Постанова № 70759393, 05.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3134/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2017 року №0003741401 та №0003751401, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2017 року №0003741401, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1206575,81 грн. та №0003751401, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1190,00 грн., прийнятих на підставі акту перевірки №85/15-32-14-08/33659110 від 21.02.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в періоді, що перевірявся, саме у ТОВ «Торговий дім «Молдавізоліт» існувала значна кредиторська заборгованість перед ЗАО «ЗАВОД «МОЛДАВИЗОЛИТ» у валюті за поставлені товари в Україну. Однак, в результаті дій НБУ позивач не зміг ані купити валюту щоб оплатити цю заборгованість, а уповноваженому банку позивача було заборонено знімати з валютного контролю експортні операції ТОВ «ТД «Молдавізоліт» на підставі документів про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Більше того, прийняття оскаржуваних ППР відповідачем, а не податковою інспекцією районного рівня, де знаходиться підприємство на обліку, фактично призвело до позбавлення права оскарження позивачем ППР до контролюючого органу обласного рівня і подання відповідної скарги лише до ДФС України, яка, в свою чергу, не надала позивачу відповіді у встановлений законодавством строк щодо розгляду зазначеної скарги та не повідомила про продовження терміну її розгляду, а тому, позивач вважає, що рішення контролюючого органу не може вважатись правомірним якщо воно прийнято з порушенням порядку, встановленого, законом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 68-70), в яких зазначив, що за результатами проведеної документальної перевірки позивача встановлено порушення останнім ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за договором від 14.01.2014 року №14/2014, укладених з ЗАО «Завод «МОЛДАВИЗОЛИТ» на суму 36357,50 дол. США та 2441765,03 рос. рублів; ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами», у звязку з чим відповідачем застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1206575,81 грн. податковим повідомленням-рішенням №0003741401 від 10.03.2017 року та збільшено суму грошового зобовязання за платежем штрафні санкції за порушення валютного законодавства в сум 1190,00 грн. ППР №0003751401 від 10.03.2017 року. Як свідчать обставини справи, платником податків було укладено експортний контракт з компанією-нерезидентом ЗАО «Завод «Молдавизолит» про експорт товару, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар, згідно митних декларацій від 19.09.2014 року №500110000/2014/31805 на суму 3715,00 дол. США, від 26.09.2014 року №500060001/2014/32549 на суму 2145,00 дол. США, від 08.10.2014 року №500060001/2014/33908 на суму 2842,3 дол. США, від 13.11.2014 року №500060001/2014/37746 на суму 10970,50 дол. США, від 24.11.2014 року №500060001/2014/38796 на суму 1800,00 дол. США, від 03.12.2014 року №500060001/2014/39981 на суму 4200,00 дол. США, від 20.01.2015 року №500060001/2015/1058 на суму 2793,00 дол. США, від 18.02.2015 року №500060001/2015/3893 на суму 2145,00 дол. США, від 18.03.2015 року №500060001/2015/6190 на суму 2087,00 дол. США, від 07.05.2015 року №500060001/2015/9378 на суму 3659,70 дол. США, від 19.08.2015 року №500060001/2015/15272 на суму 1076190,00 рос. руб., від 19.10.2015 року №500060001/2015/18988 на суму 176650,01 рос. руб., від 17.11.2015 року №500060001/2015/21277 на суму 162600,01 рос. руб., від 19.12.2015 року №500060001/2015/21821 на суму 233274,99 рос. руб., від 28.01.2016 року №500060001/2016/519 на суму 371600,01 рос. руб., від 11.02.2016 року №500060001/2016/1046 на суму 170250,00 рос. руб., від 25.03.2016 року №500060001/2016/2690 на суму 251200,01 рос. руб. Відповідно до ст.1 Закону №185 з урахуванням п.1 Постанови Правління НБУ України від 21.08.2014 року №515, 01.12.2014 року №758, 03.03.2015 року №160, 03.06.2015 року №354, 03.09.2015 року №581, 04.12.2015 року №863, 07.06.2016 року №342, граничний термін надходження валютної виручки становив 18.12.2014 року, 25.12.2014 року, 06.01.2015 року, 11.02.2015 року, 22.02.2015 року, 03.03.2015 року, 20.04.2015 року, 19.05.2015 року, 16.06.2015 року, 05.08.2015 року, 17.11.2015 року, 17.01.2016 року, 25.02.2016 року, 08.03.2016 року, 27.04.2016 року, 11.05.2016 року та 23.06.2016 року. В акті перевірки визначено, що валютна виручка від нерезидента надійшла згідно з платіжними документами на загальну суму 36357,50 дол. США та 2441765,03 рос. руб., однак з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 3715,00 дол. США кількість днів прострочення складає 585, по сумі 2145,00 дол. США 578 днів, по сумі 1800,00 дол. США 519 днів, по сумі 2842,30 дол. США 566 днів, по сумі 10970,50 дол. США 530 днів, по сумі 1800,00 дол. США 519 днів, по сумі 4200,00 дол. США 510 днів, по сумі 2793,00 дол. США 462 дні, по сумі 2145,00 дол. США 433 дні, по сумі 2087,00 дол. США 405 днів, по сумі 3659,70 дол. США 355 днів, по сумі 1076190,00 рос. руб. 226 днів, по сумі 176650,01 рос. руб. 183 дні, по сумі 162600,01 рос. руб. 144 дні, по сумі 233274,99 рос. руб. 132 дні, по сумі 371600,01 рос. руб. 82 дні, по сумі 170250,00 рос. руб. 68 днів, по сумі 251200,01 рос. руб. 25 днів. Також, у позивача існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обовязковому декларуванню, станом на 01.01.2015 року у розмірі 5860,00 дол. США, 01.04.2015 року у розмірі 25672,80 дол. США, 01.07.2015 року у розмірі 32697,80 дол. США, 01.10.2015 року -36357,08 дол. США, 01.01.2016 року 32697,80 дол. США та 1076190 рос. руб., 01.04.2016 року у розмірі 32697,80 дол. США та 1648715,01 рос. руб., 01.07.2016 року 32697,80 дол. США та 2441765,03 рос. руб. по контракту від 14.01.2014 року №14/2014, при цьому позивач не подавав Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту та знаходяться за її межами станом на 01.01.2015 року, 01.04.2015 року, 01.07.2015 року, 01.10.2015 року, 01.01.2016 року, 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження термінів розрахунків за вказаним вище контрактом позивачем до перевірки не надано. Відповідно до ст.4 Закону №185 передбачено, що порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених ст.ст.1,2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у звязку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, а отже, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 08.02.2017 р. по 14.02.2017 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 03.02.2017 р. № 169, виданого ГУ ДФС в Одеській області та повідомлень АБ «ПІВДЕННИЙ» від 05.02.2015 № 17-6450 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції 08.10.2014), від 06.01.2015 № 17- 1001 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 19.09.2014, 26.09.2014), від 03.03.2015 № 17- 10280 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 13.11.2014, 24.11.2014), від 05.06.2015 № 17- 25957 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 08.02.2014), від 06.05.2015 № 17-20839 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції 20.01.2015), від 06.04.2015 № 17-15916 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення рації - 30.12.2014), від 06.07.2015 № 17- 31113 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 18.03.2015), від 07.09.2015 № 17-41794 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, здійснення операції - 07.05.2015), від 06.07.2016 № 17- 35989 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 25.03.2015), від 06.06.2016 № 17- 29832 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 11.02.2016), від 05.05.2016 № 17- 23408 (контракт № 42014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 28.01.2016), від 06.04.2016 № 17- 17801 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 09.12.2015), від 03.03.2016 № 17- 10880 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 27.11.2015), від 03.03.2016 № І-- 5007 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 19.10.2015), від 02.02.2016 № 17- 58678 (контракт № 14/2014 від 14.01.2014, дата здійснення операції - 19.08.2015), щодо порушення вимог ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», направлення від 03.02.2017 року №148/14-08 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових операції управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Молдавізоліт» з питань дотримання вимог валютного законодавства за договором від 14.01.2014 року №14/2014 за період діяльності з 08.10.2014 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 21.02.2017 року №85/15-32-14-08/33659110 (а.с. 7-19).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за договором від 14.01.2014 року №14/2014, укладених з ЗАО «Завод «МОЛДАВИЗОЛИТ» на суму 36357,50 дол. США та 2441765,03 рос. рублів; ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами» (а.с.30).

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.03.2017 року №0003741401, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1206575,81 грн. та №0003751401, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1190,00 грн. (а.с. 14).

За результатом адміністративного оскарження вказаних ППР (а.с.24-26), рішенням ДФС України від 24.05.2017 року №11065/6/99-99-11-01-02-25 вказані ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.27-29).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає рішення відповідача законним та таким, що відповідає суті виявленого порушення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до статті 6 Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

При цьому відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 21 серпня 2014 року і діє до 21 листопада 2014 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 20.11.2014 № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України»установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 22 листопада 2014 року і діє до 02 грудня 2014 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 01.12.2014 № 758 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України»установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 03 грудня 2014 року і діє до 03 березня 2015 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України»установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 04 березня 2015 року і діє до 03 червня 2015 року.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 3 червня 2015 року № 354 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 04 червня 2015 року і діє до 03 вересня 2015 року включно.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 3 вересня 2015 року № 581 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 04 вересня 2015 року і діє до 04 грудня 2015 року включно.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 4 грудня 2015 року N 863 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 05 грудня 2015 року і діє до 04 березня 2016 року включно.

Відповідно до ст.1. Постанови Правління НБУ від 7 червня 2016 року N 342 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Згідно з ст. 9 Постанови, вона набирає чинності з 09 червня 2016 року і діє до 14 вересня 2016 року включно.

Судом встановлено, що позивачем укладено експортний контракт з компанією-нерезидентом ЗАО «Завод «Молдавизолит» про експорт товару, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар, згідно митних декларацій від 19.09.2014 року №500110000/2014/31805 на суму 3715,00 дол. США, від 26.09.2014 року №500060001/2014/32549 на суму 2145,00 дол. США, від 08.10.2014 року №500060001/2014/33908 на суму 2842,3 дол. США, від 13.11.2014 року №500060001/2014/37746 на суму 10970,50 дол. США, від 24.11.2014 року №500060001/2014/38796 на суму 1800,00 дол. США, від 03.12.2014 року №500060001/2014/39981 на суму 4200,00 дол. США, від 20.01.2015 року №500060001/2015/1058 на суму 2793,00 дол. США, від 18.02.2015 року №500060001/2015/3893 на суму 2145,00 дол. США, від 18.03.2015 року №500060001/2015/6190 на суму 2087,00 дол. США, від 07.05.2015 року №500060001/2015/9378 на суму 3659,70 дол. США, від 19.08.2015 року №500060001/2015/15272 на суму 1076190,00 рос. руб., від 19.10.2015 року №500060001/2015/18988 на суму 176650,01 рос. руб., від 17.11.2015 року №500060001/2015/21277 на суму 162600,01 рос. руб., від 19.12.2015 року №500060001/2015/21821 на суму 233274,99 рос. руб., від 28.01.2016 року №500060001/2016/519 на суму 371600,01 рос. руб., від 11.02.2016 року №500060001/2016/1046 на суму 170250,00 рос. руб., від 25.03.2016 року №500060001/2016/2690 на суму 251200,01 рос. руб.

Валютна виручка від нерезидента надійшла згідно платіжних документів на загальну суму 36357,5 дол. США та 2441765,03 рос. руб., при цьому з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 3715,00 дол. США кількість днів прострочення складає 585, по сумі 2145,00 дол. США 578 днів, по сумі 1800,00 дол. США 519 днів, по сумі 2842,30 дол. США 566 днів, по сумі 10970,50 дол. США 530 днів, по сумі 1800,00 дол. США 519 днів, по сумі 4200,00 дол. США 510 днів, по сумі 2793,00 дол. США 462 дні, по сумі 2145,00 дол. США 433 дні, по сумі 2087,00 дол. США 405 днів, по сумі 3659,70 дол. США 355 днів, по сумі 1076190,00 рос. руб. 226 днів, по сумі 176650,01 рос. руб. 183 дні, по сумі 162600,01 рос. руб. 144 дні, по сумі 233274,99 рос. руб. 132 дні, по сумі 371600,01 рос. руб. 82 дні, по сумі 170250,00 рос. руб. 68 днів, по сумі 251200,01 рос. руб. 25 днів.

Відповідно до розрахунку пені за перевищення нормативних строків розрахунків сума нарахованої податковим органом пені складає 1206575,81 грн. (а.с.21).

Також, судом встановлено, що згідно акту перевірки у позивача існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обовязковому декларуванню, станом на 01.01.2015 року у розмірі 5860,00 дол. США, 01.04.2015 року у розмірі 25672,80 дол. США, 01.07.2015 року у розмірі 32697,80 дол. США, 01.10.2015 року - 36357,08 дол. США, 01.01.2016 року - 32697,80 дол. США та 1076190 рос. руб., 01.04.2016 року у розмірі 32697,80 дол. США та 1648715,01 рос. руб., 01.07.2016 року - 32697,80 дол. США та 2441765,03 рос. руб. по контракту від 14.01.2014 року №14/2014, однак позивач не подавав Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту та знаходяться за її межами станом на 01.01.2015 року, 01.04.2015 року, 01.07.2015 року, 01.10.2015 року, 01.01.2016 року, 01.04.2016 року, 01.07.2016 року.

Статтею 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Стаття 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами» передбачено, що суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк:

- продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;

- подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Національному банку України та Головній державній податковій інспекції України забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації.

Отже, факт порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства підтверджено належними доказами, при цьому, ТОВ «ТД «Молдавізоліт» до суду не надано матеріалів, які спростовують викладені в акті перевірки обставини.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на дії НБУ, які призвели до неможливості купити валюту та заборону уповноваженому банку знімати з валютного контролю експортні операції на підставі документів про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки дані обставини не підтверджені жодним доказом, а факт існування кредиторської заборгованості у позивача перед ЗАО «Завод «МОЛДАВИЗОЛИТ» не спростовує наявність у позивача дебіторської заборгованості перед нерезидентом, яка не була задекларована позивачем у визначені законодавством строки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем з дотриманням усіх зазначених принципів, а тому такі рішення є законними і не підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОЛДАВІЗОЛІТ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2017 року №0003741401 та №0003751401 відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 05 грудня 2017 року.

Суддя П.П. Марин