем податкової реєстрації; з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації; з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки; з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України - за місцем його податкової реєстрації (п. 257.3. ст.257 Податкового кодексу України).

Сума податкових зобовязань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації (п. 257.2. ст.257 Податкового кодексу України).

Приписами статті 16 Податкового кодексу України визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до п.п. 36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.59.1 ст.59 ПК України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.5 ст. 59 ПК України передбачає, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано податкову вимогу № 2271-17 від 09.09.2016, яка вручена відповідачу 04.10.2016 (а.с.19).

Доказів оскарження вищезазначеної податкової вимоги сторонами суду не надано.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивачем здійснено заходи по стягненню податкового боргу з платника податків, передбачені діючим законодавством, але вони не призвели до погашення податкового боргу у сумі 97489,81 грн., сума боргу є узгодженою, відповідачем не сплачена.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що надав письмову заяву.

В силу ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що відповідач у встановлені законодавством строки суму податкової заборгованості у розмірі 97489,81 грн. не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги головного управління ДФС у Луганській області до районного комунального підприємства «Старобільськвода» про стягнення податкового боргу, - задовольнити.

Стягнути з районного комунального підприємства «Старобільськвода» (код ЄДРПОУ 39816143, адреса: Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, вул.Повітрянофлотська, 52Б) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку за податковим боргом з рентної плати за користування надрами у сумі 97 489,81 грн. (девяносто сім тисяч чотириста вісімдесят девять гривень 81 коп.) в доход Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_1