Постанова № 70759391, 05.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року справа № 813/3013/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо внесення пропозиції про притягнення лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу від 28.07.2017 року за №2531 про накладення дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції в частині звільнення лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП; визнати протиправним і скасувати наказ від 16.08.2017 року за №634 о/с в частині звільнення лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП; поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП, лейтенанта поліції з 16.08.2017 року; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що встановлені під час службового розслідування факти не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не допускав порушень щодо громадянки ОСОБА_2, а також не виїжджав за межі регіону несення служби на визначеному маршруті. Єдиним доказом відповідача являється скарга ОСОБА_2 та є обставини вимкнення робочого планшету. Однак планшет вимкнувся в силу розрядження батареї.

Відповідач заперечень на позовну заяву не подавав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечував, жодних доказів в підтвердження обставин вчинення позивачем порушень службової дисципліни не представив.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до положень ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, суд встановив таке.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області за №2531 від 28.07.2017 року, за порушення службової дисципліни, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових обов’язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, що виразилось у самовільному залишенні зони обслуговування, не складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, порушенні процедури з’ясування обставин керування водіями транспортними засобами у стані сп’яніння, на інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області за №634 о/с від 16.08.2017 року (по особовому складу), відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 /у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби/ лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0078331/, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП, з 16.08.2017 року, виплативши йому грошову компенсацію за невикористану відпустку в період роботи з 01 січня по 31 липня 2017 року, у кількості 18 календарних днів основної відпустки. Стаж служби у поліції становить: 5 років 00 місяців 06 днів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.18 цього ж Закону, визначено, що поліцейський зобов'язаний, в тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з ч.2 ст.19 даного Закону, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року за №3460-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок, у відповідності до ст.2 згаданого Закону, - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

З аналізу ст.12 цього ж закону випливає, що звільнення з органів внутрішніх справ є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення.

Статтею 14 визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Так, зокрема, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається з наказу за №2531 від 28.07.2017 року та висновку службового розслідування, затвердженого 18.07.2017 року, підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали наступні обставини.

Службовим розслідування встановлено, що 29.05.2017 року, близько 00:15, під час несення служби на службовому автомобілі у складі групи реагування патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП, інспектор сектору реагування патрульної поліції №4 вказаного відділу поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 та поліцейський цього ж підрозділу старший сержант поліції ОСОБА_3, перебуваючи у м.Моршин Стрийського району Львівської області, здійснивши зупинку автомобіля «Сузукі», під керуванням громадянки ОСОБА_2 за ст.122 КУпАП, порушили процедуру з’ясування обставин керування водієм транспортним засобом з ознаками сп’яніння, не доставивши ОСОБА_2 до спеціалізованого медичного закладу для проведення медичного огляду на стан сп’яніння. Крім цього, під час несення служби на визначеному маршруті, самовільно без дозволу та доповіді керівництву, залишили зону обслуговування та виїхали у м.Болехів Івано-Франківської області, чим грубо порушили службову дисципліну, вимоги ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових обов’язків.

ОСОБА_3, проаналізувавши вищезгадані обставини, які, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем службової дисципліну, суд прийшов до наступних висновків.

Що стосується зазначених в наказі за №2531 від 28.07.2017 року порушень, які на думку відповідача були допущені позивачем, то, як вбачається з матеріалів службового розслідування, обставини вчинення таких ґрунтуються виключно на свідченнях громадянки ОСОБА_2, яка є заявником у кримінальному провадженні та являється зацікавленою особою.

При цьому, інші докази (показання свідків, фото, відеоматеріали, тощо), які б підтверджували обставини, викладені у зверненні Громадянки ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Також, відповідачем не надано жодних доказів того, що службовий планшет позивача та його напарника був відключений від системи та того, що вони виїхали за межі зони обслуговування.

З приводу наявності порушеного кримінального провадження щодо вищевказаних обставин, то суд звертає увагу на те, що дане кримінальне провадження не було підставою для винесення оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, на час затвердження висновку службового розслідування 18.07.2017 року у кримінальному провадженні нікому з працівників поліції про підозру не повідомлялось.

В той же час, суд звертає увагу на те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв’язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

При цьому, якщо навіть припустити, що позивачем було допущено певні проступки, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість таких, обставини, за яких вони вчинені, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації.

На ці ж обставини звертає увагу також і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.01.2013 року у справі «ОСОБА_4 проти України», зокрема Суд зазначає, що підстави для настання відповідальності за «порушення присяги» були викладені дуже нечітко; національне законодавство не передбачало адекватних гарантій проти зловживань та свавілля; крім того, воно не передбачало відповідну шкалу стягнень у рамках дисциплінарної відповідальності, яка б забезпечувала їх пропорційне застосування. За цих причин воно було несумісне з вимогами щодо «якості закону».

Таким чином, Суд закріпив необхідність застосування принципу пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку.

В даному ж випадку, позивачем було застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при застосування дисциплінарного стягнення.

А відтак, на думку суду, вищезазначене рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України) та пропорційності (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

За таких обставин, накази відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, позивача належить поновити з 17.08.2017 року.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. «з» п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

В матеріалах справи наявна довідка від 04.09.2016 року за №711 зі змісту якої вбачається, що виплати позивача у червні 2017 року становили 6506 грн. 53 коп., а у липні 2017 року - 7817 грн. 61 коп.

Визначаючи середньоденний розмір заробітної плати судом враховано кількість робочих днів визначених у листі Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року за №11535/0/14-16/13 та заробітну плату отриману у червні та липні 2017 року – становить 349 грн. 37 коп.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 17.08.2017 року по 05.12.2017 року та лист Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року за №11535/0/14-16/13. Така кількість днів становить 77.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 26901 грн. 49 коп., за виключенням податків та обов’язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 7162 грн. 07 коп., теж за виключенням податків та обов’язкових платежів.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо внесення пропозиції про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки самі по собі дії без прийняття відповідного управлінського рішення (наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності) не тягнуть за собою жодних правових наслідків, а відтак не порушують прав особи.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних в частині визнання протиправним та скасування наказу від 28.07.2017 року за №2531 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, визнання протиправним і скасувати наказу від 16.08.2017 року за №634 о/с в частині звільнення позивача, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Крім того, постанова в частині поновлення та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню в силу положень ст.256 КАС України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.94 КАС України не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.07.2017 року за №2531 про накладення дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції в частині звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.08.2017 року за №634 о/с в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції ГУНП.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 17.08.2017 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою м.Львів, пл.Ген.Григоренка, 3, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що мешкає за адресою Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.І.Франка, 59/17, 26901 (двадцять шість тисяч дев’ятсот одна) грн. 49 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов’язкових платежів.

6. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7162 грн. (сім тисяч сто шістдесят дві) грн. 07 коп., за виключенням податків та інших обов’язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

8. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 грудня 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк