Постанова № 70759265, 27.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в якому позивач просив суд зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 1,4851 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на територіх Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити Проект щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 1,4851 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням з затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність площею 1,4851 га для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області, разом з тим, відповідачем на всі звернення було необґрунтовано відмовлено у задоволенні поданих клопотань. При цьому, позивач вказує на те, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно кожного разу встановлювались інші порушення та інші підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Зазначає, що рішення відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, не містить належного обґрунтування встановлених порушень, а також не містить посилань на чинне законодавство України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в поданих до суду письмових поясненнях проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що наданий позивачем проект землеустрою мав недоліки, в результаті чого позивачу було відмовлено в затвердженні даного проекту. Зазначив, що позивачу правомірно відмовлено затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та вказав на те, що проект землеустрою, який подавався позивачем на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому на думку третьої особи відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сільської ради для особистого селянського господарства» від 01 червня 2007 №408 надано мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сілськьої ради згоду на виготовлення проекту відведення земельних ділянок до 2 га для особистого селянського господарства, в приватну власність, із земель запасу та резервного фонду Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області, згідно додатку.

Відповідно до додатку №1 до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01 червня 2007 №408 у пункті 15 зазначена ОСОБА_4, землі запасу – сіножаття 1,51.

Крім того, 11 липня 2012 року розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації №366 внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сільської ради для особистого селянського господарства», а саме викладено його в новій редакції: «1. Надати мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сілськьої ради згоду на виготовлення проекту відведення земельних ділянок до 2 га для особистого селянського господарства, в приватну власність, із земель запасу Зеленівської сільської ради Приморського району шляхом зміни виду угідь із (угідь - сіножаті) в (угіддя - рілля) Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області».

У 2014 році ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр.ОСОБА_4 Іванінвні для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області.

З матеріалів справи судом встановлено, що після виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності позивач неодноразово звертався до ГУ Держземагентства у Запорізькій області та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з питання затвердження проекту землеустрою.

Так, останнє клопотання про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр.ОСОБА_4 Іванінвні для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області було подано позивачем до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області 27 червня 2017 року.

Листом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.07.2017 №С-7090-4796/6-17 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.53).

Так, в листі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.07.2017 №С-7090-4796/6-17, в якості підстав для відмови в задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою вказано наступне:

- наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України» замість дозволу;

- в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачам, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408; відомості в експлікації в пояснювальній записці також суперечать розпорядженню голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт;

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686;

- перелік обмежень не відповідає додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051;

- згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт з землеустрою» координатою основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000;

- проект землеустрою містить 2 кадастрових плани;

- відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб’єктами топографо-геодезичної картографічної діяльності, є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видання розпорядження Приморської РДА від 01.06.2007 №408) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

З матеріалів справи судом встановлено розпорядженням Приморської РДА від 01.06.2007 №408 позивачу надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,51 га розташованої на території Зеленівської сільської ради.

Разом з тим, у листі-відмові відповідачем було зазначено на те, що наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України» замість дозволу.

Суд зазначає, що у нормах чинного законодавства, яке врегульовувало порядок отримання земельної ділянки на момент винесення розпорядження від 01.06.2007 №408, застосовано слово «дозвіл», однак у розпорядженні від 01.06.2007 №408 вжито слово «згода».

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на те, що надана позивачу «згода» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може вважатись «дозволом», та зазначає, що Земельний кодекс України не надає визначення поняттям «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», та не розрізняє їх. Суд звертає увагу, що вживане у ст.118 Земельного кодексу України слово «дозвіл» передбачає позитивне рішення уповноваженого органу за результатами розгляду відповідного клопотання, що являє собою згоду на розроблення проекту землеустрою. Отже, суд приходить до висновку, що формулювання «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є тотожними за своїм змістом поняттями, що відображають волевиявлення уповноваженого органу.

Крім того, чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-якого іншого рішення, окрім дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначеним розпорядження надано саме дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розумінні ст.118 Земельного кодексу України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наявності розпорядження голови Приморської РДА від 01.06.2007 №408, виданого в межах повноважень, є проявом надмірного формалізму, у зв’язку з чим не може вважатись правомірним за даних обставин.

Щодо встановленого відповідачем недоліку проекту землеустрою «в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачам, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408; відомості в експлікації в пояснювальній записці також суперечать», суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом досліджено проект землеустрою, який подавався позивачем на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, та встановлено, що в матеріалах проекту міститься розпорядження голови Приморської РДА від 11.07.2012 №336, яким внесено зміни до розпорядження голови Приморської РДА від 01.06.2007 №408 в частині виду угідь з сіножать на рілля (а.с.23).

Таким зазначення у проекті землеустрою вид угідь – рілля є цілком обґрунтованим та відповідає розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації, який на той момент був розпорядником спірної земельної ділянки.

Так само в ході огляду судом проекту землеустрою спростовано твердження відповідача про те, що матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт.

Щодо інших недоліків зазначених у листі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.07.2017 №С-7090-4796/6-17, а саме: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686; перелік обмежень не відповідає додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051; згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт з землеустрою» координатою основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000; проект землеустрою містить 2 кадастрових плани; відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб’єктами топографо-геодезичної картографічної діяльності, є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент останнього звернення позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій – третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

По-перше, суд зазначає про те, що відповідачем було порушено вимоги ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, оскільки починаючи з 2014 року, у відмовах щодо затвердження проекту землеустрою ГУ Держземагентства у Запорізькій області та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, як його правонаступник, відмовляли позивачу у затвердженні проекту землеустрою з різних підстав, що суперечить вимогам Земельного кодексу України.

По-друге, суд зазначає, що відмова в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути належним чином обґрунтована, із зазначенням змісту виявленого порушення та підстав відмови.

В оскаржуваному рішенні про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем лише зазначено, серед іншого, про те, що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686; перелік обмежень не відповідає додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051; згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт з землеустрою» координатою основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000; проект землеустрою містить 2 кадастрових плани; відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб’єктами топографо-геодезичної картографічної діяльності, є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Суд наголошує, що зі змісту рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині вищевказаних порушень, не можливо встановити, яким саме вимогам і нормам законодавства не відповідає поданий проект землеустрою. Оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем, або навпаки містить посилання на норму законодавства, проте, не містить посилань на недоліки у проекті землеустрою.

Суд зазначає, що для того щоб рішення відповідача було обґрунтованим, воно повинно містити чітке та конкретне посилання на норму закону, яку на думку відповідача не дотримано заявником, та виклад обставин в чому саме полягає порушення вказаної норми, з обов’язковим посиланням на проект землеустрою.

Виключно в разі дотримання таких умов можна стверджувати, що прийняте рішення є обґрунтованим, та у разі його оскарження може бути належним чином досліджено судом на предмет його відповідності чинному законодавству України.

Також, суд звертає увагу на і те, що обґрунтованим повинне бути саме рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, а не письмові заперечення проти адміністративного позову, оскільки саме рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою є рішенням суб’єкта владних повноважень, а тому воно повинно бути належним чином обґрунтовано, серед іншого для того щоб особа, якої стосується прийняте рішення могла належним чином сформувати власну правову позицію.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення відповідача, оформленого у формі листа від 14.07.2017 №С-7090-4796/6-17, про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з тим, що при розгляді клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,4851 га, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, відповідачем було не дотримано вимог чинного законодавства України, серед іншого статті 118, 122, 186-1 Земельного кодексу України, під час розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, у зв’язку з чим суд вважає передчасним вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 1,4851 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративні справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко